Теория етносу. Курс лекций
М
ЖНАРОДНИЙ ФОНД «В
ДРОДЖЕННЯ» ПРОГРАМА «ТРАНСФОРМАЦ
Я ГУМАН
ТАРОп ОСВ
ТИ В КАпН
»
О.В. Нельга
ТЕОРИЯ ЕТНОСУ
КУРС ЛЕКЦ
Й
Рекомендовано
Мнстерством освти кра
як навчальний посбник
Ки
"ТАНДЕМ"
1997
<
ББК 63.5
Н55
Редактор В.П.Недашквський
Нельга О.В.
Н55 Теоря етносу. Курс лекцй: Навчальний посбник. — Ки
У навчальному посбнику етнчне зовсм не розгляда
ться як свт предметнених цнностей, береться лишень як цннсть духовна. Автор не вда
ться до конкретного аналзу фольклору, прикладного мистецтва, мови тощо, здйсню
теоретичне загальнення даних етнопсихологÿ, етносоцологÿ, якоюсь мрою — етнополтики, вбачаючи в цьому головне завдання теорÿ етносу.
Для студентв викладачв вищих навчальних закладв, аспрантв науковцв.
НОЗ101 ББК 63.5
|
ISВN 966-7145-0-1-2
|
© Нельга О.В., 1997 © Чу вС. . Обкладинка, 1997 © "Тандем". Комп'ютерний макет, 1997
|
Цей навчальний посбник визнано одним з кращих з поданих на конкурс, органзований Мнстерством освти кра
Головне завдання Програми поляга
в сприянн гуманзацÿ освти через створення умов для розробки та впровадження ново
Мжнародний Фонд "Вдродження", який репрезенту
всесвтню мережу фондв, заснованих вдомим американським пдпри
мцем та громадським дячем Джорджем Соросом, буде щиро вдячний за вдгуки, пропозицÿ та зауваження щодо цього видання пд час його експериментально
Крм теоретичних поглядв на етнчне, як ми ма
мо намр запропонувати читачев, сну
, зрозумло, й сторя етнчного. Причому, звичайно, теоря та сторя якого завгодно феномена або процесу тсно переплетен, вза
мопов'язан: розвиток теорÿ да
нове розумння сторÿ, так само як нов сторичн факти зумовлюють перегляд або збагачення певних теоретичних тез.
У пропонованому посбнику ми свдомо, по-перше, звужу
мо сво
завдання до розгляду найбльш гострих та актуальних проблем етнчного, по-друге, абстрагу
мося вд сторÿ цього феномена, використовуючи етносторичн факти лише як тло або сво
рдне пдрунтя теорÿ етнчного. Це подвйне самообмеження виплива
з того факту, що н сторичне, н теоретичне народознавство (тобто етнографя та етнологя) не досягли ще, з нашого погляду, достатньо
На додаток до цього читач ма
взяти до ваги ту обставину, що ми додержу
мося положень, згдно з якими все, що накопичено людьми в процес перетворення (опанування) ними природи, разом з тим – < перетворювання (розвитку) самих себе, тобто у процес формування соцуму, поста
як дво
днсть матерально
Що стосу
ться духовно
Вступ людства в добу цивлзацÿ фактично явив собою бльш-менш гармонйний цивлзаийно-культурний поступ, в якому аж до промислово
Протилежнсть мж цивлзацúю та культурою стала бльш помтною у XIX сторчч (на що звернув вагу Микола Дани-левський), у XX сторчч вона досяга
вже досить вдчутно
У свтл викладених вище мркувань духовнсть ма
бути визначеною як здатнсть окремо
Ясна рч, етнчне як духовно-культурне явище органчно входить в матеральну, в духовну культуру. Але ще одним обмеженням нашого посбника
те, що у ньому етнчне зовсм не розгляда
ться як свт предметнених цнностей, береться лишень як цннсть духовна. Та й тут ми не вда
мося до конкретного аналзу фольклору, прикладного мистецтва', мови тощо, здйсню
мо теоретичне загальнення даних етнопсихологÿ, етносоцологÿ, якоюсь мрою — етнополтики. До реч, у цьому ми й вбача
мо, власне кажучи, головне завдання теорÿ етносу.
Докладнше ознайомитися з частково викладеними у пропонованому посбнику точками зору, пдходами, дефнцями понять та категорй можна у виданому 1993 року словнику-довднику "Етнонацональний розвиток кра
<
Роздл 1.
ЕТН
ЧНА СВ
ДОМ
СТЬ
Лекця 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМ
СТ ЕТН
ЧОп СВ
ДОМОСТ
План лекцÿ
1.1. Вступ до теми.
1.2. Етногенеза: суб'
кти та результати.
1.3. Етнчна сторя та ? носÿ.
1.4. Етнчна деологя та ? головн поняття.
1.5. Мжетнчн вдносини та
1.6. Етнчний рух та його формовияви.
1.7. Висновки.
<
1.1. Вступ до теми
Олександр Солженцин невдовз псля вигнання його з кра
Сьогодн ми бачимо, що все-таки "життя бере сво
", й на територях колишнього СРСР вдбува
ться те, що для позосталого свту вже давно стало звичним.
ось коли нацонально-етнчна проблематика з дедал бльшою визначенстю пересува
ться у центр подй поточно
Проте для того, щоб ц вза
модя й спвробтництво стали можливими, в перспектив – й ефективними, необхдно виробити загальнозрозумлу наукову мову, тобто
диний ка-тегорально-понятт
вий апарат та
дину методологю теоретико-етнчного пзнання.
Отже, сьогодн вага народознавцв багатьох напрямкв, передусм — носÿв теоретичного змсту етнчно
Й якщо цей рвень народознавчих дослджень забезпечуватиме теоря етносу, то емпричне народознавство, мабуть, охоплюватиметься сторúю етносу. А як же тод бути з см зигалом наук, назва яких почина
ться з "етно-": етносоцо-логя, етнопсихологя, етнопедагогка, етнополтика, етнокультура тощо? Куди
1 Солженицын А. Темплтоновская лекиия // Новий мир. — 1992 — № 2 — С.
81.
