Мовний дискурс

ВСТУП

Поняття дискурсу

одним з основних понять сучасно

Хоча проблема дискурсу широко висвтлю

ться як втчизняними, так зарубжними лнгвстами, таке важливе питання, як адресовансть у дискурс все ще залиша

ться поза межами дослдження.

Наша дипломна робота намага

ться заповнити цю прогалину, тому, присвячена проблем дослдження текств офцйного та неофцйного дискурсу, що розгляда

ться через призму

налз поняття дискурсу через призму його адресованост

досить актуальним на даний час. Така актуальнсть зумовлю

ться зростаючим нтересом до лнгвстичного опису передбачуваного адресата у художнй комункацÿ, також специфкою адресованост офцйного дискурсу, як одн㺿 з важливих проблем лнгвстики тексту, яка ма

сво

Мета дипломно

Предмет дослдження: адресовансть.

ОбТ

кт: тексти офцйного та неофцйного дискурсу.

З основно

1.     Виявлення характерних рис та вдмнностей офцйного та неофцйного дискурсу.

2.     Встановлення характерних прагматичних особливостей адресованост в офцйному дискурс.

3.     Урахування фактора адресата в неофцйному дискурс.

У виршенн цих завдань ми керувалися методами:дискурсивного аналзу та порвняльним методом.

До офцйного дискурсу ми вдносимо науков тексти та тексти офцйних документв (у нашй робот це тексти юридичних документв), до неофцйного - тексти художньо

У якост базового у данй дипломнй робот використову

ться поняття адресованост, як категорÿ тексту. Такий пдхд до моделювання текстово

ле незважаючи на те, що дискурс тракту

ться нами як системне творення, ми не гнору

мо таких пдходв до нього, як до комункативно

Роздл 1.

Офцйний та неофцйний дискурс.

Трактування дискурсу в сучаснй лнгвстичнй науц.

Теоря дискурсу як прагматизовано

Усучаснй лнгвстиц поняття дискурсу тракту

ться неоднозначно. Для визначення нашого розумння дискурсу вс снуюч пдходи можна звести до наступних.

1. Дискурс визнача

ться через текст або текст через дискурс.

2. Дискурс розумють як когнтивний процес, повТязаний з творенням мовленн

во

3. Дискурс розгляда

ться як послдовнсть вза

мозвТязаних висловлювань, обТ

днаних спльнстю цльового завдання.[34 ].

4. Дискурс визнача

ться як засб бесди та мислення, як, як жанри можуть ставати ритуалзованими.

5. Дискурс тлумачиться як мовленн

ве утворення, одиниця вищого, нж речення, рвня.[66 ].

6. Дискурс розгляда

ться як форма мовленн

вого сплкування, яка передбача

вза

мозвТязок мж мовцем та слухачем, як мжособистсна дяльнсть.

7. Дискурс розумúться як складна комункативна подя. [2;14].

8. Дискурс тлумачиться як соцолнгвстична структура, яка твориться адресатом у конкретних комункативних, соцальних та прагматичних ситуацях.[36].

У рамках першого пдходу спроба визначити текст через дискурс або дискурс через текст приводить до визначення первинност тексту/дискурсу. Так, В. О. Зв

гнцев розумú дискурс як елементарну одиницю тексту, тобто складне цле або змстовну

днсть, що вирзня

ться на рвн мови, як правило реалзу

ться у вигляд речень, повТязаних мж собою смисловими звТязками.

Однúю з вартих ваги рис тексту

те, що його нтерпретаця здсню

ться через речення, при чому речення розглядаються як члени дискурсу. Наявнсть змстовно

Б. А. Зльберт стверджу

, що текст - одиниця мовлення, явище системи комункацÿ, тобто явиище соцально-мовленн

вого рвня. Фактично, текст ототожню

ться з дискурсом розгляда

ться як комункативна одиниця, де мовн елементи структури використовуються для реалзацÿ певних комункативних цлей, задач установок..

В. В. Красних зробив спробу поглянути на дискурс з точки зору когнтивних структур, як лежать в основ мовно

На мотивовансть дискурсу вказу

В. Кох, на думку якого дискурс - це будь який текст ( або частина тексту ), в якому

ознаки одного й того ж конкретного мотиву.

О. Т.

шмуратов ототожню

дискурс з певним видом тексту. Так, дискурс - це текст, який мстить мркування, тобто текст, в якому фксу

ться певний хд думки, комункативний дискурс - це текст, що мстить вза

мозалежн судження деяких субТ

ктв.[15,171].

нглйськ дослдники Р. Ходж та Дж. Кресс розглядають текст дискурс як так, що доповнюють один одного, акцентуючи при цьому або соцальний, або мовний рвень.

Дискурс тракту

ться як складне комункативне явище, що включа

в себе соцальний контекст, нформацю про учасникв комункацÿ, знання процесу продукування та сприйняття текств. Дискурс за Т. ван Дейком,-це складна комункативна подя,Фсутт

ва складова соцокультурно

Н. Д. Арутюнова визнача

дискурс як УзвТязний текст у сукупност з екстралнгвстичними, соцокультурними, прагматичними, психологчними факторами; це - текст, зятий в аспект подй; мовлення, що розгляда

ться як цлеспрямоване соцальне явище, дя, як компонент, що прийма

часть у вза

модÿ мж людьми механзмах

Дискурс також розумúться як текст,Фпредставлений у вигляд особливо

Отже, аналзуючи все вищесказане, ми можемо зробити слдуючий висновок: хоча теоря дискурсу вже досить тривалий час опрацьову

ться дослджу

ться вченими-лнгвстами, загальновизнаного пдходу та нверсального визначення поняття дискурс ще дос не сну

. Воно (поняття) розгляда

ться з точки зору найрзномантнших аспектв: як комункативний процес, як текст, як система, як комункативна подя. Але, не дивлячись на те, що вс ц пдходи базуються на рзномантних рисах та харектеристиках, вони не виключають одне одного. Тому, на баз вищенаведено

Основн характеристики дискурсу.

Дискурс розглядають як пдсистему текста. У нашй робот ми будемо дослджувати дискурс як одну з пдсистем (макрознак, комункант, дискурс) у простор текста. Текст - бльш загальне поняття, нж дискурс. Дискурс - це мовлення, занурене у життя, тому термн Удискурс, на вдмну вд термна текст, не застосову

ться до древнх текств, звТязки яких з живим життям не вдновлюються безпосередньо. Якщо пд текстом розумють абстрактну, формальну конструкцю, то пд дискурсом - рзна види ? актуалзацÿ, що розглядаються з точки зору ментальних процесв в звТязку з екстралнгвстичними факторами.Ф [2,136-137].

, якщо дискурс - категоря, яка поста

як особлива соцальна дансть, то текст - категоря, яка належить черпа

сво

Уцьому значенн дискурс може бути охаректиризованим як витвр мовлення як знакове творення, план вираження якого включа

, у крайньому випадку, два шари: трансфастичний, що реалзу

ться як впорядкована та нтегрована в

дине цле послдовнсть творюючих полотно текста висловлювань, синтаксис семантика яких залежить вд синтаксису семантики сусднх висловлювань, текстономчний. Останнй реалзу

ться через семантичн формально - граматичн вдносини звТязки мж словами чи сукупностями слв як компонентв текста, в о снов спввдношення яких лежить загальнсть

Продовжуючи аналз дискурса, вважа

мо за потрбне видлити слдуюч його аспекти: мовленн

вий та комункативний, також його дискурсивнсть.

