Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте
Значення творчост Т. Г. Шевченка (Значение творчества Тараса Григорьевича Шевченко)
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Значення творчост
Т. Г. Шевченка
Працював:
Марченко Юр
Микола
Шевченко - основоположник ново крансько тератури. Шевченко
основоположником ново крансько тератури родоначальником революцйно-демократичного напряму. Саме в його творчост повно розвинулися т начала, як стали провдними для передових кранських письменникв друго половини Х
Х - початку ХХ столть. Тенденц народност й реалзму були вже властив в значнй мр творчост попередникв Шевченка. Шевченко перший в укранськй тератур виступив як стинно народний поет, твори якого з сю повнотою вдбили почуття й думки трудящих мас, х вковчн визвольн прагнення.
Попередники великого поета в кра
Творчсть великого народного поета внесла в нашу лтературу незнане багатство тем жанрв, прилучила ? до кращих досягнень свтово
Шляхом Шевченка пшли найвидатнш передов кра
Роль Шевченка в розвитку крансько тературно мови. Шевченко вдграв важливу сторичну роль у розвитку крансько тературно мови. Вн установив ту структуру крансько тературно мови, яка збереглась у всьому стотному як основа сучасно мови, тобто розвинув твердив певний склад словника граматичний лад крансько мови, як стали нормою зразком для письменникв, преси, театру тощо.
Попередники Шевченка в кра
Норми кра
Вшанування памТят. Царизм репресями прагнув зупинити лавину народно
Починаючи з 1962 року, щорчно присуджуються Державн премÿ кра
Свтове значення творчост. Кожний, хто глибоко вивча
творчсть великого сина кра
нколи справедливо зауважують, що революцйно-демократичних письменникв у XIX ст. було не так же й мало, проте жоден з них не пднявся до таких вершин шани любов народу, як Шевченко. У сво
Кобзар знаменував собою демократизацю свтово
Не дивно, що твори Кобзаря перекладен всма слов'янськими мовами, також грузинською, врменською, казахською, збецькою, нмецькою, англйською французькою, датською, новогрецькою, спанською, хнд, японською, в'
тнамською, корейською, румунською, талйською, горською, малайською, бенгальською та багатьма ншими мовами.
Про все бльшу свтову славу великого Кобзаря свднчать пам'ятники, встановлен в рзних кра
Творчсть Шевченка поста
чи не найвидатншим все
вропейським свтовим явищем, бо дос, як слушно зауважив Вадим Скуратвський, вкове горе мас, по сут, не мало сво
Шевченко Ч явище нкальне. Його нема
з ким порвняти у письменств нших народв. Не тому, що вн кращий за нших. Йдеться про особливий генотип культури нашо
Тарас... Просторо в цьому мен. В ньому вся сторя наша, все буття, ява найпота
мнш сни. Нас просто не сну
без нього: кра
Уявити себе без Шевченка - все одно, що без неба над головою. Вн - вершинна парость родового дерева нашо
Шевченко для свдомост кра
Тарас Шевченко!... Це мТя дорогоцнною перлиною виблиску
у золотй скарбниц свтово
Тарас Шевченко - символ чесност, правди безстрашност, велико
Поезю Шевченка люблять с народи. Поет, який вддав с сво
Тарас Григорович Шевченко прожива дуже мало - лише 47 рокв. З них 34 роки провв у невол: 24 роки - пд ярмом крпацтва понад 10 рокв - у найжорсткших мовах заслання. А решту - 13 "вльних" рокв перебував пд невсипущим наглядом жандармв.
Оглядаючи прожите життя, сповнене страшно
Засуджуючи царський режим, який занапастив життя великого поета, М. О. Некрасова у сво
му врш "На смерть Шевченко" писав:
Всё она изведал: тюрьму петербургскую,
Справки, доносы, жандармов любезности,
Всё - и раздольную степь Оренбургскую,
И её крепость... В нужде, в неизвестности
Там, оскорбляемый каждым невеждою,
Жил он солдатом с солдатами жалкими,
Мог мереть он, конечно, под палками,
Может и жил-то он этой надеждою.