2 Ще понад двадцять рокв тому Ю.В.Бромлей звернув вагу на те, що <"якщо у нас етнографя традицйно об'
дну
описовий та теоретичний рвн дослджень, то у захднй науц заведено проводити
ле, здйснюючи зазначен теоретичн зв'язки й загал звертаючися до вже снуючих розробок з питань теорÿ етносу, ми намагатимемося максимально прикладати до них цлком слушне зауваження М.М.Бахтна про те, що "дуже часто методика витлумачення та пояснення зводигься до... розкриття повторюваного, до впзнавання вже знайомого, нове якщо й схоплю
ться, то виключно у вкрай збдненй та абстрактнй форм... Все повторюване та впзнане цлком розчиню
ться й асимлю
ться свдомстю одного, хто розумú: у чужй свдомост вн здатен побачити й зрозумти тльки свою власну свдомсть. Вн нчим не збагачу
ться. В чужому вн впзна
тльки сво
"1.
Звдси випливас необхднсть, по-перше, ршучого зламу застарлих наукових стереотипв, по-друге, бльш широкого користування даними конкретних соцологчних дослджень, щоб вдшукувати й вбачати нове в живих емпричних реалях, у довол вдчутнй, не тльки "вкрай збдненй та абстрактнй форм". Так що читач ма
бути готовим зустртися у цй книз з вдмнним вд традицйного тлумаченням низки етнчних понять та явиш. Тому, до реч, ця лекця й ма
назву "Теоретичний змст етнчно
Тут ми ма
мо вйти до царини теоретично
Етнос, на нашу думку, — це культурно-духовна спльнсть людей, спорднених мж собою походженням, мовою, тепершньою або колишньою територúю (нод й державнстю), ментально-архетипними та ншими ознаками.
Вс сьогодншн етноси, що складають людство, хоч би на якому рвн перебував той чи той з них,
результатом етногенези. Отож зупинимося на розгляд цього процесу-явища бльш-менш докладно.
1.2. Етногенеза: суб'
кти та результати
Крм загальновживаних, теоря етносу використову
, зро-зумло, й суто специфчн поняття. Одним з центральних серед них
поняття етногенези. Етногенеза ("етнос" - як правило, "народ"; "генеза" — "походження") — це сукупнсть соцально-сторичних та духовно-культурних процесв, що приводять до виникнення етнчного як явища й зумовлюють його подальший розвиток. У бльш широкому аспект — цс сукупнсть змн, що вдбуваються внаслдок вза
модÿ та вза
мозв'язкв рзних етнчних спльностей. Як моментов соцогенези, етногенез притаманн зростаюч прискоренсть у час та поширенсть у простор.
Етногенеза — внутршньо досить складний та зовншньо Неоднозначне спрямований процес. Йому вдом як зникнення цло
Сьогодншньому етапу етногенези як всесвтньо-сторичного процесу, з одного боку, притаманне зростаюче зменшення напруженост у вдносинах мж етносами, що вже довол тривалий час мають свою державнсть (тобто — мж нацями). Це ста
необхднстю пд тиском технко-економчних, науково-нформацйних та нших зв'язкв. Сама ж така необхднсть уможливлю
ться завдяки дяльност Органзацÿ Об'
днаних Нацй та нших мжнародних органзацй. Нормою стають етнчна вза
моповага й свдомлення неперебутно
1Бахтин М.М. Иа записей 1970 - 1971 годов // Бахтин М.М. Эстетика словесного творч
ства. — М., 1986. — С.367
З ншого боку, ста
неможливим подальше снування таких етнчних конгломератв, як колишн держави СРСР, Чехосло-ваччина або Югославя. Етногенеза ма
тут як свою сутт
ву ознаку прагнення етносв, що стали вльними, до нацонального буття. к вс пдстави вважати, що у сво
Поряд з тими вдмнностями мж людьми, що
Раси людини (франц. гасе, вд
тал. га днан спльнстю походження, яка виявля ться у спльност другорядних щодо сутност людини зовншнх спадкових фзичних ознак (колр шкри, густота та особливост волосяного покриву, мра виступання вилиць, носа, товщина губ, прорз очей тощо). За цими ознаками виокремлюють три фзичних типи, що найбльш вдрзняються один вд одного: негро
При характеристиц рас чен звертають вагу на клька моментв. По-перше, все людство явля собою диний бологчний вид. Доказом цього те, що житт во важлив ознаки -структура мозку, особливост, пов'язан з прямоходнням, будова руки, стрй голосових зв'язок, зоровий та слуховий апарати тощо -- не виявляють расових вдмнностей. По-друге, власне ц вдмнност няк не шаблями еволюцÿ, сформувалися внаслдок пристосування до рзних умов географчного середовища. Отже, вс раси однаково здатн до культурного розвитку. По-трет , з зростанням культури роль бологчного пристосування безперервно пада . Тому сучасне розселення рас вдбива вже не умови того середовища, в якому вони живуть, сторю народв. По-четверте, подл людей на раси загалом не збга ться з подлом за етнчними та мовними ознаками. Як правило, представники одн㺿 раси зустрчаються серед рзних нацй, етносв, мовних смей , навпаки, до складу певно
Набагато бльшу значущсть ма зставлення поняття етносу з поняттями народу та нацÿ. Так, народ (вд кр. "рд, родина, народити") – це культурно-сторична спльнсть людей, зята на будь-якому етап етногенези. Термн "народ" може бути синонмом корнного етносу певно
У теорÿ етносу в науковий обг найбльш доцльно вводити термн "народ" в його широкому розумнн. Бо якщо з народом ототожнювати корнний етнос будь-яко
Народ склада ться на основ одного або клькох етносв, також, як правило, багатьох етнодисперсних та етнокомпактних груп. Це американський народ, французький народ, бельгйський народ, швейцарський народ, кра
Важливим питання про назву народу. У Старому Свт ця назва часто походить вд самоназви корнного етносу (Албаня, Б ларусь, Даня, горщина, кра
Народ вдрзня ться вд нацÿ не сво
Отож, наця за етимологчним походженням означа "народ" (вд лат. паÿо — "народ"), але в сучаснй практиц мжнародних вдносин пд нацúю розумють не будь-який народ, лише такий, що ма власну державнсть сувереннсть може виступати як самодостатнй суб' кт зовншнх стосункв. Органзаця Об' днаних Нацй спвтовариством саме таких народв. Отже, народ, що ма державнсть, вдтак — полтичн кордони, митн станови, армю, службу безпеки, власну конституцю, власну грошову одиницю тощо, й нацúю. Найважливш ознаки нацÿ — це днсть недоторкано