Мовленн

вий аспект дискурса регулю

ться правилами мжфразового синтаксису, що включа

прономнальну спввднесенсть, форичн звТязки, згодження часв, функцональну перспективу, пресупозитивну залежнсть та н., котр допускаючи варювання, вдносно жорстко обумовлен особливостями граматично

Комункативний дискурс - текст, що мстить вза

мозалежн роздуми клькох субТ

ктв.[15,171].

Що стосу

ться дискурсивност, то це логчна послдовнсть у рамках арстотелвсько

ться у мисленн за допомогою логчних правил, що ма

за мету послдовне систематичне розгортання думки.[16,240-241].

Судячи з вищесказаного, ми можемо стверджувати, що дискурс не

хаотичним творенням; маючи певн особливост характеризуючись певними аспектами, дискурс регулю

ться певними правилами. Вони повинн застосовуватись не до самих висловлювань, до вдносин мж дями, що виконуються цими висловлюваннями, тобто у поточнй мовнй нтеграцÿ акти спввдносяться з актами, часто, хоча не виключно манфестованими в реальних висловлюваннях, звдси виткають три типи правил:слдування, нтерпретацÿ породження.[6,134-135].

Правила слдування регулюють порядок слдування актв звТзують правила породження, контролююч комункативний вихд мовця, з правилами нтерпретацÿ, що дозволяють слухачев розумти акти мовлення. Потрбно зазначити, що тут маються на ваз не висловлювання, акти як мнмальн одиниц комункацÿ, так як, за словами Лабова [25], не сну

простих вза

мооднозначних вдносин мж дями висловлюваннями. Центральним у пропозицÿ Лабова

положення про те, що кожний ндивд ма

свою власну точку зору, особистсну орúнтацю у вдношенн до свту, що грунту

ться на власному досвд. Ця орúнтаця частково вдрзня

ться вд орúнтацÿ нших ндивдв, але частково

спльною для всх.[6,136].

Отже, можна зробити висновок про те, що дискурс - це творення цлком систематизоване впорядковане, регульоване конкретними правилами та нормами хоча природним

вдхилення вд цих норм. Аспектуальна сторона дискурса

також досить визначеною. Звернення до правил та аспектв такого явища як дискурс допоможе нам у дослдженн вивченн нших його сторн.

Дискурс характеризу

ться просторовстю, яка, в свою чергу,

його яксною ознакою.На нашу думку, доцльним буде розглянути його просторовсть, що допоможе ще бльш детально зрозумти таке явище як дискурс.

Отже, специфка семантично

За рахунок його лнйност в дискурс особливу значимсть набувають семантико-синтаксичн категорÿ тексту. З формально

Враховуючи особливост категорй тексту, змстове ядро останнього може бути описане як багатовимрний семантичний простр, в якому спостерга

ться прояв категорй тексту трьох його основних пдсистем. Вдносини мж макрознаком, комункантом дискурсом úрархчн, але не зводяться до суворо

У семантичному план, вдносини мж макрознаком дискурсом у ракурс текстових категорй можуть бути охарактеризован як вдносини включення чи розгортання, повного чи часткового, що передбача

дв форми сво¿ реалзацÿ. Одна з них, в свою чергу, передбача

послдовну нтеграцю пдсистем з бльш високим ступенем узагальненост текстових пдсистем з бльш низьким ступенем загальненост зворотнй процес

концептуальнсть

тематичнсть

топкальнсть

референцйнсть

ситуативнсть

локативнсть

темпоральнсть

Вдносини такого роду вдбиваються також у характер моделювання семантично

У мовленн

вому аспект текста виявлення вза

мовдносин текстових пдсистем припуска

, з одного боку, можливсть част окремих елементв дискурса не лише текстономчних трансфрастичних категорй текста, але й текстемних глобальних текстових категорй, проходячи повз промжний рвень, з ншого боку - можливсть виходу глобальних категорй тексту в структуру тексту, минаючи етапи його послдовного розгортання в комункант чи / в дискурс.[12,53].

Перехд до семантично

Доповнюючи наведен вище особливост слд пдкреслити, що специфка кожно

налзуючи вищесказане, слд зазначити, що дискурс - це лише один з рвнв тексту, складно

Характерн риси офцйного та неофцйного дискурсу.

Розгляд дискурсу був би неповним без видлення його видв.Традицйно дискурс подляють на офцйний та неофцйний. Кожен окремий вид ма

певн характеристики та особливост, притаманн лише йому. Мова офцйного дискурсу - це мова офцйних та наукових текств документв. Офцйний стиль

неоднордним у сво

Мова точних наук не допуска

елементв емоцйност, в той час як мова таких гумантарних наук як сторя, лтературознавство допуска

Опозицÿ мж мовою точних наук та поетикою реалзуються на основ лтературно

ОбТ ктивнсть викладу	СубТ ктивнсть викладу
нтелектуальна логчнсть викладу	Образна логчнсть викладу
Вплив висловлювання на нтелект	Вплив висловлювання на чутливе сприйняття, перш за все на яву.

Звдси випливають наступн частков опозицÿ ознак:

Вдсутнсть ндивдуально		Наявнсть ндивдуально
Вдсутнсть ндивдуального використання слв		Наявнсть ндивдуального використання слв
Вдсутнсть ндивдуального сполучення слв		Наявнсть ндивдуального сполучення слв
Вдсутнсть розвинутих синонмчних рядв		Наявнсть розвинутих синонмчних рядв
Вдсутнсть контекстуальних синонмв		Наявнсть контекстуальних синонмв
Вдсутнсть тропв		Наявнсть тропв
Вдсутнсть стилстико-синтаксичних прийомв		Наявнсть стилстико-синтаксичних прийомв

Поряд з вище перелченими ознаками, на нашу думку, тексти офцйного стилю характеризуються ще й лакончнстю, логчнстю побудови думки у висловлюванн, розрахован на задоволення потреб нтелекту, не естетичних.

Таке протиставлення

правомрним лише в тому випадку,якщо ми беремо за еталон наукового стилю мову точних наук. Мова офцйних документв ма

сво

Але незалежно вд того, чи текст належить до офцйного, чи неофцйного дискурсу, вн ма

свого певного адресата, який обумовлю

в тй чи ншй мр комункативну природу мовленн

вого твору.

снування важливсть цього фактора визна

ться багатьма лнгвстами. [2,361;40,9]. проблем вивчення мовленн

во

Репрезентаця фактора адресата забезпечу

ться цлим рядом лексичних, граматичних, символко-графчних,композицйних та структурних засобв. Крм цього, фактор адресата може мплкуватися й виражатись у загальнй спрямованост мовленн

вого впливу для досягнення певного перлокутивного ефекту - нтелектуального чи естетичного впливу.

Ус засоби вираження фактора адресата можна роздлити на засоби вдкритого прихованого впливу [26,139] з точки зору офцйного дискурсу, ми ж додамо до ц㺿 класифкацÿ характеристики аналз неофцйного дискурсу, виходячи з поданих нею характеристик.

