Geum.ru

Ми повинні пам'ятати трагічне минуле, щоб в

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Ми повинні пам'ятати трагічне минуле, щоб вберегти наше майбутнє від ядерних катастроф


Двадцять п'ять років тому сталася катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції - найбільша техногенна та гуманітарна катастрофа XX століття. Її наслідки досі не подолані, продовжують негативно впливати на здоров'я населення Україніи, Росії, Білорусі і, на превеликий жаль, будуть позначатися на здоров'ї наступних поколінь.

До 1986 року число аварій обчислювалося сотнями, але великих було тільки три: аварія на Уінскейлі (Великобританія, 1957 р.), аварія на АЕС Три-Майл-Айленд (США, 1979 р.) і найбільша - на Чорнобильській АЕС у 1986 р. І це не рахуючи численних аварій на військових і цивільних суднових реакторах, про які «з міркувань секретності» замовчують. Наслідки цих аварій - загибель тисяч людей! Академік П.Л. Капіца дуже точно висловився з приводу атомної енергетики: «атомні бомби, що дають електрику».

У результаті аварії на атомній електростанції може загинути більше людей, ніж при вибуху атомної бомби. Наслідки у фінансовому відношенні можуть бути катастрофічними. Аварія в 1986 р. на ЧАЕС коштувала колишньому Радянському Союзу в три з гаком рази більше, ніж сумарний економічний ефект, накопичений у результаті роботи всіх радянських АЕС, що експлуатувалися в 1954-1990 рр..

Усього в Україні п'ять атомних електростанцій: Чорнобильська, Рівненська, Південно-Українська, Запорізька та Хмельницька. У 1993 році Верховна Рада України скасувала мораторій на будівництво АЕС, після чого відновилася добудова 6-го енергоблоку Запорізької АЕС, 2 енергоблоків Хмельницької АЕС та 4-го енергоблоку Рівненської АЕС. Ще за часів СРСР, коли на будівництво АЕС спрямовувалися фінанси величезної держави, із введенням нових реакторів були великі проблеми.

І хоча надалі відмова від добудови об'єктів виправдовувалася чорнобильською трагедією, насправді причина криється в іншому.

По-перше, незалежна Україна виявилася не такою багатою державою, а по-друге, в 1991 році після розвалу СРСР були порушені економічні зв'язки з Росією. А всі ядерні реактори для українських станцій виготовлялися саме в Російській Федерації.

Сьогодні перед Україною стоїть дилема: по-перше, відповідно до «Енергетичної стратегії України до 2030 року» планується збільшити обсяг виробництва електроенергії в два з гаком рази, а по-друге, до того ж 2030 вичерпають свій ресурс 8 із 15 нині діючих енергоблоків.

Україні доведеться витратити на модернізацію і збільшення ядерних генеруючих потужностей не менше $ 50 млрд. З огляду на той факт, що за роки незалежності Україна стала постійною клієнткою МВФ, цілком очевидно, що самостійно вирішити проблему ядерної енергетики державі не вдасться. До того ж в Україні немає виробництва ядерного палива для реакторів, яке вона змушена закуповувати або в Росії, або в США. Слід пам'ятати, що атомна енергетика пов'язана з підвищеною небезпекою для людей, яка, зокрема, проявляється у вкрай несприятливих наслідках аварій із руйнуванням атомних реакторів.

Екологи переконані, що замість розвитку атомної енергетики в Україні доцільніше реалізовувати заходи щодо збереження енергії. Вони значно дешевші, сприяють поліпшенню екологічної ситуації у країні, підвищують енергетичну безпеку держави, оскільки зменшують необхідність імпортувати енергоресурси.

Думка про використання атомної енергії належить військовим. Це вони захотіли затвердити силу держави за допомогою сили розщепленого атома. Цими розробками займалися вчені довоєнних і особливо воєнних років у Німеччині, Сполучених Штатах і СРСР. Треба віддати належне німецьким ученим-фізикам, багато з яких розуміли, наскільки це небезпечно для людства і навмисне затягували дослідження і отримання досвіду з цієї проблеми. Радянські вчені, які працювали над тією ж проблемою, все-таки не змогли випередити Штати. А американські фізики встигли створити атомну бомбу ще до закінчення Другої світової і не забарилися скористатися своїм винаходом для демонстрації військової переваги, але не для науки і вже ніяк не для потреб народного господарства. Це потім учені стали думати, куди ж можна вжити ту колосальну кількість тепла, яке отримується внаслідок побічного ефекту.

