Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте
Демонология Украинского народа
 |
I. Вступ.
II. Народн врування про вовкулакв :
1) передумови формування явлень про вовкулакв;
2) походження назви вовкулак;
3) особливост вовкулакв як персонажв кра
. Образ русалки в кра
1) вдмнност русалок вд подбних персонажв
вропейсько
демонологÿ;
2) звича
IV. Мавки та чугайстер:
1) аналоги мавок в зарубжних вруваннях;
2) вдмннсть мж мавками та русалками;
3) поняття про чугайстра.
V. Повр'я про пирв:
1) слов'янськ корен поняття вампр;
2) узагальнене поняття про пирв на кра
3) види пирв.
VI. Вдьми:
1) народн врування, пов'язан з вдьмами;
2) сутнсть вдьмацько
3) способи визначення та знешкодження вдьом.
Не
та
мницею, що врування та повр¢я - ця основа свтоглядних явлень людей найважливша складова
Зростання нацонально
Не менш важливий аспект цього нтересу - суто науковий, сторичний. Народн врування та явлення вбирали в себе все багатоманття дей, що панували в рзн епохи, хоча
Система врувань та повр¢
По мр прискпливого розгляду походження мфологчних та демонологчних явлень народв виразнше проступа
стадальнсть
з впровадженням християнства у вруваннях та повр¢ях зроста
елемент надприроднього, але вн обов¢язково пов¢язу
ться з врою в реальне його снування, отже, з врою в реалзацю будь-якого бажання, якщо звернутися по допомогу до надприродних сил - богв, наприклад. се, що стосувалось фантастичного, надприродного, але не пов¢язувалось з врою, не вдносилося до релгÿ та врувань; воно могло вдноситися до традицÿ, до поезÿ, чи до казок: в них був елемент фантастичного, вигаданого, але людьми вн не сприймався як реальнсть.
Варто зазначити, що духовну культуру кра
 |
Отож, торкнувшись тако
Обряди та звича
Тимчасово полишаючи оповдь про вдьом, сутнсть яких описуватиметься в окремому роздл, докладнше зупинюся на не менш поширених в народ розповдях про вовкулакв. Готуючи матерали для написання даного роздлу, я зрозумла, що з вдомих фактв та розповдей важко вивести певне уявлення про цих перевертнв, риси яких цнител та збирач народних повр¢
Звдки ж взагал з¢явились повр¢я про вовкулакв та хто це так? З найдавнших часв людина длила навколишнй свт на дв нервн частини: Сво
та Чуже. Сво
- це своя см¢я, сво
плем¢я, свй рд, своя територя, знайома та обжита. Чуже - це дикий, ворожо налаштований свт, що оточу
Сво
, завжди несе загрозу та небезпеку, виштовхуючи людину з звичного середовища проживання.
посланцем з того, накшого, свту, людина вбача
його споконвчного жителя - дику тварину, або покйника (тобто того, хто вдйшов з цього, свого, свту, на той, чужий). явлення про Сво
та Чуже, можливо, найдревнше для людства, служить воно джерелом забобонв, одне з яких - вра в перевертнв-вовкулакв.
Синонмом слова вовкулак
вурдалак, особливстю якого
можливсть точно вказати дату виникнення - 1835 рк. Саме тод був написаний, тод надрукований вдомий врш О.С. Пушкна з циклу Песни западных славян:
Трусоват был Ваня бедный:
Раз осеннею порой
Весь в поту, от страха бледный,
Чрез кладбище шёл домой.
Бедный Ваня еле дышит,
Спотыкаясь, чуть бредёт
По могилам; вдруг он слышит,
Кто-то кость, ворча, грызёт.
Ваня стал; шагнуть не может.
Боже, думает бедняк ,-
Это, верно, кости гложет
Красногубый вурдалак!
Горе! Малый я не сильный!
Съест пырь меня совсем,
Если сам земли могильной
Я с молитвою не съем!
Что же? Вместо вурдалака
(Вы представьте Вани злость!)