Отже, до факторв вдкритого впливу ми вдносимо:

) чтку сегментацю наукового тексту;

б) символко-графчне оформлення науково

в) створення чткого заголовочного комплекса текста.

До факторв прихованого впливу на адресата ми вдносимо:

) нформативнсть текста;

б) його цлснсть звТязнсть.

Що ж стосу

ться неофцйного дискурсу, то визначення засобв впливу не

таким чтким, як у випадку офцйних повдомлень, але деяк особливост нам всеж вдалось визначити.

На нашу думку, до засобв вдкритого впливу належать:

)а вдсутнсть будь-якого символчного оформлення, так як художн тексти не базуються на гпотезах, конкретно снуючих фактах чи тим бльше, не включають у себе будь-як обрахування чи формули. Слово, саме по соб, набагато бльше, нж графк чи символ, воно вимага

субТ

ктивного пдходу, отже особистсно

б) що ж до чткого заголовочного комплексу, то його у такй формяк вн сну

у науковому дискурс, у художньому не знайти, хоча художнй дискурс не вдкида

заголовкв взагал.

До факторв прихованого впливу на адресата ми вдносимо:

) нформативнсть, але таку, що несе цю нформацю не на рвн нтелекту й знань, а на рвн почуттв чи субТ

ктивного сприймання навколишнього свту. Це нформативнсть на рвн психки, не реальних знань.

б) по

днання на перший погляд абсолютно несумсних елементв, вдмова вд логки будь-яких законв цлсност, хоча й не категорична не одностайна; наявнсть абсолютно випадкових та спантеличуючих епзодв у багатьох випадках абсолютно не повТязан з попереднм наступним ходом подй.

Для того, щоб пролюструвати вищезгадан моменти, слд, на нашу думку, звернутись до таких прикладв:

An investigation of different language units, their features and phenomena may also be performed with the help of the contrastive linguistic method, which is usually employed to investigate a restricted number of related or non-related languages.[62,12].

Some purely typological methods of contrastive investigation have been suggestedЕ[62,12].

Система особових займенникв редукована. часники мовленн

вого акту, так би мовити, вдсутн у процес повдомлення, обТ

ктивнсть викладу матералу пдкреслю

ться вживанням безособових форм. Для того, щоб зняти елемент субТ

ктивност часто вжива

ться перша особа множини займенникв,наприклад:

Here we cannot discover any common sources in the original and its translation.[21,11]

Для структури речень характерними

речення двоскладов, поширен, складн, з вираженими засобами пдрядност, прямий порядок слв, широке використання засобв логчного видлення, пасивн конструкцÿ,наприклад,

Research articles and other channels of academic communication are sanctioned by a consensus among community members, which both constrains the use of particular discursive forms and authorities permitted variations within them.[61,448].

Будь-який твр офцйного та неофцйного дискурсу

конгломератом рзних типв викладу з

Отже, дослджуван нами матерали дають нам право зробити слдуючий висновок: у кожнй конкретнй мов сну

певний набр лексичних та граматичних одиниць,, що

характерними для того чи ншого стилю. Аналзуючи оцйний дискурс, очевидним

те, що у даному випадку прагнення до обТ

ктивного викладу матералу виклика

бльшу в порвнянн з лтературно-художнм, неофцйним дискурсом потребу увикористанн пасивних конструкцй,.

мперсональних форм т. п. - засоби надають науковому дискурсу конкретност та логчност. Специфка ж художнього викладу вдрзня

ться певним чином вд вищезгадано

Отже, у цьому роздл ми намагалися дати загальнг оцнки визначити лише характерн ознаки офцйного та неофцйного дискурсу. Аналз пдходв щодо самого поняття Удискурс дав нам змогу по можливост обТ

ктивно дати сво

визначення останньому. Аналз дискурсу з точки зору найбльш важливих його аспектв зробив можливим бльш глибоко пзнати суть дискурсу. Детальнший розгляд дискурсу та його видв розглянемо у наступних роздлах нашо

Роздл 2

дресовансть в офцйному дискурс.

Сутт

вою (конститутивною) ознакою комункацÿ взагал

направленсть на адресата, який

обовТязковим структурним компонентом комункативного акту явля

собою один з основних факторв у текстоутворюючй дяльност адресата. Будь-яке висловлювання завжди ма

адресата (рзного характеру, рзних ступенв близькост, конкретност, свдомленост тощо), адекватне розумння якого автор мовленн

вого повдомлення шука

передбача

.Ф[4,305].Ми користу

мось термном Уадресат, пдкреслюючи свдому направленсть мовленн

вого висловлювання до особи (конкретно

Будь-який мовленн

вий жанр у будь-якй сфер сплкування ма

свою концепцю адресата. с ц види концепцÿ адресата визначаються наступними видами факторв: цльовою установкою комункативного акта, мовами та ситуацúю сплкування, соцальним статусом комункантв, специфкою культурного контекста.[1,12].

Знайомство з науковими текстами да

можливсть видлити три типи адресата: сипецалст у вузькй област дисциплнарного знання (тексти вузькоспецалзованого характеру); спецалст широкого профлю; масовий читач (науково-популярн тексти). Рольов вдносини, як задаються водночас формуються у процес науково

У межах науково

Функця комунканта передбача

, що адресат декоду

повдомленняна тих мовах з тою ж метою, як

нтенцйно задан адресантом цього повдомлення визначаються даним типом дискурсу. На нашу думку, читацька аудиторя у науковй комункацÿ

досить однордною, бо нтенцйно заданими рецпúнтами наукових дискурсв

люди, як володють науковими спецалзованими знаннями, як обТ

днують всх отримувачв повдомлення у деяку спльнсть професйно параметризованих комункантв, до яко

Ус науков повдомлення

орúнтованими на адресата. У якост сигналв адресованост текста можуть виступати рзнорвнев (вд графеми до абзацного комплекса) елементи, котр складають рецептивн труднощ для передбачуваного адресата або окреслюють можливу програму сприйняття й нтерпретацÿ текста. Враховуючи спосб текстово

Розглянемо спочатку перший тип маркерв - експлцитн. До прямих експлцитних маркерв адресованост належать безпосередн звертання до читача, авторськ вдступи. Матерали нашого дослдження свдчать про те, що вказування на передбачуваного адресата наукового повдомлення досить часто мститься у передмов: це або молод вчен, або вчен сумжних спецальностей, або досить вузьке коло спецалств у данй галуз наукових знань. Саме концепця адресата, його наукова позиця, соцальне положення впливають на зовншню сруктуру адресованого йому дискурсу.

Окрм прямих експлцитних маркерв снують ще й непрям. Цитати та посилання допомагають адресату спвставити власне дослдження, власний досвд роботи у галуз наукових знань з попереднми дослдженнями.

цитати, посилання передбачають, що отримувач повдомлення з пасивного рецпúнта перетворю

ться в активного дяча. Виходячи за меж запропонованого повдомлення в дисциплнарну комункацю адресант залуча

(хоча б подумки) текст-першоджерело спвставля

його з нкорпорованим текстом, в результат чого адресат нод приходить до висновкв, як не виткають безпосередньо з самого повдомлення.