Якщо етнос творенням переважно культурно-духовним, народ — соцально-сторичним, то наця творенням переважно соцально-економчним та полтико-правовим. До того ж наця, як народ, творенням полетнчним- Але народ, що склався на основ одного етносу й вмщу в соб певну кльксть етноменшинних груп, може впродовж деякого сторичного часу снувати як складова яко
Говорячи про нацю як про здебльшого полетнчне творення, сенс разом з тим говорити й про полетнчну державу, тобто таку, на територÿ яко
Слд зазначити, що коли етнчна моза
З позицÿ другого, тобто бльш широкого розумння полетнчност держав правомрно говорити про перманентно оновлювану полетнчнсть. Це так тому, що, з одного боку, цлком природною поступова асимляця, розчинення тно-дисперсиих груп у корнному етнос, але, з ншого боку, дедал бльша вдкритсть держав сучасного свту полегшу (а певною мрою й стимулю ) мграцйн процеси, завдяки чому в багатьох державах виникають або нов етнодисперсн групи, або оновлен генерацÿ колишнх. Сьогодншня динамка економчного й полтичного життя народв, також зростаюче свдомлення цнност етнчно
1.3. Етнчна сторя та ? носÿ Етнчна сторя — це, по-перше, реальний процес змн та подй, яких зазнав певний етнос вд часв свого виникнення до сьогодення, в сй
Що стосу ться етнчно
Однúю з найважливших цнностей духовного життя кожного етносу його мова. Власне кажучи, мову можна вважати живою сторúю народу. Етнчна мова — це та мова, якою говорить певний етнос. Причому етнчна мова великого етносу може подрбнюватися на далекти, носями яких частше за все бувають представники етнографчних груп цього етносу (для кра
Етнчна мова не обов'язково збга ться з поняттям "рдна мова". Так, скажмо, людина може жити в Росÿ, вважати рдною мовою росйську, але дентифкувати себе з кра
Сво рдною живою сторúю народу також етнчна мораль. Щоправда, вона, на вдмну вд етнчно
Етнчна мораль – це сукупнсть традицйно закрплених духовних цнностей, норм, правил, вимог, сторично вироблених певним етносом призначених регулювати вчинки, дÿ та дяльнсть як окремих етнофорв, так
Через етнчну мораль сну мораль загальнолюдська, до яко
Етнчна самосвдомсть розрзня ться за сво
ндивдуальна етнчна самосвдомсть як духовне породження явля собою здатнсть дентифкувати себе з певним етносом, вдокремлюючися водночас вд сх нших етносв, свдомлювати сво етнчне "Я" як неповторне, нкальне явище. Етнчна самосвдомсть вважа ться у сучаснй етнографÿ найбльш вагомою серед ознак етнчно
Колективна етнчна самосвдомсть, або сукупне "Я" етносу, найбльш адекватно вддзеркалю ться й найповнше охоплю ться у сво
Якщо етнчна сторя зверта народ до його минулого, вдтворюючи й збергаючи цнност етнчно
1.4. Етнчна деологя та ? головн поняття Етнчна деологя — це сукупнсть теоретичних концепцй, доктрин, програм, платформ тощо, в яких пд певним кутом зору пода ться сторя етносу, тлумачаться особливост його характеру й свдомост, пропону ться ставлення до нших етносв, обрунтовуються завдання, наймоврнш та бажан шляхи й напрямки розвитку етносу. Створю етнчну деологю найбльш свдома, культурно й полтично активна частина етносу — його нтелгенця. Найбльш виразних загострених форм етнчна деологя набира тод, коли зроста напруженсть у вдносинах або принаймн (у межах одн㺿 держави) мж двома етносами, один з яких пануючим, або мж етносами двох держав, одна з яких ма експансонстськ намри щодо друго
Мабуть, няка етнчна деологя неможлива без використання такого поняття, як етнчна батьквщина. Етнчна батьквщина — це природа загалом, тобто сукупнсть особливостей ландшафту, клмату, флори й фауни в
У представникв даспорних груп почуття територально
Нацоналзм — це свтоглядний принцип, найбльшою мрою притаманний переловим представникам (передусм нтелгенцÿ) того народу, який виборю сво право на розбудову власно
Нацоналзм сторично змнював сво змстонаповнення, тому й яксн ознаки. Так, з кнця XV до початку XX сторччя (йдеться, зрозумло, про Захдну квропу) нацоналзм проходив свй перший етап мав на мет створення нацй як держав-територй. Тобто вн на цей час може бути схарактеризований як державно-територальний нацоналзм (рзних формовиявв). На сво му другому сторичному етап нацоналзм набува рзких етноцентричних (а подекуди й расових) ознак з вдвертою або ж деологчно (але няк не практично!) прихованою нетерпимстю до нших (особливо — так званих "нижчих" з новарантом "молодший брат") етносв (або рас). Це мало наслдком перетворення одного з етносв (скажмо, нмецького, росйського) не тльки на репресивне знаряддя правлячо
Так постав нацонал-соцалзм у Нмеччин та нтернацо-нал-комунзм у СРСР. При чому другому етапов нацоналзму притаманна наявнсть харизматичних дерв на кшталт Мус-солн, Гтлера, Ленна, Троцького. Отже, здйснювалися спроби створення етнонацй. Дух ц㺿 доби просякнув навть свдомсть полтичне активно
Для XX сторччя, особливо для його друго
Головною в нацоналзм цього етапу залиша ться дея державност та незалежност, самостйност. Але держава тепер — же не самоцль, форма й засб органзацÿ повноцнного жиггя народу. Народ, у свою чергу, — вже не тльки головний, корнний етнос, й с етнчн меншини. справжнй (а не змшаний з шовнзмом з його намаганнями довести винятковсть та зверхнсть "сво¿" зростаючо
Часто вживаним нструментом етнчно
Етнчна антипатя — це негативне або неприязне ставлення до якогось одного, клькох або багатьох етносв. Тика психологчна позиця може бути притаманною представникам пригноблюваного етносу в
Етнчна антипатя не неминучим явищем. Вона поступово дола ться разом з тим, як етноси один за одним пднмаються до вершин цивлзованого буття. Але хиби та вади етнчно
