Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте

Планета Венера

Венера

Венеру - досить часто називають сестрою Земл через ? подбнсть за розмром та близкост до Земл в сонячнй систем.
   Поверхня Венери огорнута кислотними хмарами, як перемщуються з сходу на захд з швидкстю 370 км/год. За допомогою радара дослдного супутника Magellan ми ма

мо нагоду оглянути поверхню планети.

Характеристика Венери

Середня вдстань вд Сонця - 0.723 AU, 108.200. км;

Орбта - 0.72 орбти Земл;
  Орбтальний перод - 224.7 Земних дня;
  Оберт довкола ос - 243 Земних дня (ретроградний);
  Нахил ос - 178 градусв;
  хил орбти - 3.39 градуса;
  Середнй радус - 0.95 радуса Земл;
  Середнй даметр - 12104 км;
а Маса - 4.87 х 10^24 кг (0.815 маси Земл);
  Середня густина - 5250 кг/м^3;
  Поверховий тиск - 90 атмосфер;
  Середня температура - 453 С;
  Найвища точка планети - Maxwell Montes.
  Атмосфера: окис вуглецю - 96 %,
                      азот - 3 %,
                      водяна пара - 0.1 %.  

Друга по порядку вд Сонця планета - Венера. У протилежнсть Меркурю, знайти ? на неб дуже легко. Кожному траплялося помчати, якраза увечер на зовсм ще свтлому неб загоря

ться "вечрня зрка". У мру того як гасне зоря, Венера ста

все яскравшою, коли зовсм стемнú з'явиться багато зрок, вона рзко видля

ться серед них. Але свтить Венера недовго. Проходить година-друга, вона заходить. У середин ноч вона не з'явля

ться нколи, але зате бува

час, коли ? можна бачити зранку, перед свтанком, в рола "ранково

У центр Сонячно

Вк Сонячно

Венера, друга по близькост до Сонця планета, майже такого ж розмру, як Земля, ? маса бльше за 80 % земних мас. Розташована ближче до Сонця, нж наша планета, Венера отриму

вд нього в два рази бльше свтла тепла, нж Земля. Проте з тньово

Середня вдстань вд Венери до Сонця 108,2 млн. км; вона практично постйна, оскльки орбта Венери ближче до кола, нж у будь-яко

Древн греки дали цй планет м'я сво¿ кращо

Свтло Венери так яскраве, що якщо на неб нема

н Сонця, н Мсяця, воно примушу

предмети вдкидати тн. Однак, дивлячись в телескоп, Венера розчарову

, не дивно, що до останнх рокв ? вважали планетою та

мницьУ.

У 1930 роц про Венеру з'явилася деяка нформаця. Було становлено, що ? атмосфера склада

ться, в основному, з вуглекислого газу, який здатний дяти як свого роду простирадло, затримуючи сонячне тепло. Були популярн дв картини планети. Одна малювала поверхню Венери майже повнстю покритою водою, в якй могли розвиватися примтивн форми життя, - як це було на Земл мльярди рокв тому.

нша представляла Венеру як розжарену, суху запорошену пустелю.

Ера автоматичних космчних зондв почалася в 1962 роц, коли американський апарат У Марнер - 2 У пройшов поблизу Венери передав нформацю, яка пдтвердила, що ? поверхня дуже гаряча. Було встановлено також, що перод обертання Венери навколо ос - тривалий, бля 243 земних дб, - бльше, нж перод обертання навколо Сонця ( 224, 7 дб ), тому на Венер добУ довша за рк календар абсолютно незвичайний.

Тепер вдомо, що Венера оберта

ться в зворотньому напрям - з сходу на захд, не з заходу на схд, як Земля бльшсть нших планет. Для спостергача на поверхн Венери Сонце сходить на заход, заходить на сход, хоч насправд хмарна атмосфера повнстю закрива

небо.