Оскльки ус науков тексти призначен, перш за все, спецалстам з широкою базою наукових знань, то

нод зустрчаються антропонми, в основному мена вдомих науковцв, як зробили свй вагомий внесок у становлення та розвиток т㺿 галуз науки, в межах яко

ншим поширеним засобом вираження адресованост

таблиц, як виконують роль пояснення, конкретизацÿ чи загальнення нформацÿа загального тексту, графки, функцÿ, даграми, формули та нш графчно-схематичн засоби.

Мовним вдображенням рзних етапв наукового пзнання

протиставно-порвняльн звороти, наприклад,

The tinier we make the hole, the smaller dot the photograph should reproduce [67,83].

The grater the rate of biological activity, the more carbon-dioxide is removed from the atmosphere.[56,28]

No one could ever shoot a target that way, no matter how he tried.[52,81].

Виклад фактв шляхом

Необхднсть аргументувати висловлювання полегшувати адресату розумння шляхом чткого подлу дискурсу приводить до широкого використання паралельних конструкцй, наприклад,

Oxygen was produced directly by volcanic outgassing and the degassing of meteorites and indirectly by the break-down of water vapor and carbon dioxide molecules.[56,7].

дресант, який прагне якомога повншого розумння адресатом запропонованого дискурсу, намага

ться структурно так органзувати сво

повдомлення, щоб весь процес оформлення авторсько

Наш матерали пдтверджують, що адля наукових дискурсв характерним

а розмщення основно

Згдно з матералами нашого дослдження, не рдкстю для наукового дискурсу

вживання питальних речень, як завжди

орúнтованими на адресата, в ншому випадку вони втрачають будь-який змст. пх мета - створити проблемну ситуацю, закцентувавши увагу на конкретному момент та втягнути адресата в науковий диспут.Наприклад,

How did the continents break apart in the first place?[56,21]

Why donТt we notice the mass increase predicted by relativity theory in ordinary life? [67,75].

Типовим

виклад нформацÿ наукового дискурсу вд третьо

Звернмося до наступного типу маркерв, так званих мплцитних засобв вираження. Вони вказують на точки контакту адресата адресанта створюють у дискурс Упроблемн ситуацÿФ[22,27], як спрямован на активзацю мовно

Проте не вс перелчен вище мплцитн засоби

характерними саме для наукового дискурсу. пх дапазон значно вужчий. Серед сигналв адресованост, як належать до дано

) перифраз: alchemists ovens for research reactors; giant whirling mixers for tropical cyclones;

б) метафору: air currents travel from the equator to the poles. [56,51]. Sediments continually built the continental margins outward. [56,46]. Human beings are conducting an inadvertent glottal experiment by changing the face of the entire planet. [56,1].

Набагато рдше зустрча

ться огрування доматики. Наприклад,

The rule for using rule-of-thumb formulas is donТt use them. [67,28].

A Уone size fits allФ approach. [67,38].

Вказан мплцитн засоби використовуються у наукових дискурсах, бо останн мають прагнути не лише до точност та простоти, але й до емоцйного впливу на адресата. Проте застосування цього типу маркерв експресивност

обмеженим носить допомжний характер. Наш матерали дають нам право стверджувати, що деяк метафори використовуються досить часто, наприклад метафори з словом УstepФу значенн дÿ, вчинку, наприклад,

The first step in a proper variational calculation of the cessitivity is the selection of a trial junction. [52,185].

Now we take the important step, even though the particle number in the real systems is fixed. [67,108].

Досить часто вживаються метафори з словом Уclue/keyФ у значенн вдгадки, розумння чогось. Наприклад,

It gives us the first clue to the relative strength of electrical and gravitational forces. [67,40].

Ми вважа

мо, що мета застосування автором у науковому дискурс таких метафор - допомогти адресату побудувати логчну картину запрпонованих подй, фактв, пдвести пд висновок, бажано дентичний авторському.

нтерпретаця вищезгаданих експлцитних та мплцитних маркерв, також спвставлення

Наукова комункаця передбача

безпосереднй вихд адресата за рамки даного повдомлення максимально широко

нформаця, що вилуча

ться рецпúнтом з наукового повдомлення ма

двоякий характер. Це, перш за все, нформаця про референтний простр, що вдбива

ться за допомогою дискурса, але такожй нформаця про самий дискурс:про т рзновиди, в яких вн сну

.

Вдправник повдомлення в науковй комункацÿ

досить вдчуженим вд сво¿ особистсно

Фнальна стадя сприйняття заключного повдомлення, процес його верифкацÿ базу

ться на бльш високому рвн читацько

Вищенаведен особливост дозволяють нам стверджувати, що роль отримувача наукового повдомлення базу

ться на обмеженй частин особистсного потенцалу при домнуючй функцÿ нтелекту, також передбача

володння читачем комункативною нормою.

Реконструкця образу отримувача науково

Отже, хоча образ адресата не

настльки експлцитно вираженим, як образ адресанта, проте, як показав аналз, за допомогою мовних засобв, як використовуються в науковому дискурс, можна реконструювати образ рецпúнта наукового повдомлення. Правильне врахування автором фактора адресата конкретна (нформативна, мовна ) орúнтаця на останньому сприятиме досягненню адекватного прагматичного ефекту (стимулюванню запрограмовано

До офцйного дискурсу, окрм текств наукового стилю, належать ще тексти офцйних документв. Ми звернулися до цього пдвиду офцйного дискурсу для того, щоб його розгляд аналз був якомога повншим вичерпним.

Тексти офцйних документв мають деяк спльн риси з науковими: це сухсть, логчнсть, лакончнсть, обТ

ктивнсть, яскраво виражена форма-клше, вдсутнсть конотативност та недоматичнсть. Згдно принципв, сформульованих Н.М. Разнкною [37], офцйно-документальний стиль

гармонйним, впорядкованим,

диним цлим, яке характеризу

ться певною неоднорднстю. Ця неоднорднсть виявля

ться у багатомантност таких ознак, як жанровсть, фактор комунканта, сфера використання документв.

Наше дослдження ми будемо базувати на мов юридичних документв, оскльки останн становлять величезний нтерес з точки зору комункативного навантаження, яке вони несуть у соб.

Значення мови у прав переоцнити дуже важко, оскльки право використову

мову для активного регулювання суспльних вдносин, впливаючи на волю та свдомсть людей, виражаючи волю законодавця доводячи цю волю до ваги часникв суспльних вдносин.[45].

Особливост структурно-семантично

Основний принцип побудови юридичних документв - так зване золоте правило нтерпретацÿФ(Golden Rule of interpretation), згдно якого документи повинн прийматися з орúнтацúю на початкове значення слв, якщо це не веде до абсурду чи непослдовност; в останньому випадку допуска

ться така змна початкового значення слв, яка б дозволила впорядкувати цю непослдовнсть. [65,192].

Характерними особливостями текств юридичних документв

наявнсть складнопдрядних речень з двома бльше пдрядними реченнями, як, як правило, не видляються комами. Довжина головного речення велика кльксть пдрядних забезпечують його смислову автономнсть вдносно нших речень.Наприклад,

Any restrictions which may apply in the event of residence abroad shall only apply to pensioners and their dependents who are nationals of any member bound by this Convention and reside in the territory of any Member bound there by to the extent to which they apply to nationals of the country in which the pension has been acquired. Provided that any subsidy or fraction of a pension which is payable out of public funds maybe withheld. [54,231].