Царський ряд не вперше розправлявся так з небажаними йому передовими людьми. ПолумТяний спвець свободи, Тарас Григорович Шевченко подлив сумну долю кращих людей, як жили в роки царсько
ле н арешти жорстк переслдування, н вогк темн каземати Ⲳ вддлення. Н заслання солдатчина - няк тиски не змогли згнути поета-революцонера Тараса Шевченка.
Караюсь, мучуся... але не каюсь!
писав вн у врш "О думи мо
Шевченко говорив, що вн нколи не зйде з раз назавжди обраного шляху, з шляху народного спвця:
Нкому я не продамся,
В найми не наймуся.
Не згнувши великого Кобзаря духовно, царизм зламав його фзично. Незважаючи на те, що Шевченко був "надлений мцною будовою тла", як було сказано у вироку про заслання, царськ сатрапи завдали непоправимо
Нижче наведено свдоцтво, виявлене у фондах Центрального державного сторичного архву в Санкт-Петербурз. Це перший, що дйшов до нас, карський висновок про передсмертну хворобу Шевченка. Дос не було точних медичних даних про обставини хвороби кончини поета.
Свидетельство
Дано сие в том, что академик Тарас Шевченко, 49 лет от роду, давно же одержим органическим расстройством печени и сердца (vitium heparis et cordis) в последнее время развивалась водяная болезнь (hydrops), от которой он и мер сего 26 февраля. С.-Петербург, февраля 26 числа, 1861 года.
Подлинник подписал: Доктор Эдуард Бари.
Ординатор при больнице Св. Марии Магдалины.
Верность копии сей с подлинным свидетельством Эдуарда Бари свидетельствую с приложением печати полиции Императорской Академии Художеств. Февраля 27 дня 1861 года.
Полицмейстер Академии капитан I рванга Набатов.[1]
Нижче на свдоцтв - помтка олвцем: "47 лет от рождения" - поправка до вку Т. Г. Шевченка, помилково вказаного карем.
Дане медичне свдоцтво про останню хворобу поета, написане карем Едуардом Яковичем Бар, який наглядав за Тарасом Григоровичем, дозволя
зрозумти всю глибину непоправно
Виявлен у державних архвах документи дозволяють нам тепер детально дослдити науково обгрунтувати вс обставини перебгу хвороби смерта Т. Г. Шевченка. Вони ще раз доводять, що смерть геального народного поета була передчасною. п
Як вдомо, Шевченко був сином селянина-крпака сам був крпаком. Батько мати великого поета передчасно померли вд непосильно
Жив Шевченко у надзвичайно тяжких мовах, дуже бдував, часто голодував хворв.
Навесн 1837 р. коли 23-рчний Тарас як крпак помщика Енгельгарда працював у кмнатного живописця В. Ширя
ва, вн тяжко захворв. Земляк приятель Шевченка - художник
ван Максимович Сошенко зразу ж поклав Тараса, який пашв жаром, у жко термново викликав знайомого каря Жадовцева. Лкар важно оглянув хворого Шевченка сказав Сошенков:
- Хворого необхдно вдправити до карн, тому що з вашими грошима гарячку кувати вдома не можна.
ле в карн не дешево коштувало кування. Скупий Ширя
в не дав жодно
Друз Шевченка обрали цю лкарню не випадково. Лкарня св. Марÿ Магдални була найновшим кувальним закладом на той час. Вона славилася вийнятковим порядком, чистотою затишком, новими найдосконалшими методами кування. Тут "робилися на той час найдосконалша операцÿ, вживалися нов полпшен методи перевТязки кування ран, визнан досвдом останнх рокв найкорисншими",- говориться у "Нарис снування карн св. Марÿ Магдални в С.- Петербурз за 50 рокв, 1829 - 1879".
Гордстю карн були ? лкар насамперед штабслкар Олександр Дмитрович Бланк, який працював тут у ц роки,- дд Ленна по матер. Вс його характеризували як "людину передову, дейну, сильну самостйну, вльну вд будь-якого карТ
ризму прислужництва".