Слдом за Марнером - У була здйснена м'яка посадка на поверхню Венери деклькох автоматичних апаратв, що спускаються на парашут через щльну атмосферу. При цьому була заре

стрована максимальна температура бля З, тиск у поверхн майже в 100 раз бльший, нж атмосферний тиск на рвн моря на Земл.

Марнер - 1У наблизився до Венери в лютому 1974 року передав перш знмки верхнього шару хмар. Цей апарат тльки один раз пройшов бля Венери - його основною метою була сама внутршня планета - Меркурй. Однак знмки були високо

Тим часома американськ радолокацйн дослдження показали, що на поверхн Венери

велик по розмру, але дрбн кратери. Походження кратерв невдоме, але, оскльки в такй щльнй атмосфер повинна бути сильна ерозя, по геологчнихУ стандартах вони навряд чи можуть бути дуже старими. Причиною виникнення кратерв може бути вулканзм, тому гпотезу про те, що на Венер вдбуваються вулканчн процеси, поки не можна виключити. Також на Венер знайдено деклька грських областей. Самий великий грський район -

штар - по площ вдвч перевищу

Тбет. У центр його на висоту 11км пдйма

ться ггантський вулканчний конус. Було виявлено, що в хмарах мститься велика кльксть срчано

Наступний важливий крок був зроблений в жовтн 1975 року, коли два радянських апарати - Венера - У Венера - 1У - здйснили керовану посадку на поверхню планети передали на Землю знмки. Знмки були ретрансльован орбтальними вдсками станцй, що залишалися на навколоплантной орбт на висот порядку 1500 км. Це був трумф радянських вчених, навть незважаючи на те, що Венера - У Венера - 1У вели передач не бльше за годину, поки не перестали раз назавжди дяти через дуже висок температури тиск.

Виявилося що поверхня Венери була обсипана гладкими скельними ламками, по складу схожими на земн базальти, багато з яких мали бля 1 м в перерз. Поверхня була добре освтлена:а по опису радянських вчених, свтла було стльки, скльки бува

в Москв в хмарний тнй полудень, так що навть не був потрбен прожектор апарату. Виявилося до того ж, що атмосфера не володú надмру високими заломлюючими властивостями, як очкувалося вс детал ландшафту були чткими. Температура на поверхн Венери дорвнювал З, тиск в 90 раз перевищував тиск у поверхн Земл. Було виявлено, крм того, що шар хмар закнчу

ться на висот бля 30 км. Нижче знаходиться область гарячого

Венера аж няк не гостинний свт, як це передбачалося. З сво

ю атмосферою з вуглекислого газу, хмар з срчано

Результати астрономчних спостережень Венери.

У таблиц 1 наведен основн характеристики планети Венера, вдом з астрономчних спостережень ще до ери дослдження планет за допомогою космчних апаратв.

Таблиця 1. Порвняльн дан про Землю Венеру

Характеристика	Венера	Земля
Середня вдстань вд Сонця	0,72	1
Перод обертання по орбт	224,70 дб	365,26 дб
Перод обертання	243,0 дб	24 години
Нахил площини екватор площини орбти (град.)	177,4	23,45
Максимальний кутовий нахил даметр (ск дуги)	66	-
Даметр екваторальний (тис. км /  диний. диам. Земл)	12,1 / 0,95	12,8 / 1
Маса ( дина маса Земл)	0,815	1
Середня щльнсть, г/см3	5,24	5,52
Прискорення сили тяжння	8,6	9,81
Наявнсть атмосфери	так	так
Основний газ атмосфери	СО2	N2

Венера - друга по вдстан вд Сонця найближча до Земл планета Сонячно

снування атмосфери Венери було виявлене в 1761 роц М.В. Ломоносовим при спостереженнях проходження ? по диску Сонця.