Етноцентризм — це свтоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що ма певн переваги перед сма (або багатьма) ншими етносами. Цим обрунтову ться право свого етносу на виняткове становище й провдну роль серед сусднх етносв, етносв певного народу або й у бльш широкому вимр. Етноцентризм може постати з деологчних намагань захистити свй етнос вд полтики його практичного знецнення з боку владних та деологчних структур нших (особливо державних) етносв. Але абсолютизаця значення та рол такого етносу, який, скажмо, найбльшим або сторично найактивншим серед етносв певного народу, що не ма сво¿ державност, може стати сутт вою перепоною на шляху до консолдацÿ всх цих етносв в дину нацю-державу. Етно-центризм може постати також як деологчна форма широко
Отже, той, для кого неприйнятною дея етноцентризму, неминуче ста прихильником етнчного плюралзму. Етнчний плюралзм — це свтоглядна мочити, сутнс-тю яко
Безперечно позитивний вплив на реалзацю дей етнчного плюралзму може справляти розвиток нтернацоналзму. нтернацоналзм (вд лат. днання, що стверджу рвнсть та сувереннсть сх народв свту, потребу визнання та поважання самобутност соцально-сторичних та культурних надбань кожного з них. Реалзаця цього принципу передбача творення свтово
У марксистсько-леннськй соцально-полтичнй науц важливу роль вдгравала теоря пролетарського <нтернацоналзму (на противагу теорÿ "буржуазного нацоналзму"). Ця теоря обрунтовувала розкол кожно
Нарешт, етнчна <деологя, що ма сво
Космополтизм (вд грец. космополт -- "громадянин свту") — це система поглядв на вдносини мж народами, в якй засадовою дея так званого свтового громадянства. Перш свдчення появи ц㺿 де
Загалом космополтизм е рзновидом топчного свтогляду, який несе на соб переважно негативне навантаження, позаяк вдкида <дею <снування людства як полетнчно
Як було вдзначено, функц
1.5. Мжетнчн вдносини та <
Мжетнчн вдносини — це поняття, що мстить у соб загальнен уявлення про розма
ншим напрямком розвитку мжетнчних вдносин позитивний, для розкриття його змсту залучаються поняття етнчно
Отже, розглянемо деяк з перелчених вище понять. 1Парахонський Б.О. Нацональн нтереси кра
Етнчна дискримнаця — це тиски та тиснення, як здйсню панвний етнос щодо н панвного етносу (або певно
з зростанням у сучасному свт значущост прав людини, загальнолюдських цнностей, вза морозумння та вза модÿ мж народами етнчна дискримнаця ста дедал непопулярншою. Якщо етнчна дискримнаця потребу цлком однозначно
Етнчна асимляця – це процес поступового розчинення певно
Закономрнсть асимляцйних змн такою, що. по-перше, зникають ознаки етнчност у царин матерально
Що стосу ться деетнзацÿ, то вона засадово штучно-насильницьким процесом поступового й планомрного позбавлення певного етносу його найважливших рис. Деетнзаця, на вдмну вд етноциду (тотального фзичного знищення етносу) здйсню ться переважно засобами заборон (у прямй чи прихованй форм), також шляхом створення всляких перепон вживанню етнчно
Органчною складовою деетнзац㿺 демографчна й культурна експанся пануючого етносу. Вона може втлюватися в процеси переселень великих сльських мас пануючого етно-су на аграрн територÿ етносу-автохтону, докорнних змн промислово
Однúю з форм деетнзацÿ, як вдзначалося, штучно прискорена асимляця етнодисперсних груп. Закономрним результатом процесв етнчно
Етнчн маргнали — це етнофори, як значною мрою вже втратили ознаки сво¿ колишньо
Процес етнчно
Слд зазначити, що деетнзацÿ, з ? етнчними маргналзацúю та асимляцúю, частше за все переду денацоналзаця. Денацоналзаця — це процес насильницького позбавлення певного народу власно
За денацоналзацúю можуть ти слдом (але не обов'язково) деетнзаця й навть етноцид. Що стосу ться безпосередньо сторÿ людства наприкнц XX сторччя, то для не
Таким чином, як попереднй пдсумок можна вдзначити, що етнчна деологя, враховуючи особливост етнчно
1.6. Етнчний рух та його формовияви Етнчний рух — це стихйн або скоординован дÿ вдносно великих мас певного етносу, метою яких або протидя зовншньому експансонстському ншо тнчному тиску, або консолдаця задля реалзацÿ наданих збгом сторичних обставин можливостей. Масштабнсть дйовсть етнчного руху значною мрою зумовлюються рвнем розвиитку та силою впливу етнчно
Сьогодення людства явля собою добу масових етнчних рухв. Свтове мжнародне спвтовариство з розумнням ставиться до цього феномена, позаяк вбача в ньому як умову збереження духовно-культурного потенцалу людства, так водночас сучасний засб найбльш ефективно
Як було вдзначено, однúю з найближчих цлей етнчного руху етнчна консолдаця. Етнчна консолдаця — це процес згуртування певного етносу навколо одн㺿 або клькох видатних осб (у тому числ й харизматичних дерв), що сприймаються бльшстю етносу як уособлювач та носÿ найзагальнших потреб та нтересв сього етнчного загалу. Цей процес набува вдчутних розмрв та напруження або у часи виникнення смертельно
Етнчна консолдаця конструктивного напрямку ма кнцевою метою, як правило, творення нацÿ й розбудову власно
Характеризуючи етнчну консолдацю, ми, звичайно, цлком розумúмо, що вона фактично внутршньоетнчною консолдацúю, яка цлком природно поста на зовншньому рвн як етнчна сепараця. Етнчна сепараця — це сукупнсть економчних, соцально-полтичних та духовно-культурних процесв, змстом яких набуття певним етносом частково
Коли дво або бльше етносв снують як така житт здатна органчна державна цлснсть, в якй створен умови етнчно
У сьогодншньому свт, коли методи силового тиску у вдносинах мж народами стають дедал менш популярними, етнчн конгломерати — дедал бльш неможливими, етнчна сепараця сприйма ться мжнародним спвтовариством як природне, нормальне явище. Логчним продовженням спшного завершення етнчно