О. Д. Бланк був передовим прогресивним для свого часу карем. Вся його повсякденна дяльнсть була пройнята чуйним дбайливим ставленням до простих людей, вн безкорисливо служив народу сво
...Хвороба Шевченка почалася гострим гарячковим станом. В автобографчнй повст "Художник" Тарас Григорович опису
ц важк дн сво¿ хвороби, коли кидався вн у гарячковому маренн, горв вд нестерпного жару. Захворювання тривало довго проходило тяжко. Всм дб Тарас був в безтям, мж життям смертю. Друз щоденно, нод по клька разв на день приходили до карн, щоб довдатися про стан Шевченка.
Вдомий росйський художник Карл Брюллов, з яким не задовго до цього Сошенко познайомив Тараса Григоровича, постйно запитував у друзв Шевченка про стан хворого. Хороше кування, дбайливий догляд, як писав сам Шевченко, "молодое здоровье брало свое... как тот сказочный пресловутый богатырь оживал и крепчал не по дням, по часам... В какую-нибудь неделю после двухнедельной гарячки стал на ноги и ходил, придерживаясь за свою койку".
Коли поет виписувався з лкарн, старший кар "гигиекнично,- як пише Тарас Григорович Шевченко,- растолковал мне, что для окончательного излечения необходимо еще пробыть под медицинским надзором по крайней мере месяц".
Восени 1839 року Шевченко знову тяжко захворв. Цього разу на тиф. Друг поета Ф. П. Пономарьов перевз Тараса Григоровича до сво¿ кмнати, з антресолями, у будинок Академÿ мистецтв. "На цих антресолях,- згадував Пономарьов,- мй бдний Тарас перебував пд час тяжко
Восени 1845 р. Шевченко в Переяслав тривалий час хворв на гарячку, яку один з його бографв О. Я. Кониський назива
"якоюсь тифозною хворобою". Про те, що у Переяслав Тарас Григорович перенс "гарячку", розповда
у сво
Саме у цей перод Тарас Григорович написав свй славнозвсний "Заповт" ("Як мру, то поховайте").
Незважаючи на тяжк мови життя, на погршення стану здоровТя, Тарас Григорович не втрачав любов до життя, до малювання, до поезÿ. Особливо чутливий вн був до сприйняття чудово
Шевченко ввбрав у себе се багатство народних псень та переказв, природно, що у його чарвних пснях бринли так ж мотиви, як створював сам народ. Ненависть трудового люду до сво
Художник поет, в розумнн Т. Г. Шевченка, носй свтла стини, вн мусить бути корисним людям. Саме таким поетом художником, провсником правди вол був Тарас Шевченко.у
Поезя великого Кобзаря - це гмн любов до людства, гмн боротьби за свободу свтлу долю всх пригноблених народв.
Царський ряд, боючись сили полумТяного Шевченкового слова, заслав поета у солдатчину, в далек казахськ степи. Вдбуваючи покарання, Шевченко служив у Орську, оточеному мертвим, тьмяним степом. Кочовики називали орську фортецю яман-кала, що означа
"страшне мсто". Сюди був засланий поет. У вироку, що виршив долю Шевченка, не був зазначений строк покарання - цар заслав поета назавжди. Микола Палкн Власною рукою дописав у вироку: "Пд найсуворший нагляд з забороною писати й малювати". Художнику звТязали руки, поетов закрили рота. З цього приводу Шевченко з глибоким обуренням говорив: "Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня дачней нельзя было придумать, как послать меня в Отдельный Оренбургский корпус солдатом. И ко всему этому мне запрещено рисовать. Отнять благороднейшую часть моего бедного существования. Трибунал во главе с самим сатаной не мог бы вынести такого нечеловеческого приговора".
У випаленому сонцем Оренбурзькому степу, на похмурих берегах Аральського моря, на пустельному Кос-Арал Тарас Шевченко згадував милу його серцю кра
Я так ?, я так люблю
Мою кра
У фортец, яка здавалась йому "раскрытой могилой, готовой схоронить меня живим", поет звертався до сво
Думи мо
Ви мо
Не кидайте хоч ви мене
При лихй годин.
Прилтайте, сизокрил
Мо
з-за Днпра широкого
У степ погуляти...
Безмрна туга за волею тяжко краяла серце Шевченков. ПолумТяний патрот кра
О доле моя! Моя кра
Коли я вирвусь з ц㺿 пустин?