Як бачимо з наведеного вище прикладу, вдсутнсть пунктуацйних знакв у складнопдрядному реченн спричиня

деяку складнсть нтерпретацÿ з боку рецпúнта, але ця вдсутнсть поясню

ться й ншим фактом: кожна частина речення логчно повТязана з попередньою та наступною.

ншими словами, частини складнопдрядного речення перебувають мж собою у причинно-наслдкових звТязках.

Специфка логно

Where the term is variable, it shall not be less than one-third (less the periods for which contributions have not been credited) of the total of the periods for which contributions are graduated according to renumeration. [54,229].

Вставн фрази у таких текстах, перш за все, виконують функцю розшифровки та пояснення моментв, як можуть бути важкими для нтерпретацÿ з боку адресата.

Типовими засобами (окрм наведених вище)сполучення речень служать сполучники and, or, прислвники, творен вд коренв here, there, where, так як hereafter, herein, thereon, therewith, whereas, whereby.

Як вдомо, мова документв абсолютно неемоцйна, стилстично незафарбована, обТ

ктивна. Саме так ознаки реалзують наступну комункативну мету: подати нформацю у найбльш стислй та конкретнй форм.

Дослдження текств юридичнних документв перекону

у тому, що хоча вони

вкрай точними та стислими, вони не завжди можуть бути легшко однозначно нтерпретован. Складнсть синтаксично

Роздл 3.

дресовансть у неофцйному дискурс.

Доцльнсть будь-якого повдомлення визнача

ться його комункатиною спрямованстю на рецпúнта. На вдмну вд значущих одиниць мови - слова речення, як

безосбними, нчи

Dear Michael,- you will be standing in view of my house for two or three hours in the course of your business, so do, please, call and see me. I am sadly disappointed that you have not come before. What can I do about my equivocal relation to you? - especially now my auntТs fortune has brought me more prominently before society? Your daughterТs presence here may be the cause of your neglect, and I have therefore sent her away. Say you come on business. I shall be quite alone.[59,123]

Урахування адресата попередження його реакцÿ часто бува

багатостороннм, таким, що вносить сво

рдний внутршнй драматизм у висловлювання (у деяких видах побутового далогу, в листах, автобграфчних та розповдних жанрах ), гострий, але бльш зовншнй характер носять ц явища у риторичних жанрах.[4,290-291].

Пдхд до художнього тексту як до комункативно

Будь-який художнй текст, як науковий, мстиь експлцитн та мплцитн маркери на певний тип адресата, який здатний декодувати змст художнього текста в оптимально адекватному дапазон рвнв глибини та аспектв розумння. На основ вирзнення та нтерпретацÿ такого роду засобв ми можемо, хоча з значною долею мовност, реконструювати образ передбачуваного читача або образ аудиторÿ виявити типологю адресатв художнього тексту: критичний/знаючий читач; на

Деяка спрямованнсть автора на критичного та на

Художн

повдомлення апелю

до емоцй та почуттв адресата. Наприклад,

He never reappeared. The remorse that I have experienced for the part I had taken in what I fear may have resulted in this utter and complete extermination, alas! he may not know, except through these pages. For I have never seen since whether he ran away and went to sea, to reappear at some future days as the most ancient of mariners, or whether he buried himself completely in his trousers, I never shall know. I have read the papers anxiously for accounts of him. I have gone to the police office in the vain attempt of identifying him as a lost child. But I have never seen or heard of him since.[60,78]

втор намага

ться пробудити спвчуття у рецпúнта до головного героя. Адресат розумú, що оповдач у розпач пдсвдомо намага

ться вдповсти на запитання: у що ж робити?Ф. Читач автоматично включа

ться у спврозмову також

часником подй.

Проналзуймо ще один приклад,

Perhaps it was this discovery, perhaps it was some instinct stronger than this, but when Arthur had satisfied himself of this fact he left the direct road, which would have brought to the mission, and diverged upon the open plain towards the Rancho of the Blessed Trinity. Here, at least, all was unchanged; here was the dead, flat monotony of land and sky. Here was the brittle, harsh stubble of the summer fields; here were the long stretches of silence, from which even the wind made no opposition or complaint; here were the formless specks of slowly moving cattle; even as he remembered them before.[63,18]

У даному випадку читач перемщу

ться у квазреальний свт, зображений автором. У кожного окремого рецпúнта виника

сво

власне явлення про описаний пейзаж. Саме у цьому виявля

ться особливсть сприйняття нформацÿ у художньому дискурс - квазреальнсть нтерпрету

ться субТ

ктивно.

Художн

повдомлення багате на рзномантн експлцитн та мплцитн маркери адресованост, беручи до ваги як критичного, так на

1.                     епграф - не обовТязково старофранцузькою чи латинською мовами, але вн повинен допомагати знайти не лише поверхневий, бльш глибокий смисл висловлювання, а, можливо й просто розбудити зацкавленсть читача. На приклад,

Е You will answer

The slaves are oursЕ Merchant of ours.[58,13]

2.                     Термни, що вдносяться до рзномантних сфер дяльност, також музики, живопису т.д. На приклад,

banjo, blues; pianoforte, coloratura soprano, bar, to get encores; dress-circle; soloist; on tour; albumin; albugo; alienie; mocassin.

3.                     Номенклатурна лексика - назви газет, закладв, журналв, архтектурних та художнх стилв. Наприклад,

The High Street; Hammersmith; Chalsea; Stainberg; Cabinet; Johannisberg; the Bartizon school of painters; the golden age; Grogen and BoyneТs.

Щодо мплцитних маркерв, то серед них можна видлити наступн: алюзÿ - лтературн, музичн, сторичн, нацонально-культурн; гра слв, що забезпечують цлстсть тексту чи його фрагментв, наприклад,

Aphrodite; TamerlanТs trumpet; third King George; Calphurnia; Comus; Derby Day; Jonah; the Victorian era.

У рамках художньо

Nick stood up. He was all right. He looked up the track at the lights of the caboose going out of sight around the curve. There was water on both sides ofа the track, then tamarack swamp. He felt of his knee. The pants were torn and the skin was barked. His hands were scraped and there were sand and cinders driven up under his nails. He went over to the edge of the track down the little slope to the water and washed his hands. He washed them carefully in the cold water getting the dirt out from nails. He squatted down and bathed his knee. That lousy crut of a brakeman. He would get him someday. He would know him again. That was a fine way to act. [60,58]

Такий детальний опис нада

рецпúнту вдчуття присутност у данй ситуацÿ. Рецпúнт, здавалось би, сам спостерга

за дями головного героя. Тим самим полегшу

ться розумння подй та досяга

ться максимальний рвень сприйняття повдомлення. Очевидно, що саме таку мету переслдував автор, використовуючи так прийоми. У даному конкретному випадку ми можемо з впевненстю сказати, що поставлена мета досянена.