Мжетнчна нтеграця — це такий процес зближення етпосв-автохтонв та розташованих серед них рзних за кльксним складом етнодисперсних та етнокомпактних груп, який пдпорядкований створенню дино
Поштовхом до активно
1.7. Висновки З нашого погляду, головним змстом теоретичного рвня етнчно
для цього недостатньо самого тльки володння фактами. Необхдною разом з тим здатнсть нтерпретувати факти етнчно
З найзагальншого погляду теоретичний змст етнчно
Контрольн питання завдання специфка сучасного етапу? ться вд держави з полетнчним складом населення? головн нос? головна дея нацоналзму? Чим вн вдрзня ться вд <нтернацоналзму та космополтизму? Лтература .М. Полтична етнологя як наука. — Кив, 1994. Лекця 2. СВ ДОМЛЕННЯ ЕТН ЧНОГО ЯК Ц ННОСТ План лекцÿ 2.1. Вступ до теми. 2.2. Загальнолюдська цннсть етнчного. 2.3. Етнчне як спльнотна цннсть (теоретична оцнка сучасного етнчного ренесансу). 2.4. Етнчне як ндивдуальна цннсть 2.5. Висновки. 2.1. Вступ до теми Одним з центральних у теорÿ етносу питання про цннсть етнчного: нтелектуальну, духовну навть полтичну, разом з тим — споконвчну невмирущу. Адже сучасний етнчний ренесанс да пдстави припускати, то етнчне вдгра у соцум набагато важлившу роль ма набагато вишу цннсть, нж це уявлялося дос. Зда ться, що етнчне не може зникнути, воно може лише змнювати форми та нтенсивнсть сво
Те ж саме, тльки у бльш динамчному вигляд, можна спостергати й серед тварин. Кожний з видв наслдок боротьб за снування опанував певну екологчну ншу, спвсну й вза модú з ншими видами тварин загалом здйсню з навколишнм середовищем обмн речовиною, енергúю та <нформацúю. Не становить тут стотного винятку й така жива стота, як людина. Можна, зрозумло, абстрагуватися вд дуже помтних вдмнностей мж бльш-менш великими групованнями лю-дей стверджувати, що людина як така опанувала всю поверх-ню нашо
вдтак вдчутною специфкою наповнювалися способи й форми життя людського населення, з одного боку, рвнин з помрним клматом, з ншого боку — приморських територй, з третього — напвпустель та пустель, з четвертого — високогрних плато, долин та щелин тощо. Найбльш тсно й тривало вза модюч всередин себе частки населення рзних регонв планети поставали як етноси. Вза модя етносв з живою та неживою природою, що
Людство постйно йшло до сво¿ дност, але тльки сьогодн (не теоретично, практично) воно почина свдомлювати, що ця днсть не може бути одномантнстю. Сьогодн як нколи важливою фундаментальна флософська дея про те, що людство ма являти собою гармонйну днсть рзномантного. Й найбльш яскравим та цнним виявом ц㺿 рзномантност етноси. Теоретична (а разом з нею й практична) короткозорсть виника там, де намагання протиставити днсть — рзномантност, тотожнсть — вдмнност. Тод на противагу абсолютизованому класовому пдходов до аналзу суспльних явищ висува ться пдхд, змстом якого < абсолютизаця етнчного або нацонального. Реальна проблема тут виника у зв'язку з необхднстю, з одного боку, реалзовувати гуманстичну дею про людину як найвищу цннсть, з ншого — враховувати те, що людина перш за все — соцальна стота, тому ? буття немислиме без почуття "ми". тобто приналежност до такого соцального цлого, яке забезпечу всебчну захищенсть, створю умови для душевно
2.2. Загальнолюдська цннсть етнчного Проте не пошуком правди, стини прагнення пзнати глибини етнчного характеру як абсолюту, як самодостатньо
Виявляючи загальнолюдську цннсть етнчного, аналзуючи мсце, роль та значення етнчного у сучасному свт, ми, мабуть, повинн, зрозумло, вбачати цю роль стосовно окремих особистостей, стосовно невеликих людських груп, стосовно цлих народв — як внутршнй момент
Так, кожний етнос – явище нкальне й соцальне неоц<ниме. Ось як пдходить, до реч, до розумння етносу Лесь Герасимчук, людина, котра володú двадцятьма мовами, вльно почува себе в мор флософських течй релгйних мудрувань. Вн вважа , що "етнос — це соцуми, що гуртуються довкола певних характерних дей та активно з ними вза модють. - де
ле, повертаючися до нашого головного питання, ма мо зауважити, що здоровий глузд, теоретичн мркування ведуть до одного й того самого висновку: не можна протиставляти загальнолюдськ та етнокультурн цнност. Воно, це протиставлення, двобчним. З одного боку, абсолютизаця яко
Тут треба було б зазначити, що кожна людина завжди живе очкуванням дива, здйснення власно
З нашого погляду, нхто не сказав про загальнолюдську цннсть нацонально-етнчного краще, нж видатний росйський флософ XX сторччя М.О.Бердя в. "Людина входить у людство, — писав вн, — через нацональну ндивдуальнсть, як нацональна людина, не абстрактна людина, як росянин, француз, нмець або англúць... Нацональна людина — бльша, не менша, нж простолюдина, в нй родов риси людини взагал й ще риси ндивдуально-нацональн... Мря про людину й людство, абстрагованих вд сього нацонального, < прагнення до погашення цлого свту цнностей багатств"2. Справд, цннсть для людства кожного окремо етнчного, кожного народу нашо
1Герасимчук Л. Народження етнокультуро генези // Нова освта кра
2Бердяев Н.А. Судьба России. - М., 1990. - С.85. дже не все в етнчному однаково цнним, й таке, особливо з сторичного минулого, вд чого треба вдмовлятися або що треба принаймн досить ретельно переглянути. Скажмо, вдомий ще за радянських часв суспльствознавець .С.Кон цлком слушно, як на наш погляд, звернув вагу на те, що "дея вищост сво
Вдповдне завдання, що його мусить розв'язувати людство, ма , до реч, не тльки соцально-полтичний та морально-егичний, ще й суто виховально-розвивальни й змст та складнення, що з нього випливають. Справа в тому, що дея вищост, зверхност над ншими народами базована на готовност при порвнянн "сво