Обертання будь-яко

У ХХ ст. за допомогою спектральних дослджень в атмосфер Венери знайдений вуглекислий газ, який виявився основним газом ? атмосфери (96,5 %), до складу яко

Малюнок Венери, зроблений А. Дольфюсом на обсерваторÿ Пкв Мд, мстить бльш подробиц, нж будь-яка фотографя, отримана з Земл, але детал видимо

Дослдження Венери з допомогою АМС

До кнця 50-х рокв стало ясно, що наземн методи дослдження Венери не можуть дати стотно ново

МС першого поколння.

Першим дослдницьким апаратом, направленим землянами до ншо

У грудн 1962 року американський зонда "Марнер-2" пролетв на вдстан 35 тисяч клометрв вд Венери, маючи на борту радометр сантиметрового дапазону, магнтометр ряд приладв для дослдження заряджених часток в космчному порос. Результати магнтних вимрювань показали, що власне магнтне поле планети невелике (магнтний момент Венери не перевищу

5 - 10 % магнтного поля Земл). З точнстю на 1,5 порядки бльшо

У 1965 роц до "найпрекрасншо

ось наступив яксно новий етап: в 1965 роца "Венера-3" перше досягла поверхн планети, 1967 року "Венера-4" перше здйснила плавний спуск в ? атмосфер провела безпосередн фзико-хмчн дослдження. АСа "Венера-4" несла апарат, що спуска

ться, який вддлився перед входом автоматично

У 1967 р. через день псля посадки "Венери-4" бля планети на вдстан 4 км пролетв американськийа "Марнер-5 ", за допомогою якого було дослджене проходження радосигналу через атмосферу оносферу проведен вимрювання воднево

снування менше за щльну, нж земна, водневу корону у Венери було виявлено вимрюваннями на космчних апаратаха "Венера-4" "Марнер-5". Для верхнх областей Венери характерний ряд особливостей, що визначаються фотохмúю CO2 з можливою участю в комплекс реакцй води галогенв, в мовах атомних молекулярних вза

модй вза

модÿ з сонячним втром.

Основна мета запуску в 1969 роц двох станцйа "Венера-5" "Венера-6" - збльшення проникнення в атмосферу Венери, пдвищення точност вимрювань хмчного складу, параметрв атмосфери вдповдних ним висот. Корпус апарату, що спуска

ться був деклька змцнений, що дозволило провести вимрювання пдхмарно

Апарат ново

У лютому 1974 року на вдстан 6 км вд Венери пройшов американський таючий зонд "Марнер-10", на якому були встановлен телевзйна камера, ультрафолетовий спектрометр нфрачервоний радометр. Отриман телевзйн зображення хмарного шара використовувалися для дослдження динамки атмосфери. З допомогою льтрафолетового спектрометра виявлено вимряно кльксть гелю в атмосфер.

МС другого поколння.

На станцях другого поколння нформаця з апаратв, що спускаються передавалася на орбтальний апарат, потм ретранслювалася на Землю. Це призвело до значного збльшення клькост нформацÿ, що отриму

ться. Уперше були передан панорамн телевзйн зображення з ншо

На панорамах, складених з телевзйних зображень, переданих з апаратуа "Венери-9" (детал якого попали на переднй план), що спуска

ться, видно виходи корнних порд; розвали каменв можуть бути результатом змщень в кор служити пдтвердженням тектончно

У 1978 роц по мжпланетнй трас пройшли досягли задано

Основна складова атмосфери Венери - вуглекислий газ (96% по об'

му), азот (4%), окись вуглеводню, двоокись срки, кисня практично нема

, змст водяно

Температура атмосфери Венери у поверхн планети (на рвн, вдповдному радусу 6052 км) 735 До, тиск 9 Па, щльнсть газу в 60 раз бльше, нж в земнй атмосфер.