В темноте пред ним собака,
На могиле гложет кость.
До заголовка вдсила
зноска Вурдалак. Вудкоглак. пир.Ф
ншими словами, це мрець, що вста
з могил та смокче кров живих людей. Людина, яку вкусив пир, сама ста
пирем, врятувати вд нього мг лише шматок земл, взято
Походження слова вовкулак не виклика
особливих труднощв, адже спорднен слова
у нших слов¢янських мовах : болгарське върколак, сербо-хорватське вукодлак, чеське УvlkodlakФ, польське УwilkodlakФ.
Перша частина його - вовк - взагал зрозумла, другу частину порвнюють з церкоснослов¢янським Ушкра, волосся. Отже, вовкулак - вовча шкра - влучна назва для того, хто ? раз вд разу скида
.
За Афанась
вим, на кра
Люди, що перетворились на вовкв, переступивши через пояс, набувають людсько
Х.П.Ящуржинський вовкулаком назива
людину, надлену здатнстю перетворюватись на вовка; така здатнсть да
ться за грхи тих батькв, котр перед святами чи постами мали тлесн стосунки або ж працювали у свята. За його даними, у вовкулака перетворюються тимчасово, але нхто не може з вовка зробитись людиною, бо да
ться це як кара вд Бога. Про перетворення вовкулака народ каже: Вовкулак ходить у с до справжнх вовкв, там вони бгають, щоб зловить що-небудь з¢
В доробку В.М.Гнатюка[1] вказано, що вовкулаки бувають двояк: вроджен - тод вони перодично перемняються у вовкв, як прийде на це пора, бгають з ними,- зачарован ; в останньому випадку бгають вони вовками, доки хтось не здогада
ться, що вони несправжн, та не вдчару
. За його даними, якщо вагтна жнка побачить вовка або з¢
[1] Гнатюк В.М. Знадоби до кра
вовкулаки мають пд пахвою таку ямку, в котрй сходяться кнц шкри. Через не
Коли чоловк забуде з Бога, вдьма виводить його на гору, застромлю
в землю нж каже йому перекинутись через нього три рази; тод чоловк оброста
волоссям ста
вовкулаком. [2]
В деяких мсцевостях (колишня Ки
Весною, як тльки вкриються травами луки, розпустяться верби й зазеленють поля, тода з води на берег виходять русалки.
Вивчаючи повр¢я про русалок, необхдно вддлити вд них класичн та романськ оповд про подбних жночих стот - сирен: ц напвжнки-напвриби сво
За народною явою, русалки - це двчата або молод жнки, котр втопилися пд час купання. топлениц-русалки навки-вчн вдйшли вд буденного земного буття й переселилися в та
мничу сферу, на дно глибоких рк озер, у казков палати, що дивом збудован з прозорого кришталю.
У всх мешканцв квропи з давнх-давен були вдом русалки, щоправда, пд рзними менами. Так, у Нмеччин вони називались водян нмфи (wasser-nymphe) дунайськ дви; в Англÿ - морськ двчата (seamaid) теж water-nymph; у литовцв - дугни, вундани влÿ (вд рки Вля). У скандинавських народв нарахову
ться аж дев¢ять рзновидностей водяних дв: HimiÜglofa, Dufa, Hadda, Hefridg, Udur, HroÜn, Bylgia, Bara i Kolga; в Польщ - свитезянки, в Сербÿ - вли, що живуть у горах, в скелях на берегах рк та озер. В яв сербв - це молод, дуже гарн двчата в блотканй одеж, з довгим волоссям, що хвилями розвва
ться по спин пишних грудях ; шкоди вони няко
За укра
[2]а Гнатюк В.М. Знадоби до кра
На голов у кожно
Русалки можуть перетворюватись на виврок, щурв або жаб, що
сдають на кладочках, де жнки перуть близну. Вони подляються на дв групи:
русалки з менем та без мен. Тих дтей, яким мати сама да
м¢я (хоч живому, хоч неживому), називають менними, тих, яким мати не дасть мен, - безменними. Русалки з менем подбн до маленьких двчаток, без менЦ також двчата, але страшн, безволос.. В переддень Купала розкладають менн русалки вогонь коло рки скачуть через нього, безменн вибгають з води, хапають попл з скрами, посипають голову, щоб росло волосся, знов скачуть у воду.