Крм того, що не все у змст окремого етнчного позитивним, не все у цьому змст однаково цнним як на загальнолюдський вимр. Так, ставлення до тако
До реч, вже з цього факту виплива той висновок, що полетнчнсть людства не може бути замненою на суцльну моноетнчнсть, бо кожне етнчне вдповда суто сво му географчному (природно-клматичному) ареалу, також зумовленим попереднми сторичними процесами й наявним демографчним оточенням. Тому цннсть етнчного < конкретно зумовленою. Й чим бльш вддален певн етноси один вд одного, тим бльш виразною й порвняно вдчутною така зумовленсть. Важливе мсце в свдомленн етнчного як цнност посда дея про те, що етнчне знаходиться у процес постйного розвитку, тому - змнення. Ця дея не виключа визнання наявност певних констант в сторичному бутт етнчного, але, збергаючи свй головний змст, вони, ц константи, здебльшого змнюють свою форму. Щоб помтити це, досить звернути вагу на т змни, що вдбуваються у забарвленн етнчного внаслдок сьогоденно
Якщо ж ми тако
Отже, свдомлюючи етнчне як цннсть, не можна пдходити до нього як до чогось сталого, незмнного. Проблема поляга в тому, щоб, з одного боку, зберегти етнчне як таке й особливо — за його сутнстю, з ншого — з розумнням ставитися як до необхдних до тих змн етнчного, яких зазнають його форми. 1Кон И.С. Психология предрассудка (О социально-псикологических кор-нях этнических предубежжниий) // Новый мир. — ]966. — № 9. — С. 197. 2Див.: Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинеиий: В 6-ти т. - М., 1982. - Т.2. - Гл.5 дже, ясна рч, зупинити урбанзацйн та техногенн пронеси неможливо, вдтак неможливо зупинити мграцю сльського населення у мста. А така мграця спричиня вдрив етнофорв вд сво¿ батьквщини, вд традицйно-звича во
Залишаються, щоправда, так форми, так ознаки його етнчност, як рдна мова та самосвдомсть, але лише тод, коли у мськй субетнчнй культур не переважають компоненти <ностнчно
У нашому випадку нагальним сьогоденним завданням для Людства створення таких загальних умов, за яких будь-яке етнчне мало б змнюватися так, щоб не втрачати самототожнсть, водночас таким чином залишати незмнною свою сутнсть, щоб не перетворюватися на втлений арха
Тут вважа мо за доречне вдзначити, що людство, ставлячися до кожного етносу як до неабияко
Як кар, вн зробив цкаве спостереження. Тро людей перейшли вбрд грську рчку. Отже, вс вони впродовж однакового часу перебували в однй тй самй крижанй вод. Але наслдки були не однаковими: у одного з них загострився ревматизм, у другого заболло горло, у третього вдказали нирки. У кожного з них, як виявилося, було сво слабке мсце. Що стосу ться "слабких мсць" рзних етносв, то, скажмо, у малих народв Пвноч Росÿ таким мсцем привласню-вальний тип
"Слабким мсцем" таких етносв, як, наприклад, кра
На додаток до питання про "слабк мсця" етносв пдкреслимо, що мають так мсця й етноси, здавалося б, дуже житт стйк. Адже, вдамося знову до порвняння, навть щонай-мцнший кам'яний мст над грською щелиною може, як вдомо, завалитися лише вд звучання яко
Тому одного бажання збергати етноси замало. Необхдно найретельнше вивчати закономрност
1Whitehead A. Ргос 2Див.: Рот С. История евреев. С древнейших времен по шестидесятидневную войну. — Иерусалим, 1967. — 428 с. 3Потебня А.А. Мысль и язык. — Киев, 9З. — С.34. ле правомрно припускати також те, що таке бачення й розумння етнчного може стати загальнолюдським не ранше, нж людство змкнеться в органчну цлокупнсть, духовно-душевним здоров'ям яко
2.3. Етнчне як спльнотна цннсть ( теоретична оцнка сучасного етнчного ренесансу) Важливо свдомлювати,що жодна наця не може снувати як безетнчне творення, так само як жодна окрема людина не може являти собою дйсно соцальну стоту, якщо вона позбавлена ознак етнчност. Якщо припустити реальнсть тако
Вдомо, що Америка першою здйснила над собою експеримент, який ма застерегти людство. Американц не приросли до коренв т㺿 культури, яку вони знайшли на початку колонально
Проте вони створили нову державу, з сво ю новою сторúю, на динй територÿ < диною (англйською) мовою. Й хоч основу ц㺿 держави складали нащадки англосаксонських колонств, фактично виник конгломерат напвдеетнзованих спльнот, або кра
Повертаючися до згаданих вище нащадкв англосаксв, пдкреслимо, що
Отже, шлюзи для розгортання пдпри мницько
1Бланкь Р.М. Америка. — Парижь, 1928. — С. 88. 2квтух В.Б., Камнський к.к., Ковальчук О.О., Трощинський В.П. Збергаючи кра
3Див.: Токвиль А. Демократия в Америке. — М., 1992. — 554 с. Внаслдок сформувався соцально-сторичний велетень — Америка XX сторччя, який через свою економчну могутнсть поширив сьогодн свй духовно-культурний вплив практично на цлий свт. При цьому ми особливо пдкреслю мо, що американський спосб життя за всх його переваг вдчутною мрою безетнчним способом життя1. Й така його риса не стльки перевагою, скльки вадою. Принаймн на сьогодншнй день. Що ми ма мо на ваз? Перш за все те, що сучасне загострення мжетнчних вдносин, кризов явища у функцюванн амосвдомост та культури етносв не випадковими. Вони спричинен нерегульованим розвитком науки, технки, промисловост, що призвв до порушення рвноваги мж етносом ти його природним соцальним середовищем, до зруйнування внутршньоетнчних структур. Але водночас вн викликав < таке явище сьогодення, як етнчний ренесанс. Виявля ться, що консерватизм етносв на певному етап розвитку людства ста необхдною й диною рятувальною силою щодо понвечено
Хоча, можливо, розвиток суспльного виробництва не одразу й не безпосередньо вплива на розвиток сх нших царин суспльного буття, але так царини, де цей зв'язок дуже вдчутний. Одна з них — етнчна. Так, коли приблизно з середини XIX сторччя у виробництво почали проникати де
Проте сторична обмеженсть ц㺿 де