Температура верхнього кордону хмарного шару в приполярнй зон на 5-10 До вище, нж у екватора, що, видимо, пов'язано з змною висоти розташування хмар. Висока температура атмосфери у поверхн поясню

ться дúю парникового ефекту: згдно з даними прямих вимрювань значна частина сонячного випромнювання (3 - 4%) досяга

поверхн нагрва

?, сильна непрозорсть для власного нфрачервоного випромнювання щльно

Виявлена висока грозова активнсть Венери:а нтенсивнсть електричних розрядв, що ре

струвалася по частот проходження низькочастотних мпульсв на апаратах, що спускаються "Венера-11" а "Венера-12", виявилася у багато разв вище, нж на Земл. Очевидно поблизу поверхн Венери виникають електричн поля з напруженстю в сотн кВ/м. Висока грозова активнсть приблизно поясню

ться наявнстю дючих вулканв на поверхн Венери.

Один з самих складних за всю сторю дослджень Венери комплексний експеримент був здйснений з допомогою АСа "Венера-13" а "Венера-14" (1982 рк). На апаратах, що спускаються була встановлена вдосконалена апаратура хмчного аналзу атмосфери (маси-спектрометри, газов хроматографи, оптичн рентгенвськ спектрометри) для дослдження часток хмарного шара. На цих станцях перше були отриман кольоров панорами поверхн планети. Апарати, що Спускаються провели бурння грунту (при температур 4700 З тиску у поверхн 93,5*105 Па!). Розжарений грунт, здобутий буровою становкою, транспортувався за складнй системою трубопроводв всередину мцного корпусу апарату, що спуска

ться, де був проведений його хмчний аналз. Аналз дозволив визначити вмст в грунт оксидв магню, алюмню, кремню, залза, калю, кальцю, титану магню. Уперше вимрян електропровднсть механчна мцнсть грунту, також виконаний найпростший сейсмчний експеримент. Програма атмосферних вимрювань дозволила провести вимрювання змсту нертних газв - аргону, неону, криптону, ксенону - бльшост

Головною метою космчного експеримента на штучних супутниках Венери автоматичних мжпланетних станцяха "Венера-15" "Венера-16" (1983 рк) було радолокацйне картографування поверхн пвнчно

У грудн 1984 р. з нтервалом в 6 дб були запущен АСа "Вега-1" а "Вега-2". Кожна з цих станцй складалася з таючого апаратв, що спускаються. Метою запуску з'явилося дослдження Венери за допомогою апаратв, що спускаються вивчення комети Галлея таючими апаратами з вдстан бля 10  км. Апарат, що спуска

ться складався з аеростатного зонду посадочного апарату. За дво

дб до входу в атмосферу Венери вд таючого апарату вддлився апарат, що спуска

ться, який при вход в атмосферу планети роздлився на аеростатный зонд посадочний апарат. 11 15 липня 1985 року перше в атмосфер Венери наповнилися гелúм оболонки аеростатв даметром 3,4 м (200 рокв тому, в 1783 роц, подбний експеримент був виконаний на Земл братами Жозефом Жаком Монгольфь

). Аеростатн зонди, розрахован на роботу на протяз двох земних дб, несли комплекс метеоприборв (датчик тиску, два датчики температури, анемометр для вимрювання вертикального компонента швидкост втру), нефелометр для вимрювання щльност аерозолю ндикатор наявност свтлових спалахв. По сигналах, що передаються аеростатами на лтаюч апарати дал на Землю, за допомогою 17 наземних радотелескопв, розташованих на територях квропи, Пвнчно

У таблиц 2 приведений перелк вимрювань фзичних характеристик планети Венера ? навколопланетного простору.

Таблиця 2. Перелка вимрювань характеристик Венери з АМС.