Безперервнсть, Уплиннсть художнього тексту замика

адресата, у найбльш оптимальнй мр, в рамки зображувано

Мегатекстова структура повдомлення, що по

дну

в

дине комункативне цле основний текст допомжн повдомлення типу посилань, зносок, анотацй, додаткв, властива художньому тексту в мнмальнй мр. Це ще раз пдтверджу

тезу про цлснсть, недискретнсть формально

Загальнй тенденцÿ до цлсност недискретност зовншнх форм художнього повдомлення протисто

сну

три основн пдходи до трактування спввднесенност адресанта адресата художнього тексту:

1.                     Визнання адресанта - автора образу автора - безсумнвною домнантою у вза

мовдносинах комункатв [22,21-22].

2.                     Розгляд вза

мовдносин мж адресантом адресатом художнього тексту, як бльш складних, нж домнування першого члена корелятивно

3.                     Опора на спвставленсть реальних текстових комункантв: адресанта адресата текств [12,91]

Традицйно автору тексту припису

ться домнуюча роль в далоз з читачем за слдуючими основними причинами. По-перше, в художнй комункацÿ сну

одностороннй звТязок, що дозволя

автору навТязувати читачев свою волю у певних лнгвстичних, сторичних культурологчних межах. По-друге, процеси породження сприняття текста - асиметричн. Це обмежу

можливост буль-якого адресата у порвнянн з можливостями адресанта, що норму

ться у ход нтерпретацÿ. [64,159] По-трет

, автор художнього тексту може лише гпотетично моделювати всього адресата, що визнача

, за словами Г.В. Степанова, вдсутнсть жорстко

, нарешт, стверджу

ться, що адресат - це лише обТ

кт впливу автора, художнього твору культурного контексту.

Отримувач повдомлення в художнй комункацÿ у результат декодування повинен подумки вдтворити свй варант квазреальност лтературного твору. спх комункативного акту на даному його етап залежить вд двох факторв: естетично

Формування естетично

Другим фактором, детермнуючим спх комункацÿ

особистсний потенцал читача. Чим вн багатший рзномантнший, тим точншою багатшою буде створена в яв читача квазреальнсть.

З вищесказаного, можна зробити висновок про те, що беззастережна вра читача в дентичнсть вдтворювано

1.                        Опосередкований характер художньо

2.                        На вдмну вд наукового тексту, практично повна вдсутнсть метакомункативно

3.                        Замкнутсть адресата художнього повдомлення у рамках даного комункативного акту. Вихд за ц рамки призводить до порушення власне художньо

Художн

повдомлення - це явище, чтко вдмежоване вд текств офцйного дискурсу. Основною, на нашу думку, характерною його рисою

експерсивнсть, отже емоцйнсть. Саме ц риси визначають головну вдмннсть мж цими двома видами дискурсу. Художнй дискурс дозволя

адресату нтерпретувати його згдно з сво

 

 

Роздл 4.

дресовансть в анекдотичному дискурс.

Така комункативна одиниця як анекдот, будучи досить частотним елементом масового сплкування, значно рдше потрапля

у сферу наукового сплкування. Анекдоти досить поширен у нашому побут, та й сам анекдоти

вдображенням цього побуту, вдносин мж людьми та н. Анекдоти мають властивсть дуже швидко поширюватись, набувають широкого застосування, деякий перод часу вони у всх на вустах, потм ми замню

мо

некдоти

видом неофцйного дискурсу, збергаючи майже вс особливост останнього: емоцйнсть, експресивнсть, субТ

ктивнсть. Так само як автор роману чи будь-якго ншого лтературного жанру, автори (а це найчастше люди взагал, конкретних авторв анекдотв дуже мало), переслдують мету певного впливу на рецпúнта. Практично завжди такою метою

викликання смху, ронÿ. Якщо анекдот не виклика

подбних емоцй, то комункативна мета не викону

ться Це, у свою чергу означа

, що таке повдомлення зразу ж забува

ться, не

популярним або й взагал анекдотом його назвати не можна.

У нашй дипломнй робот ми будемо використовувати приклади анекдотв, що

зразками американського та англйського гумору. Матерали

оригнальними, не перекладними. Але перш нж звернутися до прикладв, ми вважа

мо за необхдне розкрити суть такого явища, як анекдот.

Отже, для анекдота характерний одноразовий виклад перед даним слухачем. У ншому випадку, анекдот ста

нецкавим не виклика

потрбних емоцй, а, отже, прогнозована реакця не пдтверджу

ться, комункативна мета не досяга

ться.

некдот ма

властивсть швидко запамТятовуватись. Вд правитель (S) розповда

анекдот реципúнту (R1), вн, в свою чергу, поширю

його дал. Таким чином повдомлення набува

масового характеру:

Так забезпечу

ться циркуляця анекдотв. Такий тип повдомлення ми можемо назвати самотрансляцйним. Для поширення анекдотв не потрбно створювати допомжн зовншн мови,, навть, бльше цього, ситуацÿ протидÿ не завжди у стан завадити поширенню останнх. Таким чином, ми б хотли охарактеризувати даний тип повдомлення як самотрансльовансть. [36].

Природа самотрасльованого повдомлення

такою, що його важко втримати у соб. Людина у будь-якому випадку намага

ться передати його дал, псля того, як передасть, вдчува

свого роду полегшення.Можна продовжити деклькома поясненнями властивост самотрансльованост. По-переше, досить часто анекдот мстит нформацю, яка приципово замовчу

ться засобами масово

A husband and a wife entered the dentist office. The husband said, УI want a tooth pulled. I donТt want gas or Novocain because I am in a terrible hurry. Just pull the tooth as quickly as possible.Ф УYouТre a brave man, Ф said the dentist. УNow show me which tooth it is.Ф The husband turns to his wife and says, УOpen your mouth and show the dentist which tooth it is, dear.Ф

По-друге, в анекдотах сво

рдно виявля

ться масова культура. На нашу думку, анекдотичний жанр - це сво

рдний вид лтературного мистецтва, але найбльш наближений до життя. Наприклад,

A couple was dining out one evening, when the wife noticed a familiar man at the restaurantТs bar. УHoney,Ф she said as she pointed the guy out, УI know that guy at the bar and he has been drinking like that since I left him seven years ago! Ф Her husband quickly replied, УthatТs silly, no one celebrates that long?!Ф

По-трет

, анекдот - це сво

рдний вдгук на суспльне бажання. Анекдот вдобража

далеко не особистсний нтерес, те, що

актуальним для людства взагал. Хоча, на нашу думку, це питання

досить спрним, оскльки особистсть, будучи елементом суспльства, нтегру

суспльн нтереси.

Ще однúю комункативною особливстю анекдотичного жанру

те, що це, переважно, усна форма комункацÿ. Безперечно, анекдоти записуються, перекладаються, але живе вдтворення ма

набагато бльшу цннсть тому, що для того, шоб досягти бажаного комункативного ефекту вдрпавник, розповдаючи анекдот, користу

ться рядом жеств, ммкою. Один той самий анекдот може сприйматись одним тим саим адресатом по-рзному, в залежност вд того, яким чином вн був розказаний.

Не дивлячись на те, що анекдоти вдображають рзн сторони життя, цей жанр

абсолютно неофцйним.[63]. Неофцйнсть деяких анекдотв настльки очевидна, що вони не пдлягають будь-якй писемнй фксацÿ. Ця крайня неофцйнсть вявля

ться у вживанн ненормовано

некдоти, у сво

Jones applied to a finance agency for a job, but he had no experience. He was so intense that the manager gave him a tough account with the promise that if he had collected it, heТd get the job.