В кра
Сидла русалонька на блй берез,
Просила русалка у жнок намтки:
Жнки-сестрички, дайте намтки:
Хоч не тоненько
Сидла русалка на блй берез,
Просила русалка у двчат сорочки:
Двчата-сестрички, дайте сорочки,
Хоч не бленько
[3]а Воропай Олекса Звича
В русалчин тиждень на вкнах розкладали гарячий хлб, гадаючи, що його парою русалки будуть сит. Вважалось, що не слд кидати лушпиння з я
ць, бо як потрапить воно на воду, то серед нього плаватимуть русалки робитимуть шкоду людям; не можна сяти муку просто в джу, бо буде багато русалок. В русалчин тиждень нхто не вдважу
ться купатись у рчц. У четвер (цей день ще називають Русалчин Великдень) нхто не повинен працювати, щоб не розгнвати русалок. Ранком, як тльки зйде сонце, двчата йдуть у поле на жита беруть з собою хлб з житнього борошна, спечений окремо та замшаний на свяченй вод. В пол двчата ламають хлб на клька шматкв, дляться ним порвну, потм кожна йде на ниву свого батька, де росте жито, там на меж кладе той хлб для русалок - щоб жито родило.
Крм того, двчата в цей день ще ходять та
мно в с, маючи при соб полин та любисток, там у с кидають завит внки русалкам, щоб т насилали
В цей день селяни варять просто неба рзномантн страви вза
мно частуються.
Серед русалок
й лоскотниц - це душ двчат, що померли зимою; вони з¢являються на полях до смерт залоскочуть двчат та хлопцв, якщо т потрапляють до них.
Напередодн Трйц русалки ховаються в корчах, коли двчата виходять вдосвта по воду, випадають несподвано питають: Полин чи петрушка?Ф. Як дстануть вдповдь Уполин, ткають, як петрушка, залоскочуть двчину й затягнуть у воду.
Якщо помре на Тро
Русалки ще являються семилтнми дтьми - це душ дтей, як померли нехрещеними. Протягом семи рокв до свого обернення в русалки, душ цих дтей носяться в повтр, в день Трйц просять соб хреста: Мене мати породила, нехрещену положила. Якщо хтось з християн почу
цей голос, то мусить сказати:
У
ван та Маря! Хрещу тебе в м¢я Отця,
Сина Святого Духа. Амнь, У Ц
[4]а Злагода Н. У Село Старослля. Вддл монографчного дослдження
села, Ки
кинути рушник, чи бодай хустку. В такому раз душ дитини пде до раю й русалкою не буде. Якщо жа до семи рокв дитина отак не буде охрещена, то йде в русалки.
Проводи русалок - спецальн обряди, щоб позбутися них, - вдбувалися на перший день Петрвки, часом на Вознесння. В ц дн двчата в пол, на житах, роблять спльний обд - тризну в честь русалок. Псля тризни двчата ходять по полях з розплетеними косами внками на голов, спваючи проводи русалкам:
Проводили русалочок, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Та нашого житечка не ломили,
Та нашиха двочока не ловили.
Засобами, що вдлякують русалок, здавна вважались пахуч трави (любисток, полин, лепеха), тому що вони для хрещених людей дуже пахуч, для нехрещених - смердюч..