Так розкрив поет свй душевний стан, пригнченсть тугу у врш, написаному в Орську присвяченому другов - кра
Сучасна медицина науково обгрунтувала, як згубно впливають на здоровТя людини так зван негативн емоцÿ - туга, сум, пригнченсть, самотнсть. Але ще сильнше вдбилися на здоровТ
Восени 1847 р. у вогких казематах Орсько
Пзнше ревматизм давав спалахи, загострення, рецидиви, властив цй хвороб. Шевченко писав 12 квтня 1855 р. конференц-секретарю Академÿ мистецтв Василю
вановичу Григоровичу з Новопетровського крплення: "...ревматизм меня быстро разрушает".
сну
справедливий старовинний карський вислв: "ревматизм лиже суглоби, куса
серце". Ревматизм складнився у Шевченка гострою серцевою недостатнстю.
У 1847 р., незабаром псля ревматизму, Шевченко внаслдок поганого харчування захворв на типову для вТязнених та засланих хворобу - цингу, або скорбут, був вмщений у лазарет. В лист до М. Лазаревського у Петербург 20 грудня 1847 р. Тарас Григорович писав: "Спткала мене цинга лютая, я тепер мов
ов на гно
Згадуючи сво
сповнене злигоднв життя, поет писав до В. Р
пнно
Укра
У счн 1850 р. Шевченко пише в розпач з Оренбурга поетов Василю Андрйовичу Жуковському:
"Я три года крепился, не осмеливался вас беспокоить, но мера моего крепления лопается, и я в самой крайности прибегаю к вам, великодушный благодетель мой... потому, что казарменная жизнь и скорбут разрушили мое здоровье... Для меня необходима была бы перемена климата; но я на это не должен надеяться: рядовых, таких как я, не переводят... меня опять посылают на Сыр-Дарью... Для моего здоровья этот поход самый бийственный..."
Рядовому Тарасу Шевченку найсуворше було заборонено писати й малювати. Та великий бунтар не скорився. Всупереч сьому у вигнанн вн потай писав малював створив чимало поетичних творв, зробив багато малюнкв, портретв, картин, з яких склада
ться цлий альбом. На Шевченка було зроблено донос, в результат якого його пд конво
м вдправляють у Новопетровське крплення, на берег Каспйського моря. См рокв - з 17 жовтня 1850 по 2 серпня 1857 р., як провв тут поет, були найстрашншими роками у житт Шевченка. Вони цлком зламали його здоровТя.
Сувор природн мови, вддаленсть вд культурних центрв кра
"...Где меня не носило в продолжении этих бедных пяти лет? Киргизскую степь из конца в конец всю исходил, море Аральское и вдоль и поперек все исплавал, и теперь сижу в Новопетровском креплении да жду, что дальше будет; это крепление, да ведомо тебе будет, лежит на северо-восточном берегу Каспийского моря, в киргизской пустыне. Настоящая пустыня! Песок да камень; хоть бы трава, хоть бы деревцо - ничего нет. Даже горы порядочной не видишь - просто черт знает что! Смотришь, смотришь, да такая тоска тебя возьмет - просто хоть давись; так и удавиться нечем... мне счастье не к лицу. Родился, вырос в неволе, да и мру, кажется, солдатом. Какой-нибудь да был бы скорее конец, то в самом деле, надоело черт знает по-каковски жить".
Якось пд час перебування Т. Шевченка у Новопетровськй фортец стало вдомо, що до Астрахан ма
прибути хтось з царсько
ле тут йому не зрадив гумор. Вн намалював себе гладким незграбним солдатом пдписав: "Ось так, як бачите". Ця карикатура мала бути надрукована в газет "Северный курьер", але петербурзький цензурний комтет заборонив його друкувати[4].
Як про найбльше щастя, мряв Тарас Григорович "...взглянуть разочек на добрых друзей моих, на Днепр, на Киев, на Украину".
10 лютого 1855 р. Шевченко пише сво
му товаришу польському полтичному засланцю Бронславу Зал
ському: "Веришь ли, мне иногда кажется, что я и кости здесь свои положу, иногда... на меня находит такая жгучая, ядовитая сердечная боль, что я себе нигде места не нахожу, и чем далее, тем более эта отвратительная боль усиливается".