Two hours later Jones came back with the entire amount.

УAmazing!Ф the manager said. УHow did you do it?Ф

УEasy,Ф Jones replied. УI told him if he didnТt pay up, IТd tell all his creditors he paid us!Ф

Щодо тематики, вона

рзномантною стосу

ться практично сх сфер особистого життя та суспльно

Отже, на основ дослджуваних матералв ми можемо зробити висновок про те, що анекдотичний жанр володú певними характерними особливостями, вдмнними вд сх нших. Головною характеристикою

найвищий у порвнянн з ншими жанрами рвень наближеност до життя. Самотрансляцйнсть анекдотв поясню

ться, головним чином, сною формою передач та короткою формою викладу. З точки зору адресованост, анекдоти, у переважнй сво

ВИСНОВОК

У нашй робот, ми намагалися якнайповнше розкрити суть дискурсу через призму його адресованост. Адресовансть ми розглядали на приклад текств офцйного та неофцйного дискурсв. До офцйного дискурсу ми вднесли науков тексти тексти офцйних документв. Неофцйний дискурс був проналзований на прикладах текств художньо

Говорячи про дискурс, ми спочатку вернулися до перелку та аналзу пдходв трактувань останнього. Хоча рзномантнсть визначень такого поняття як дискурс вража

, ми, все ж таки, спробували дати характеристику кожному, довести, що вс снуюч пдходи пояснюють дискурс, як явище дуже широке та рзнобчне, беручи за основне лише один якийсь його аспект. Але, потрбно зазначити, що жодне з визначень не виключа

ншого, а, отже, ми прийшли до висновку, що було б не врним, визнати лише один якийсь пдхд вдкинути вс нш. Суть поляга

у тому, що дискурс, як поняття багатоспектуальне та рзнопланове, спшно нтегру

с ц пдходи, отже, жоден з них, не може бути визнаним хибним. Та все ж таки, виявилось необхдним дати загальнене визначення дискурсу. У нашому поясненн цього явища ми намагались якомога логчнше по

днати с найважливш на нашу думку аспекти.

Сво

дослдження ми продовжили аналзом особливостей дискурсу: його просторовост, регульованост, правилами слдування, нтерпретацÿ та породження. Окрм цього, ми у нашй робот, спробували знайти пдхд до дискурсу, як до пдсистеми тексту, проналзувати його ще й з ц㺿 точки зору. Нам вдалось встановити, що дискурс разом з такими пдсистемами тексту, як макрознак, та комун кант перебува

у тсному вза

мозвТязку, хоча ми довели, що снування кожно

Для того, щоб процес дискурсивного аналзу набув бльш систематизованого вигляду, дискурс був подлений нами на офцйний та неофцйний. Такий подл

традицйним, ми у дослдженн не намагались вдйти вд нього. Для того, щоб зрозумти суть офцйного та неофцйного дискурсу, ми видлили ряд характерних ознак, як повною мрою надають нам змогу конкретизувати та диференцювати цих два види дискурсу. Прийнявши до ваги ц характеристики, ми визначили, що основною вдмннстю

емоцйнсть неофцйного та логчнсть офцйного дискурсу.

Розгляд офцйного дискурсу ми розпочали з аналзу наукових текств. Характер адресованост наукового повдомлення залежить вд типу адресату, який детермну

ться рвнем обзнаност у певнй галуз наукового знання. Як результат цього ми визначили три типи адресатв цього виду повдомлень: спецалст вузько

Розглядаючи адресовансть наукових текств ми визначили експлцитн та мплцитн маркери адресованост, як характеризують даний тип дискурсу.

Що до текств юридичних документв як ми також вдносимо до офцйного дискурсу, то вони

особливими за граматичною структурою речення, за специфкою вживано

нший вид дискурсу - неофцйний - включа

у себе тексти художньо

Художн тексти, розрахована на дв типи адресатв: на

Художньому тексту, так само як науковому, притаманн експлцитн та мплцитн маркери адресованост, але у першому випадку вони носять бльш експресивний характер.

некдотичний жанр вдрзня

ться вд текств художньо

У нашому дослдженн ми намагались довести, що будь-який дискурс розрахований на адресата, на його сприйняття повдомлення. У ншому випадку, воно втрача

змст, оскльки не пдляга

сприйняттю, нтерпретацÿа та передач нформацÿ.

Список використано

1.                     Азнаурова Э. С. Прагматика текстов различных функциональных стилей.// Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам.-М.: Наука, 1987.-200с.

2.                     Арутюнова Н. Д. Фактор адресата // Изв. АН Р. Сер. Лит. и яз.- 1981.- Т. 40.- №4.- с. 356-357.

3.                     Барт Р. Нулевая степень письма//Семиотика: Сб./Под ред. Ю. С. Степанова.- М.: Радуга, 1983. - с.306-349.

4.                     Бахтин М. М. К эстетике слова.- М.: Наука, 1974.- с.539.

5.                     Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества.- М.: искусство, 1986.- 445 с.

6.                     Белл Т. Роджер. Социолингвистика//Цели, методы и проблемы./Под ред. А. Д. Швейцера.- М.:Международные отн., 1980.- 318 с.

7.                     Бенвенист Э. Общая лингвистика./Пер. с фр.-М.: Прогресс,1975.- 447 с.

8.                     Большая Советская Энциклопедия: В 30 Т./Гл. ред. А. И. Прохоров 3-е изд. - Т. 12.- М.: Сов. Энцикл., 1973.- 624 с.

9.                     Волнина И. А. О специфике научного стиля./Язык и стиль научной л-ры.- М.: Наука, 1977.- 296 с.

10.                Воробьева О. П. Лингвистич. аспекты адресованности худ. текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация). Дисс. на пол. ч. ст. докт. фил. наук. М, 1997.- 382 с.

11.                Воробьева О. П. Реализация фактора адресата в аспекте лингвокультурной традиции. М.: Филолог. Науки.- 1992.- №1.

12.                Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата: - К.: Вища шк., 1993.- 200 с.

13.                Греймас А. Договор вердикции//Язык. Наука. Философия.(логико-методологический и семиотический анализ): Сб. ст. /Ин т философии, социологии и права А Н Лит. ССР/отв. ред. и сост. Р. И. Павиленис. - Вильнюс, 1986.- с.205-216.

14.                Дайк Т.А., ван. Язык. Познание. Коммуникация/Пер. с англ.: Сб. работ/сост. В. В. Петров под ред. В. И. Герасимова; Вступ. ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова.- М.: Прогресс, 1989.- 312 с.

15.                Ишмуратов А. Т. Логико-когнитивный анализ онтологии дискурса/Рациональность и семиотика дискурса.Сб. трудов//АНУ Институт Ф-и.-К.: Наук. Думка, 1994.- 252с.

16.                Ищенко Ю. А, Мышление как толерантный дискурс/Рациональность и семиотика дискурса. Сб. трудов/АНУ. Институт ф-и.- К.: Наук. думка, 1994.- 252 с.

17.                Каменская О. В. Текст и коммуникация.- М.: Высш. Шк.., 1990.- 151с.