З ншого боку, не можна не бачити й того, що десь близько середини XX сторччя, за зовсм нших економчних та соцально-полтичних умов, тобто у США, почалося докладання зусиль щодо створення (засобами "плавильного тигля") дино
Проте бачимо й таке, що у другй половин XX сторччя промисловсть кра
мериканц як наця етномаргналв справд були вивльнен вд консервативних кайданв етнчного, але заразом вд його духовно-душевних охоронних функцй. Вони швидше, нж нш народи, дйшли матерального добробуту, але вони ж, досягти ц㺿 мети, першими серед народв свту вдчули й брак духовност та душевност. Чи не тому саме з американцв почалася етнчна революця сьогодення? Бо сказано: не хлбом диним жива людина. Отже, мабуть, мав-таки рацю росйський поет Микола Гумльов, коли у сво
1Достатньо звернути вагу на те, що за даними перепису населення США 1980 року шоста частина населення ц㺿 кра
2Див.: Smith A/ The Ethnic Revival in the Modern World/ — Cambridge, 1981. 3Гумилев Н.С. Проза. - М., 1990. — С.90. Виявля ться, що набутий наполегливою, сумлнною, рацонально зорганзованою й високопродуктивною працею добробут вимага сво¿ особливо
Як пише американська дослдниця кра
Що стосу ться колишнього СРСР, то вн зовсм розпався, залишивши псля себе 15 нових незалежних держав. Проте й тут вдбува ться етнчний ренесанс2. Вдшукуючи витоки сучасних свтових етнчних процесв у розвитку промислового виробництва, вважа мо за необхдне зауважити, що цей пдхд, який вдштовху ться вд стану економки та змн в ? межах, не притаманним виключно марксизмов, бо й найвизначнший представник сучасно
Так от, розвиток продуктивних сил призвв до етнчних революцй сьогодення, як, у свою чергу, гостро порушили проблему етнчних меншин проблему етномаргналв. Що стосу ться першо
Оскльки ж у стан етнчних марг
Завершуючи коротку оцнку сучасного етнчного ренесансу, який вдбува ться на тл розпаду таких держав, як Радянський Союз, Югославя, Чехословаччина, пдкреслимо, що вн, цей ренесанс, породив деяк теоретичн проблеми. Сутнсть одн㺿 з них поляга у, здавалося б, незбгу вдповдних тенденцй до нацонального вдокремлення з сучасним процесом формування диного свтового спвтовариства. Етнчна революця сьогодення ззовн не "впису ться" до очевидностей виробничо
Здогадним най загальншим поясненням ц㺿 проблеми може бути те, що етнчне ма дещо ншу природу й викону дещо нш функцÿ у людському суспльств, нж т, що бачилися дослдникам дос. Ма сенс також припущення про набагато бльшу сторичну сталсть етнчного, нж це уявлялося дос. 1Соловей О. Важливий атрибут побуту зарубжних кра
2Див.: квтух В. Етнополтичний ренесанс в кра
3Арон Р. Этапы развития социологической мысли. — М., 1992. — С.190. 4Новикова М. Маргиналы // Новий мир. - 1994. — № . — С.239. Отже, вдповдне дослдницьке завдання у найбльш загальному вигляд може полягати у з'ясуванн того: 1) якою природа етнчною й як воно виявля себе за рзних сторичних та регональних умов; 2) як соцальн функцÿ викону та яку соцальну роль вдгра етнчне як в сторичному процес взагал, так в сучасному свт зокрема; 3) наскльки сторично сталим етнчне як духовно-культурний феномен та якими найважливш причини ц㺿 сталост. Розв'язання цього завдання, тобто з'ясування справжньо
- по-перше, пдсиленню елемента передбачуваност у здй - по-друге, дяльност, яка вдповда вагомост етнчного компонента у цих процесах. 2.4. Етнчне як ндивдуальна цннсть Тут ми вважа мо за необхдне звернути вагу ось на що. Справд, людина перш за все — соцальна стота, тому ? буття немислиме без почуття "ми", тобто приналежност до такого соцального цлого, яке забезпечу всебчну захищенсть створю умови для душевно
Отже, слд вважати зовсм не випадковим те, що переважна частина вихованцв колишнх радянських дитячих будинкв (ця здебльшого неетнзована людська маса) перетворювалася на антисоцальн "елементи", тобто на ворожих суспльству осб. До реч, коли у см'
Комплекс душевно
У зв'язку з цим пдкреслимо, що духовна спустошенсть ( вдповдно етнчна нестйксть) людини зроста тúю мрою, якою традицйна (тригенерацйна) см'я перетворю ться на нуклеарну (двогенерацйну). Повага до старших,
Зверта на себе вагу той факт, що значна кльксть молодих п'яниць, алкоголкв, наркоманв, токсикоманв, правопорушникв, злочинцв та самогубцв — це особи з нестйкою або й порушеною психкою. Такий стан психки, у свою чергу переважно наслдком позасмейиого виховання (у дитячих будинках, шкльних, спортивних та нших спецальних нтернатах) або наслдком виховання у см'ях, де батьки або для сво
Наведене спостереження тсно корелюс з висновком не тльки про те, що повноцнне виховання дитини у см'
Отже, сенс припустити, що, по-перше, процеси смейного виховання дитини та ? етнзацÿ в аспект формування найважливших духовно-душевних якостей особистост фактично збгаються; по-друге, саме етнзаця створю пдрунтя духовного здоров'я, душевно
Можна з достатньою впевненстю стверджувати, що загальновизнаним поясненням девантно
У зв'язку з цим виника необхднсть з'ясувати, що становить головний змст само
Отже, превентивно-профлактичний виховний процес ма бути процесом повносяжно
Тут особливого наголосу потребу та обставина, що якщо цннсть етнчного як джерела духовно-культурного вза мозбагачення народв може з'ясовуватися принаймн теоретичною свдомстю, то його цннсть як духовно-душевного стрижня хоч би то якого ндивда гостро й безпосередньо сприйма ться останнм, щойно виника реальна або позрно-уявна загроза втрати цього стрижня. Ось чому, скажмо, за не таких давнх часв штучного зросйщення кра
Для з'ясування ндивдуально
О рдна мово, скарбе мй! В мертвотних напастях чужини Ти — мй цлющий, мй диний Душ пдбито
Що стосу ться врейського етносу, то його душа аж няк не може мститися у мов, бо вре