Дослдження, вимрювання, проведен з АМС	Назва АМС	Рк
Дослдження навколопланетной плазми магнтного поля поблизу планети	Марнер - 2	1962
Вимрювання радовипромнювання в см-дапазон	Марнер - 2	1962
Виявлення вуглекисло	Венера - 4	1967
Пряме вимрювання температури тиску в пдхмарнй атмосфер	Венера - 4	1967
Вимрювання швидкост втру в атмосфер	Венера - 4	1967
Виявлення у планети воднево	Венера - 4 Марнер - 5	1967
Виявлення у планети оносфери	Марнер - 5	1967
Пряме вимрювання змсту азоту водяно	Венера - 5, 6	1969
Пряме вимрювання температури поверхн	Венера - 7	1970
Пряме вимрювання тиску у поверхн	Венера - 8	1972
Вивчення хмчного складу поверхн (U, K, Th)	Венера - 8	1972
Радолокацйне вивчення рель фу характеристик грунту в район посадки	Венера - 8	1972
Вимрювання висоти верхнього кордону хмар	Марнер - 10	1974
Картографування поверхн з АМС	Венера - 9, 10	1975
Вимрювання щльност грунту	Венера - 10	1975
Виявлення пороху на поверхн	Венера - 9, 10	1975
Пряме вимрювання онного складу верхньо	Венера - 1, 2	1978
Визначення теплового балансу в атмосфер	Венера - 1, 2	1978
Доказ вдсутност магнтного поля	Венера - 1, 2	1978
Вимрювання змсту малих газових компонентв атмосфери	Венера - 11, 12; Венера - 1, 2	1978
Виявлення електричних розрядв в атмосфер	Венера - 11, 12	1978
Виявлення тектончно	Венера - 1	1978
Виявлення кратерв на поверхн	Венера - 1	1978
Отримання топографчно	Венера - 1	1978 -1979
Отримання кольорового зображення поверхн венерианського неба	Венера - 13, 14	1982
Визначення елементного складу грунту	Венера - 13, 14	1982
Визначення вмсту водяно	Венера - 13, 14	1982
Пдтвердження того, що срка - основний елемент в склад хмарного шара	Венера - 13, 14	1982
Радолокацйна зйомка поверхн побудова карт пвнчно	Венера - 15, 16	1984
Дослдження характеристик аерозолю	Вега - 1, 2	1985

Програм "Магеллан"

Хоч наш знання про атмосферу Венери крупномасштабно

Так буде виглядати "Магеллан" на фон хмарно

Яка ти, Венерo?

Та

мнича планета, завжди прихована жовто-срчастими хмарами вд нашого погляду з поверхн Земл, прочинила простирадло над сво

Яка ж ти, Венерo, найближча наша сусдкo в космос?

Венера подбна Земл по мас, щльност прискоренню вльного падння на планет, але оберта

ться в зворотну сторону в порвнянн з Землею ншими планетами. Змна дня ноч на Венер вдбува

ться за 117 дб, тому день нч продовжуються по 58,5 дб.

Венера прихована щльною атмосферою хмарним шаром, що закуту

планету, що склада

ться з срчано

Вуглекислий газ - основний газ ? атмосфери (96,5 %), до складу яко

Температура атмосфери Венери у поверхн планети (на рвн, вдповдному радусу 6052 км) 735 До, тиск 90 атм., щльнсть газу в 60 раз бльше, нж в земнй атмосфер.

У атмосфер бушують шторми з швидкстю втру, що зростають вд 0,5 м/скти у поверхн до 100 м/скти у верхнього кордону хмар. Блискавки з силою, в 25 раз перевершуючи земн, пронизують щльну атмосферу планети. Висока грозова активнсть приблизно поясню

ться наявнстю дючих вулканв на поверхн Венери.

Загалом поверхня Венери - це гаряча суха кам'яниста пустеля з поверхневими породами, що займають промжне положення мж базальтами грантами з температурою поверхн бля 500 До. Однак, на Венер виявлен кратери, гряди, пднесеност, велик розломи, грськ хребти, детал рель

фу порох.

Очевидно, що загадкова Венера не пристосована для життя земних мешканцв. Таке досить докладне знання мова "життя" на планет, само

Отримання за допомогою розвдникв космосу рзномантно

Венера ближча до Сонця, отже, молодша нашо

Маса радус Венери дуже близьк до земних (0,82 МА 0,95 RA вдповдно). Вже в 1761 р. спостереження проходження Венери по диску Сонця дозволили М. В. Ломоносову встановити, що ця планета, як Земля, володú могутньою атмосферою. Таким чином, Венера Земля багато в чому схож одна на одну. Ще недавно багато астрономв,, вважали, що фзичн мови на поверхн Венери Земл не можуть сильно вдрзнятися. Однак дослдження, проведен в останн роки, примусили переглянути стар явлення.