У 1855 роц Шевченко на довершення до всього хворв ще й на виснажливу малярю. В лист до Бр. Зал
ського Тарас Григорович 25 вересня 1855 р. писав: "...Возвратясь из Ханга-Бабы, выдержал порядочный пароксизм лихорадки". Захворювання на малярю ще бльше посилило ураження серця.
Та незважаючи на хвилини вдчаю тяжкого суму, нколи у поета не зника
бунтарський дух ненависть до самодержавства - навпаки, у засланн зростали мцнли революцйн настро
Бодай кати
Отих царв, катв людських...
Помира
"коронований жандарм" Микола
. Майнула надя на визволення. Та марно! Новий Цар Олександр ² викреслю
а мТя Шевченка з списку амнстованих: добре памТятав цар врш великого Кобзаря. Але наростання революцйно
Великою була моральна стйксть сила революцйного духу поета. Коли у 1857 роц Шевченка, немолоду вже, змучену засланням людину, було звльнено, вн написав у сво
му щоденнику: "Мне кажется, что я точно тот же, что был и десять лет назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась. Хорошо ли это? Хорошо".
Людина на десять рокв викреслена з життя, знову поверталася до сво
За свдченням редактора "Нижегородских губернских ведомостей"Георгя ДемТянова, псля повернення з заслання на обличч Шевченка "лежала печать глибокого страждання". сторик Микола Костомаров справедливо зауважив: "Пд червону шапку взяли веселого, бадьорого душею, з густим русявим волоссям, а з-пд ц㺿 червоно
Повертаючись псля десятирчного заслання до Петербурга, Шевченко змушений був через хворобу на деякий час зупинитися в Москв. Вйськовий генерал-губернатор Нижегородсько
... В березн мсяц (9числа) Шевченко ви
"Тараса Григоровича не можна було впзнати,, лише придивившись, я впзнав його. Жовто-зелений, у зморшках, худий... Вбитий фзично морально",- розповдав про свою зустрч з Т. Г. Шевченком навесн 1858 року в Москв Микита Савичев - "уральський козачина", як називав його поет.
У сво
му "Журнал" на другий день псля прибуття до Москви, 13 березня 1858 р., Шевченко писав, що вн пшов до Ван-Путерена, свого знайомого каря. Лкар уважно оглянув його, виписав ки, призначив дúту вдповдний режим. У запису, зробленому 14 березня, чита
мо:
"После обеда явилось ко мне два доктора, хорошо еще, что не вдруг. Приятель Ван-Путерена прописал какую-то микстуру в темной банке, Мин - пильнавскую воду и диету. Я решился следовать совету последнего.
Дмитрий Егорович Мин - ченый переводчик Данте и еще более ченый медик. Поэт и медик. Какая прекрасная дисгармония".
18 березня Тарас Григорович записав у "Журнал": "В 8 часов вечера громоносный локомотив свистнул и остановился в Петербурге". Захоплено зустрли Т. Г. Шевченка представники передово
Зустрчаючись у цей час з видатними дячами культури та мистецтв, Тарас Григорович шукав знайшов близьких йому духом дейними поглядами людей. Вн зустрвся зблизився з великими росйськими письменниками - революцйними демократами М. Г. Чернишевським, М. О. Добролюбовим, М, О. Некрасовим, М. к. Салтиковим-Щедрним та ншими, як обТ
днувалися навколо журналу "Современник". Всм
ством, всма помислами Шевченко був з цими людьми. Це було природно, адже за словами Добролюбова, "все коло дум спвчуттв Шевченка перебувало у цлковитй вдповдност з змстом укладом народного життя. Вн вийшов з народу, жив з народом не тльки думками, але обставинами життя був з ним мцно кровно звТязаний".
Геро
...Добра не жди,
Не жди сподвано
Вона заснула: цар Микола
п
Хиренну волю, треба миром
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить.
Поезя Тараса Шевченка була могутньою грзною збро
ю в бойовому арсенал народу, вона кликала маси на боротьбу, вселяла смертельний страх у ворогв...