1Цит. за: Огúнко . Наука про рдномовн обов'язки // ван Огúнко (Незабутн мена кра
Ось як пише про це вже згадуваний нами Сесль Рот: "Псля постйних принижувань у повсякденному житт вн (Талмуд. -- О.Н.) розкривав перед ними ( вреями. — О.Н.) новий свт, яскравий спокйний, нше життя, що так вдрзнялося вд жалюгдно
Виходячи з вищесказаного, розумючи неабияку роль етнчного в ндивдуальному житт, можна зробити висновок, що проблема безетнчност фактично проблемою безсоц-альност й навть антисоцальност. Цлком можливим припущення про те, що безетнчн особи експансивного нахилу стають на шлях жорстокост, злочинност тому, що стосовно них не "спрацьову " регулятивно-обмежувальна функця етнчного. Що ж стосу ться осб пасивного, слабовльного нахилу, то вони найчастше бувають самотнми та схильними до самогубства тому, що стосовно них не задяна стаблзуючо-збергальна функця етнчного. Нарешт, пдйдемо до проблеми з ншого боку, саме: дамо вдповдь на клька питань, що стосуються деяких важливих аспектв повносяжно
По-перше, як етнчн цнност треба прищеплювати молод? Гада мо, що вони такими: рдна мова; рдна природа; рдний народ; рдна кра
По-друге, що головними осередками етнзацÿ? Це: см'я; сусдська громадськсть; дошкльн заклади; навчальн заклади; трудов колективи; суспльн мсця скупчення людей. По-треú, що ми ма мо на ваз, говорячи про засоби етнзацÿ? До них належать: громадська думка; тература та мистецтво; засоби масово
По-четверте, що таке соцалзаця й яке мсце в нй посда етнзаця? Зда ться, що: формою соцального етнчне, змстом — загальнолюдське; соцалзаця входженням ндивда у створене соцальне та опановане природне середовище; етнзаця специфчним при днанням до загальнолюдського; етнзаця також набуттям ндивдом переважно духовно-душевних якостей. 2.5. Висновки Завершуючи тему уявлень про етнчне як цннсть, можна зробити принаймн два висновки. По-перше, етнчне на сьогодн продемонструвало надзвичайну житт стйксть, сталсть. По-друге, цннсть етнчного поляга в його здатност виконувати так функцÿ: 1) на загальнолюдському рвн — розвиваючо-збагачувальну; 2) на спльнотному рвн — компенсаторпо-захнсну; 3) на ндивдуальному рвн — стаблзуючо-збергальну. Контрольн питання завдання загальнолюдська цннсть етнчного? ктивн меж етнчно рзномантност людства. дну ться дея про людину як найвищу цннсть з де ю ндивдуально цнност етнчного? 1Рот С. История евреев. С дрсвнейших времен по шестидесятидневную войну. — Иерусалим, 1967. — С.197. етнчне? Л тература О.В. Этпические процессы в современном мире. — М, 1987. Роздл 2. ЕТН ЧНА САМОСВ ДОМ СТЬ Лекця 3. ЕТН ЧНА САМОСВ ДОМ СТЬ ОСОБИСТОСТ План лекцÿ 3.1. Вступ до теми. 3.2. Загальна характеристика самосвдомост особистост. 3.3. Проблеми етнчно
3.4. Висновки. 3.1. Вступ до теми Опановуючи понятт во-концептуальний апарат теорÿ етносу, можна було переконатися в тому, що етнчна проблематика багатомантною, тому потребу дуже ретельного аналзу. Гада мо, що, беручися до вдповдно
Поряд з такими неявними пропозицями зосередити науково-дослдницький нтерес на духовно-культурнй царин етнчного, теоретична думка, що заглиблювалася в сутност наступних порядкв, вичленовувала у самй цй царин ? стрижневий компонент. тут дуже важливою характеристика вдомим флософом, соцологом, психологом та етнологом .С.Коном "етнчно
Отже, коло звужу ться. Ста зрозумлим, що специфка етнчного стягу ться здебльшого до змсту етнчно
Якщо вже, з одного боку, квнтесенцю етнчного становить етнчна самосвдомсть, з ншого — наукою, що вивча останню, етнопсихологя, з третього -- становище ц㺿 науки таким, як ми його щойно описали, то аналз етнчно
1 Див.: Бромей Ю.В., Шкаратан О. Й. О соотношении истории, тнографии и социологии // Советская тнография. — 1969. — № 3. — С.6. 2 Старовойтова Г.В. ктнические особенности поведения и внешности в восприятии горожан // ктнические стереотипы поведения. — Л., 1985. — С.23. 3 Кон И.С. Этнопсихология // Этнография и смежные дисциплины. Этно-графические субдисциплины. Школы и направления. Методы — М., 1988. — С 110. 4 Храмова В. Передмова // Шлемкекич М. Загублена кра
5 Кон И.С. Этнопсихология // Этнография и смежные дисциплины. Этно-графичсские субдисциплины. Школы и направлення. Методы. — М., 1988. — С 109. 6 Салдатова Г.У. О методических проблемах этнопсихологичеекого иссле-лования // Психологический журнал. — 1992. — Т. З. — № 3. — С.35. 7 там же. 8 Див.: Там же. - С.ЗЗ - 34. 3.2. Загальна характеристика самосвдомост особистост У першу чергу вдзначимо, що наукове пзнання як природних, так соцальних процесв ма за кнцеву мету оволодння, правлння ними, або, принаймн, — регулювання
Саме пд таким кутом зору ми й беремося до вивчення останньо
Наполягаючи на дйовому характер самосвдомост, ми повинн вдзначити й духовну природу субстрату ц㺿 дйсност, бо самосвдомсть ндивда явля собою когнтивно-психологчний феномен. Це так само безперечно, як те, що вона, будучи емоцйно-чугт вомислительним творенням, вироста з соцологчного конструкта дяльност й сплкування, Понад те, "самосвдомсть як процес, як структура форму ться пд час дяльност людини та ? сплкування й мрою свого розвитку слугу тому, що ? форму , тобто дяльност суб' кта, його вза минам, його сплкуванню, його розвитков"3. Водночас соцологчне зумовлена природа самосвдомост робить ? далогчною, тобто самосвдомсть як явише свдомост "не монолог свдомост з самою собою. Це радше далог особистост з сво
1 Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — С. 40. 2 Там же. — С. 42. 3 Столин В.В. Самосознание личности. — М.. 1983. — С.78. 4 Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — С.142. 5 Кон И.С. Открытие "Я". - М., 1978. - С.ЗЗ. 6 Кон И.С. Социология личности. — М., 1967. — С.78.
<
<
<
сненн цих процесв;
<
<