Кутовий даметр Венери досить великий. Вн мня

ться вд 20" поблизу верхнього з'

днання майже до 1' поблизу нижнього. Поблизу найбльшо

У жовтн 1975 р. апарати, що спускаються АСа "Венера-9" "Венера-10" здйснили м'яку посадку на поверхню планети передали на Землю зображення мсця посадки.Це були перш в свт фотографÿ, передан з поверхн ншо

бльш повн дан шляхом вивчення планети з космосу з близько

Висновок про високу температуру в нижнх шарах венериансько

Найбльш врогдна причина, що виклика

розгрвання поверхн Венери, - це парниковий ефект, який виника

при виконанн двох мов: а) атмосфера досить прозора для сонячного випромнювання; б) атмосфера у високй мр непрозора для теплового випромнювання поверхн (максимум в нфрачервонй област). Направлений вгору потк тепла, що йде вд поверхн проходить через атмосферн шари з низькою променистою теплопровднстю, приводить до виникнення великого перепаду температур в тропосфер. мова (б) забезпечу

ться складом атмосфери: CO2 з невеликим домшком НО сильно поглина

нфрачервоне випромнювання. Вдносно умови (а) були велик сумнви до самого останнього часу, поки "Венера-9" "Венера-10" не вимряли освтленсть у поверхн. Не треба думати, що вс проблеми будови атмосфери Венери повнстю виршен. Останнм часом серйозно розгляда

ться гпотеза, що передбача

, що хмарний шар Венери склада

ться у верхнй частин з капж концентрованого розчину срчано

Сучасна атмосфера Венери склада

ться на 97% з вуглекислого газу, бля 2% азоту майже 1% пар води. Температура на нй бля 430 градусв Целься, тиск становить 90 атмосфер. Ядерного бомбардування на Венер не було, оскльки тод тиск атмосфери був би низьким. Босфера на Венер загинула внаслдок сонячного протуберанця, який спалив весь кисень атмосфери випарував океани, пари води вступили в хмчну сполуку з випарованим грунтом планети. Температура протуберанця була не нижчою за 5. градусв, при якй почина

ться випаровування твердих речовин, внаслдок чого босфера Венери згорла. Вважаючи, що вуглекислий газ з'явився внаслдок згоряння босфери кисня венериансько

Список тератури

1.  ДО. Л. Ба

в;а Земля Планети;а Москва;а 1956.

2. 

. Ф. Полак;а Будова Всесвту;а Москва;а 1947.

3.  А. У. Засув, Е. У. Кононович;а Астрономя;а Москва; 1993.

4.  А. А. Комрв;а Географя Астрономя;а Мнськ;а 1995.

5.  Наука Всесвт;а Тому 1;а Переклад з англйського;а редактори:а А. Д. Суханова, Г. З. Хромова;а Москва;а 1983.

6.  "ВЕГА" - Мжнародний Проекта "Галлей", Центр Управлння Польотом, 1985.

7.  Кондратьев К. Я., Крупено Н. Н., Селванов А. С. Планета Венера. Леннград: Гидрометеоиздат, 1987, 277 стор.

8.  Левтан Е.П. Астрономя, пдручник для 11 класу общеобразовательных станов, Москва: Освта, 1994, 207 стор.

9.  Лукреций. Про Природу Вщу. Москва: З-у АН СРСР, 1958, 259 стор.

10.          Шаталов В. А., Ребров М. Ф., Баськевич Э. А., До Зрок - To the Stars. Москва: Планета, 1982.

11.          Енциклопедичний Словник Юного Астронома (сост. Н. П. Ерпильов). Москва: Педагогка, 336 стор., 1986.