...вставайте
Кайдани порвте
вражою злою кровТю
Волю окропте.
Ц рядки знаменитого Шевченкового "Заповту" запалювали народ, загартовували його волю до боротьби, змцнювали вру в краще майбутн
..
У безсмертнй поезÿ великого Кобзаря, яка то полумТянла гнвом, то скрилася бадьорстю, завжди незмнно звучала вра у свтле прийдешн
народу. Шевченко твердо врив, що пригноблен розрвуть кайдани, в як вони закут, скинуть ярмо крпацтва самодержавства, зТ
днаються в
дину вльну й дружню смТю в цьому свт
Врага не буде, супостата,
буде син, буде мати,
будуть люди на земл.
Чернишевський, Добролюбов та
Незважаючи на фзичну кволсть та недугу, Тарас Шевченко до кнця свого життя не припиняв активно
Влтку 1859 року Тарас Григорович по
Художник Вктор Васильович Ковальов, згадуючи сво
враження вд зустрч з Т. Г. Шевченком у 1859 роц, з глибоким болем писав: "Я був вражений рзкою змною його зовншньоого вигляду. Це не бум колишнй широкоплечий, кремезний, з густим волоссям на голов, в срому сюртуку, яким я його знав ранше; пред мною була зовсм схудла, лиса людина, без кровинки на лиц;руки ? просвчувались так, що видно було наскрзь (!) кстки жилиЕ Я мало не заплакав".
Все це свдчить про те, що Шевченко повернувся з заслання з цлком пдрваним здоровТям.
30 вересня 1859 року Л. Тарновська писала сво
му синов В. В. Тарновському, колекцонеру, засновнику музею у Чернгов: "Бдолаха Шевченко хворий, я боюсь, чи не водянка у нього в грудях; вн не лежить, але руки його важк лице набрякле". Друг поета нженер Ф. Черненко розповдав, що "вже в кнц вересня на самому початку жовтня, вдвдуючи Шевченка, не можна було не помтити, що поет дуже хворий".
На автопортрет, написаному в 1860 роц, лице Шевченка з явними ознаками набряклост.
У другй половин листопада здоровТя Шевченка рзко погршало. Наслдки дистрофÿ, головним чином, ревматизм, набутий у засланн, все бльше давалися взнаки. Напружена робота, поган житлов мови загальна невлаштовансть побуту багато в чому сприяли розвитков хвороби.
Марко Вовчок, врний друг послдовник великого Кобзаря, яку Тарас Григорович нжно ласкаво називав "свте мй! Моя ти зоренько святая! Моя ти сила молодая!.. Моя ти доне!", писала йому у цей час з-за кордону:
"Мй самий любий Тарасе Григоровичу! Чую, що ви хворúте нездужа
те, сама соб вже являю, як ви там не бережете себеЕ Я все це добре знаю та не побоюся сказати Вам: дуже Вас прохаю - бережть себе!"
23 листопада Тарас Григорович звернувся до каря Е. Я. Бар - ординатора Петербурзько
Умови життя поета в цей час у Петербурз були незадовльними, для людини з хворим серцем особливо важкими - про це свдчить недавно виявлений в архв Лтературного фонду за 1861 рк лист друга Тараса Григоровича Поета Володимира Жемчужникова до лтератора П. М. Ковалевського - племнника голови Лтературного фонду к. П. Ковалевського:
"Павле Михайловичу! - прискорте швидшераду Лтературного фонду на допомогу бдному Шевченку. У нього водянка в грудях у сильному ступен, хоч ку
його хороший лкар з приязн[6], але медична допомога паралзу
ться невлаштованнстю життя Шевченка вдсутнстю будь-якого за ним догляду; живе вн в Академÿ, у кмнат, подленй антресолями на два яруси, спить у верхньому, де вкно знаходиться врвень з пдлогою, працю
в нижньому, де холодно. В обох ярусах вогко, дме з вкна, особливо в верхньому, тому, що воно почина
ться вд пдлоги. Це посилю
набряклсть нг примушу
до снуючо
Так мови життя Шевченка призвели до рзкого погршення стану здоровТя. Тарас Григорович з кожним днем слабшав. Зима тягнулася для нього надзвичайно довго. ЗдоровТя продовжувало рзко гршати на новий 1861 рк, вн уже був прикутий до жка. У счн в лютому у Тараса Григоровича були, правда, коротк пероди полегшення, вн вдчував себе здатним працювати, граврував, писав портрети. В один з счневих днв "вн весело спокйно працював з 12-о
22 счня поет писав сво
му родичев Варфоломею Шевченку:
"Погано я зустрв оцей новий поганий рк. Другий тиждень не вихожу з хати: чхаю та кашляю, аж обсло".