18.                Канцельсон С. Д. Речемыслительные процессы.- ВЯ, 1984.- №4.- с. 5.

19.                Караулов Ю. И. Красильникова Е. В. Русская языковая личность и задачи ее изучения: Предисл.//Язык и личность:Сб. ст. /Отв. Ред. Д. И. Шмелев.-М.: Наука, 1981.- с. 3-10.

20.                Колегаева И. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: редакционно-издательский отдел обласного правления по печати, 1991.- 122 с.

21.                Комисаров В. Н., Коралова А. Л. Практикум по переводу с английского языка на русский/Учеб. пособие для ин.-тов и фак-тов ин. яз.-М.:Высш. шк., 1990.-127с.

22.                Кондаков И. В. К поэтике адресата (в контексте идей академика Г. В. Степанова ) //Res philological Сб. ст. Под ред. Д. С лихачева.- М.: Наука, 1990.- с. 18-29.

23.                Корунець

. В. Порвняльнальна типологя англйсько

24.                Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности.- М.: наука, 1986.- 158 с.

25.                Лабов У. Исследование языка в его социальном контексте./Новое в лингвистике, вып. 7 М.: Прогресс, 1975.- с. 152-216.

26.                Лабовкина А. А. Коммуникативно-прагматический аспект специального научного текста / на материалах нем. Научных текстов по экологической географии / Дисс. на пол. зв. к. ф. Н.- К, 1991.- с. 139-144.

27.                Левидов А. М. Л-ра и действительность.- Л.: Сов. Писатель, 1987.- №7.

28.                Лихачев Д. С. Принцип историзма в изучении единства содержания и формы л-ного произв. //Рус. Л-ра, 1965.- №1.

29.                Лотман Ю. М. Текст и структура аудитории //Труды по знаковым системам / ч. зап. Тарт. ун-та.- Вып. 422.- Тарту: Изд-во Тарт. н-та, 1977.- с. 105-118.

30.                Матвеева Г. Г. Проблемы рагматики научного текста (на материале рус. И нем. Языка): Автореф. Дис д-ра филол. Наук.-Л., 1984.-38 с.

31.                Матвеева Т. В. Функциональные стили в аспекте текстовых категорий.-Свердловск: Изд- во Урал. ГУ, 1990.- 624 с.

32.                Матвеева Т. В. Функциональные стили в аспекте текстовых категорий.- Свердловск: Изд-во Урал. ГУ, 1990.- 172 с.

33.                Мороховская Э. Я. Взаимодействие грамматических категорий в тексте.//Текст и его категориальные признаки: Сб. науч. Тр./КГПИИЯ. К., 1989.-с. 101-108.

34.                Мороховский А. И. К проблеме текста и его категорий.//Текст и его категориальные признаки: Сб. науч. Тр./КГПИИЯ.К.,1989.- с. 3-8

35.                Москальская Г. Я. Грамматика текста.- М.: Высш. Шк., 1981.- 184 с

36.                Почепцов Г. Теория и практика коммуникации.- М.: Из-во Центр, 1998.- 352 с.

37.                Разинкина И.М. Функциональная стилистика.- М.: Высшая школа, 1989.- №4.

38.                Рикер П. Метафорический процесс как познание, воображение и ощущение.//Теория метафоры. М., 1990.- с. 426

39.                Саенко Л. Н. О структурно-семантических особенностях юридических документов.//Вестник Киевского ниверситета. Романо-герм. Фил. Выпуск 24.- К.:Лыбидь, 1990.-с. 47-49.

40.                Славгородская Л. В. О функции адресата в научной прозе.//Лингвостилистические особенности научного текста.- М.: Наука, 1981.- с.93-102.

41.                Солганик Г. Я. К проблеме типологии речи.//Вопр. языкозн., 1981.- №1.

42.                Степанов Г. В. Язык. Литература. Поэтика.- М.: Наука, 1988.- с. 120.

43.                Троянская Е. С. К вопросу о лингвистических признаках функциональных стилей / Стиль научной речи.- М.: Наука, 1978.-280 с.

44.                Тураева З. Я. Лингвистика текста.- М.: Просвещение, 1986.- 127 с.

45.                Ушакова Т. А. Павлоы Н. Д. Заясова И. А. Роль человека в общении.- М.: Наука, 1989.- 192 с.

46.                Уэно Х., Каямо Т.,. Окомото Т. Представление и использование знаний / Под ред. Х. Уэно, М. Исидзухо.- М.: Мир, 1989.- 205 с.

47.                Фивегер Д. Лингвистика текста в исследованиях ченых ГДР // Синтаксис текста: Сб. ст. /Отв. ред. Г. А. Золотова.- М.: Наука, 1971.- с. 314-323.

48.                Храпченко М. Б. Художественное творчество, действительность, человек.- М.: Сов. Писатель, 1982.-416 с.

49.                Цурикова Г. Кузьмичев И. Писатель, которого не было.- Л.: Нева, 1988.- №4.

50.                Шендельс Е. И. Некоторые проблемы грамматики текста.//Современные зарубежные грамматические теории.- М.:, РЖ, 1985.- с. 30-67

51.                Якобсон Р. лингвистика и поэтика.// Структкрализм лза и лпротив.- М.: Прогресс, 1975.-с. 62-94.

52.                Atom for Pease (USSR Academy of Sciences).-М.: Наука, 1988.-с. 106-124.

53.                Buch S. Pearl. Dragon Seed. The Novel of China Today.//The John Day Company.- New york, 1942, p.94.

54.                Conventions and Recommendations 1919-1966. Geneva International Labour Office, 1966.- p. 231.

55.                Dijk T. A., van. Pragmatics and Poetics.// Pragmatics of Language and Literature./Ed. By T. A. van Dijk.- Fnsterdam, Oxford, 1976.- p. 24-53.

56.                Erickson John. Greenhouse Earth: TomorrowТs Disaster Today.- Washington: Tab Books, 1990.- 167 p.

57.                Fowler R. The New Stylistics.//Essays in Modern Stylistics./Ed. by DC. Freeman.- Lnd.: Methuen, 1981.- p. 24-41.

58.                Golsworthy John. The Forsyte Saga.//The man of property.-M.: Progress Publishers,1974.-386 p.

59.                Hardy Thomas. The Mayor of Casterbridge. M.: Progress Publishers, 1964.- 369 p.

60.                Hemingway E. The fifth column.//The Modern Library.-New York, 1935.- p. 227.

61.                Hyland Kа Journal of Pragmatics.- 1998.- №5.- p. 448-452.

62.                Ilko V. Korunets. Contrastive Typology of the English and Ukrainian Languages.-К.: Либдь, 1995.- 239 с.

63.                Kittay I. On Okto.//Romanic Review.-1987.-№3.

64.                Neubert A. Text and Translation.- Leipzig: VEB.-Verlag Enzyklopadie,1985.- 168 p.

65.                OТBarr W. Linguistic Evidence Language, Power and Social Control. New Y., London, 1982.- p. 192.

66.                Palek B. Reference and Text.//Grammars and Descriptions./Ed by T.A van Dijk and J. Petofi.- B.; N. Y.: de Guyter, 1947.

67.                Rydnik V. ABCТs of quantum Mechanics.- M.: Mir Publishers, 1978.- 271 p.