Багатюща народна ява, вигадавши русалок,
дала
[5]а Воропай Олекса Звича
Подбн врування снують в сучасних грекв: телонÿ чудесн жнки нагадують наших мавок. За повр¢ями грекв, телонÿ - це теж дти, що вмерли без хрещення; вони виходять з пекла живуть у ранкових туманах. Мати чу
голос свого немовляти в шум пвденного втру, для заспоко
ння тн курить ладаном перед образом Божо
Переконана, що псля такого початку лишаються сумнви: чи
рзниця мж русалками та мавками? Так, рзниця
, причому досить сутт
ва; саме вона дозволила видлити на описання мавок окремий роздл.
Мавки, або ще нявки, бсиц, живуть в сах чи грських печерах, з¢являються людям як молод, гарн двчата. Свтлиц
Мавки бувають високого зросту, обличчя мають округле; довге волосся, оздоблене квтами, спуска
ться
Варто зазначити, що в слов¢янськй мфологÿ нявки являють собою втлення смерт, що насамперед пов¢язане з явленнями про човен, на якому пливуть у царство мертвих.
Невдривно з вруваннями про мавок пов¢язан повр¢я про снування чугайстра, або сового чоловка. Чугайстер вигляда
як людина, проте висока, як смерека, в блм одяз. Шкра його, подбно до тварин, вкрита буйним волоссям. За народними повр¢ями до людей чугайстер вдноситься приязно, розмовля
з ними, грúться бля вогню. Людин чугайстер шкоди нколи не заподú, нколи навть обороня
? вд зла. Проте часом може чемно запросити до танцю, а, вдтанцювавши сво
, вдпуска
.
Вважа
ться, що чугайстер - це заклятий чоловк: вн ходить сами, блукаючи, нхто його не вб¢
, не з¢
ншим слов¢янам чугайстер невдомий.
 |
Уявлення про мерцв, як смокчуть ночами кров живих, властив всм
вропейським народам. Ц перевертн називались вампрами. Але ось що говорить про них персонаж розповд О.К. Толстого: Ви
Герой О.К. Толстого правий практично абсолютно:
вропейське слово вампр дйсно слов¢янського походження. Крм того, особливост його звучання свдчать про час, коли вдбулось це запозичення. Справа в тому, що загальнослов¢янськ форма цього слова повинна звучати так: *apir ачи *apyr. Звук [*] - це так зване носове а, яке звучало як у з прононсом. Подбно вимовлявся цей звук в церковнослов¢янськй мов та позначався буквою юс великий, проте досить швидко вн в бльшост слов¢янських мов перетворився на у. Перетворення юса на у вдбулось приблизно у V - lX вках. Що стосу
ться початкового в -, то воно ма
однакове походження з словами вострый, вотчим. Такий вставний звук на початку слова назива
ться протезою (в переклад з грецько
Загальнослов¢янська форма (вдображена в давньоруському власному мен пир) подля
ться на префкс *on Ц/ *anа корнь *pir Ц/ *pyr -. Префкс можливо порвняти з грецьким аana (зверху), корнь - той же, що в словах Уперо, напор. Вн означав пднматися, йти, летти.
ншими словами, пир - Утой, хто пднма
ться вверх, тобто той, хто вста
з могили.
фанас¢
в, загальнивши народн врування укра
За одними народними повр¢ями, упир - то син вд чорта та вдьми. Звдси приказка: Упир та непевний см вдьмам родич кревний. Але вн живе, як звичайна людина, вдрзняючись лише злстю. За ншими вруваннями, пир мають лише людську подобу, в сутност вони справжн чорти. к й таке врування, що пир - це трупи вдьом, чаклунв, та нших людей, в яких псля смерт вселились чорти. пирем також може стати будь-яка людина, як тльки ? обвú степовий втер. Зовн пир в одних мсцевостях нчим не вдрзня
ться вд звичайно
За поширеними поняттями кра
Упир можуть бути двояк: родим роблен. Родимого пиря легко впзнати, бо в нього накш статев органи, наслдком чого
безплднсть бездтнсть. Обличчя в нього червоне, ма
малий хвостик, на хвост чотири волоски. пир ма
дв душ, тому, хоч мре, може ходити свтом, бо лише одна душа його покида
, друга лиша
ться при нм. Над клубом чи пд колном пир ма
дрку, в яку входить його душа.