Поет у цей час перенс ще й грип, який становить серйозну небезпеку для тяжких серцевих хворих.
Сили поета слабли, здоровТя з кожним днем все гршало. В тому ж лист до Варфоломея Шевченка Тарас Григорович писав: " Багато б ще треба дечого сказать тоб, та нездужаю". В лист вд 29 счня, також адресованому В. Шевченков, чита
мо: "Так мен погано, що я ледве перо в руках держуЕ Прощай! томився, наче копу жита за одним заходом змолотив".
Художник збирач фольклору Л. М. Жемчужников свдчив на початку 1861 року: "ЗдоровТя поета-художника, видимо, руйнувалосяЕ На обрй його насувалася темна хмара вже потягло холодом смертельно
Вдомий письменник Микола Семенович Л
сков, який вдвдував Шевченка в кнц счня 1861 року, докладно опису
стан Тараса Григоровича:
- Ось, пропадаю, - сказав вн. - Бачите, яка ледащиця з мене зробилась.
Я почав вдивлятися пильнше побачив: насправд, в сй його стот було щось надзвичайно хворобливеЕ Вн скаржився на бль в грудях на жорстоку задишку.
- Пропаду, - закнчив вн кинув на стл ложку, з яко
- От якби до весни дотягнуть! - сказав вн псля тривалого роздуму,- та й на кра
Вдчуваючи близький кнець, поет писав 14 лютогого свй останнй передсмертний врш "Чи не покажуть нам, небого" - звернення до Музи з дружнми прощальними словами, сповненими безмрно
Хворому Шевченку необхдна була серйозна медична допомога, треба було термново змнити житлов мови. Завжди скромний невибагливий, няковючи вд пклування про нього, Шевченко зрештою дав згоду лягти в карню. Його друг поет В. М. Жемчужников (брат художника Л. М. Жемчужникова) 20 лютого 1861 року писав П. М. Ковалевському, щоб той посприяв у поданн термново
"Я бачив його каря, Круневича, знаю вд нього, що при такй невлаштованост життя ненадйне сподвання не тльки на одужання Шевченка, але навть збереження сил його до весни, щоб вн мг принаймн виконати сво
бажання: зТ
З кожним днем поет фзично слабнув, згасав. 24 лютоого Шевченко писав сво
му знайомому
. М. Мокрицькому: "Я болен, другой месяц не выхожу на лицу?"
В нч з 24 на 25 лютого у Шевченка був тяжкий серцевий приступ. "За словами Тараса Григоровича, з ноч в нього почався страшенний, пекучий бль у грудях, який не давав йому лягти",- згадував О. Лазаревський.
25 лютого - це був день народження поета - першим його вдвдав врний, випробуваний друг Михайло Лазаревський застав його у страшенних муках. Вн сидв на жку напружено дихав. "Напиши брату Вапрфоломею,- сказав вн Лазаревському,- що мен дуже недобре".
Незабаром при
- Спасиб! - тльки й мг вимовити Тарас Григорович.
Звдусль: з кра
Дуже зрадв Шевченко привтанню вд шанувальникв з Полтави: "Батьку! Полтавц поздоровляють любого Кобзаря з менинами просять: утни, батьку, орле сизий! Полтавська громада".
- Спасиб, що не забувають,- ледь чутно прошепотв знесилений Тарас Григорович".
Л. М. Жемчужников, який часто бував у Шевченка в останн дн його життя, пдкреслю
виняткову стйксть, з якою поет переносив страждання муки: "Добрий до на
Шевченко попросив вдкрити кватирку, випив склянку води з лимоном лгЕ Близько третьо
Незабаром знову при
О 9-й годин вечора кар вислухали Тараса Григоровича визнали, що стан поета безнадйний. Невдовз бол вдновилися з новою силою. Вдчувши, що знову почина
ться приступ, Шевченко запитав, чи не можна його спинити. Лкар поставили грчичники на руки, дали серцев ки.
Пзно ввечер Тарас Григорович, хопившись руками за матрац, сидв на лжку, важко дихаючи - з великим напруженням. Так без сну Шевченко провв всю нч з 25 на 26 лютого. Нестерпн передсмертн страждання, тяжк бол в грудях не давали йому лягти. У кмнат було душно, повтря сповнене терпкого запаху лкв отруйних кислот, що
Поет вмирав. В його грудях клекотло, як у кратер згасаючого вулкана. Часом здавалося, що вже кнець, через якусь мить хворий знову пдводив важк повки, з грудей виривався глухий стогн.
Вноч вн нби задрмав. Але близько 5-о
Це сталося о 5-й годин 30 хвилин ранку 26 лютого за старим стилем, або 10 березня -а за новим.
Смерть настала моментально, внаслдок паралчу серця, зумовленого хрончною серцевосудинною недостатнстю.
Лкували Т. Г. Шевченка у вдповдност з рвнем медицини того часу. Але няк кувальн заходи не могли вже вплинути на перебг хвороби та ? кнець.
Чи можна було б врятувати Шевченка, застосовуючи методи сучасно
Смерть генального поета, полумТяного борця за волю щастя людей викликала глибокий сум народу, пекучим болем вдгукнулася у серцях мльйонв трударв.
Для прощання з Т. Г. Шевченком труну з його тлом було встановлено в Академÿ мистецтв, поруч з кмнатою небжчика. Багато квтв лаврових внкв вкривало труну, заповняло кмнату.
28 лютого 1861 року на панахид були виголошен промови не тльки росйською, але й кра
До труни великого Кобзаря прийшла також вся корпораця польських студентв викладачв. Один з них, демократ В. Ю. Хорошевський, виголосив над труною проникливу промову польською мовою: "Нехай також польське слово, коротке, але сердечне, луна
бля тво¿ труни, славний поете русинський! Ти любив край свй рдний, сво
Днпро син
, свй народ срячинний; ти був могутнм спвцем цього народуЕ Хвала ж тоб, гдний Тарасе, хвала тоб!"
Ховали Шевченка на Смоленському кладовищ. За труною йшли його численн друз знайом, серед них були М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрн, Ф. Досто
вський, М. Л
сков, Л. Жемчужников,
. Пана
в та багато нших. Над свжою могилою поета були виголошен промови. Виступив революцонер-демократ Микола Курочкн, один з найкращих перекладачв творв Кобзаря на росйську мову. Його виступ, пройнятий сердечною простотою щирстю, весь час переривався риданнями самого промовця присутнх:
"Ще одна могила розкрилася перед нами! Ще одна чиста, чесна, свтла особа залишила нас; ще одна людина, яка належала до високо
Вже бльше ста рокв пройшло як перестало битися благородне, мужн
серце генального поета-революцонера Тараса Григоровича Шевченка. Але свтлий образ великого Кобзаря - безсмертний, як сам народ, що породив його. Вчно нетлнна творчсть генального сина кра
Лтература
1. Л. Боллшаков. Повсть про вчне життя. - К., 1990.
2. О. Бабишкн. Шевченкова слава. - К., 1989.
2. В. Смлявська. Святим огненним словом. - К., 1990.
[1] ЦД
АЛ - центральний державний сторичний архв у Леннград, фонд 789, опис23, 1861 р., справа 7, арк 107.
[2]Пансонери - особи, як одержували постйну щомсячну допомогу вд Товариства заохочення художникв.
[3] ДАЛО - Державний архв Леннградсько
[4] Ц
АЛ, фонд, опис5, 1909, справа115
[5] Д
АМО - Державний сторичний архв Московсько
[6] Йшлося про каря П. А. Круневича, польського полтичного дяча, одного за оренбурзьких спвзасланцв Шевченка, з якими поет дружив часто зустрчався в Петербурз псля повернення з заслання.
[7] Вддл рукописв Державно