За ншими даними вважа
ться, що пирем ста
псля смерт людина, через труну яко
[6]а Дяченко Ю.П. Укра
побачивши, що вн зовсм не схожий на мерця, навпаки, рожевощокий. наче живий, вбивають йому в серце осиковий клок, потм спалюють труп. При цьому варто остергатися струменя чорно
Мсяць - сонце мертвих. На цьому древньому вруванн рунту
ться одне з найжахливших дйств, що роблять сльськ чаклуни. Щоб навести порчу, такий чаклун, ближче до пвноч, обов¢язково при повному мсяц, йде на кладовище, де похован самогубц та топленики. В руках у нього кругле мдне дзеркальце, загорнене в смертний плат (такими хусточками чарвники для сво
Вампр вд пиря вдрзня
ться тим, що вн не стльки живий покйник, як кровосос.
в переносному значенн вампром називають жорстоку, садистичну людину, яка покращу
свй настрй, спостергаючи за муками нших. В Xl ст.. в Трансльванÿ (область на пвнчному заход Румунÿ) правив вдлюдькуватий князь Владос, за свою жорстоксть названий Дракулою (Дракончик). Народ, спостергаючи за тим, з якою готовнстю вн вдправля
сво
а
Вдьма (вд древньоруського ведь - знання) - один з основних персонажв демонологÿ схдних захдних слов¢ян, який по
дну
в соб риси реально
За народними явленнями звичайна жнка ставала вдьмою, якщо в не
Спвснування у вдьми людського демончного начал розгляда
ться як наявнсть у не
Для образу вдьми характерн, за народними повр¢ями, деяк особлив риси чи прикмети : наявнсть хвостика, ржок, крилець. Вдьма вида
себе незвичайним поглядом : у не
Особливо небезпечними ставали вдьми у велик рчн свята. У схдних слов¢ян часом
Головною шкдливстю вважалась у вдьми здатнсть псувати скотину забирати у корв молоко. З цúю метою вдьма збирала росу на межах пасовищах, волочучи по трав полотно (цдилку, сорочку, хустку), потм викручувала тканину по
За схднослов¢янськими повр¢ями, вдьма могла забирати сало у свиней;
в присутност вдьми жнки няк не могли напрясти багато пряж, оскльки вся нитка йшла на вдьмацьке веретено.
Для захисту вд вдьом використовувались обереги. Щоб не дати вдьм проникнути у двр та хату, на воротах закрпляли свчку, освячену на Стртення; в стовпи ворт засовували зубц борони, в дверн щлини - крапиву чи глку осики ; на порг клали нж або нш гостр предмети. Виконували магчн дйства, що символзували зведення перешкоди : осипали дм та хлв маком, обводили косою на земл круг, малювали на дверях хрести.
Способи визначення вдьми складають одну з найхарактернших особливостей всього кола повр¢в про вдьом. Оскльки шкодила односельцям реальна жнка, яка змнювала свою подобу, то головною метою звича
За народними вруваннями, вдьми перед смертю довго та сильно страждають. Щоб взнати, чому вдьма перед смертю мучиться, треба взяти хомут, стати бля хатнього порогу подивитись крзь нього на вдьму. Тод видно, що вона з сх бокв оточена бсами, як катують ?. Щоб позбавити вдьму вд тривало
Беручись до освтлення тако
Список використано
1. Антонович В.Б. Вдьмарство: Документи. Дослдження. Москва., 1877;
2. Виноградова Л.Н. Мфологчний аспект русальсько
3. Воропай Олекса Звича
4. Гнатюк В.М. Знадоби до кра
5. Дяченко Ю.П. Укра
6. Зеленн Д.К. Нариси росйсько
7. Злагода Н. У Село Старослля. Вддл монографчного дослдження
села, Ки
8. Максимов С.В. Нечиста невдом сила.Ки
9. Померанцева О.В. Мфологчн персонаж в укра