Навіть при роботі у штатному режимі, без аварій та інцидентів, будь-яка АЕС завдає біосфері та населенню істотну шкоду, обумовлену викидами утворених у реакторі радіонуклідів. Атомники стверджують, що це шкода мінімальна, але їхні слова суперечать волаючим фактам.

Згідно з даними досліджень, проведених за завданням Федерального відомства радіаційної безпеки, захворювання на лейкемію серед дітей у віці до п'яти років зустрічається тим частіше, чим ближче вони проживають до однієї з 16 діючих у Німеччині АЕС.

Результати досліджень, проведених вченими з Медичного Університету Південної Кароліни, показали, що показник захворюваності на лейкемію вищий у дітей і молодих людей, які живуть поблизу АЕС. Вчені вивчили доповіді про стан здоров'я населення, яке мешкає поблизу ядерних об'єктів у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Іспанії. Наприклад, німецький уряд не виключає можливості повного закриття дев'яти німецьких АЕС. Німеччина має намір уже до 2017 року повністю відмовитися від використання атомної енергетики.

Аварія на АЕС у Японії - це чергове попередження людству про небезпеку атомних реакторів. Катастрофа на «Фукусіма», здавалося б, уже не один місяць у центрі уваги. І все ж деякі важливі питання обходяться стороною або залишаються в тіні.

Віддаючи данину глибокої поваги мужній стійкості японського народу в цілому і особливо героїчним зусиллям ліквідаторів, виправдано названих «ядерними камікадзе» за їх самовіддану рішучість іти заради порятунку свого народу і людства під смертельні дози опромінювання, не можу не задаватися питаннями.

Як могло статися, що одна з найбільш технічно розвинених країн світу виявилася не готовою до надзвичайних нехай за масштабами, але, загалом-то, цілком передбачуваних для Японії лих: землетрусу і цунамі? Чому після катастрофи спливали тиждень за тижнем, але в зонах опромінення не було видно прославлених японських роботів? Чому для зараженої після охолодження реакторів води заздалегідь не підготовлені резервуари або хоча б танкери? Ще важливіше інше питання: чому для АЕС обрали конструкцію, вразливу для типових для Японії катаклізмів?!

Навіщо Японії стільки АЕС, якщо вона - як і Італія - може будувати масу гідроелектростанцій? Думаю, що справа в амбіціях деяких кіл Японії. Конституція Японії забороняє ядерну зброю. А в «клуб обраних» хочеться. От і вирішили будувати атомні електростанції, але такі, які, як і в СРСР, легко можуть переключатися з виробництва електроенергії на виробництво ядерної начинки для атомних бомб. Але ж Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї! Навіщо ж Україні стільки АЕС? Невже одного Чорнобиля нам замало? Японія до останнього часу вперто відкидала участь іноземних фахівців у ліквідації аварії. Ситуація на АЕС Японії, надзвичайний режим на якій спровокували сильний землетрус і цунамі, погіршується. Влада Японії, нарешті, попросила допомоги у Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Катастрофа в Японії набуває все більш драматичних масштабів.

У всьому світі спостерігається тенденція згортання програм. У розвинених країнах давно мають атомну зброю, багато з існуючих станцій, що навіть не відпрацювали призначеного терміну, виводяться з експлуатації через їхню технічну недосконалість. В інших державах взагалі анульовані замовлення на нове будівництво. Дедалі більше країн світу припиняє розвиток атомної енергетики і схиляється до ідеї мораторію на проведення цих робіт у своїх країнах.

Катастрофа вимагає і від Японії, і від України, і від усього людства відповіді на більш загальне питання: а чи так уже потрібні атомні електростанції? Це питання виходить на ще більш загальну проблему: наскільки розумний і наскільки неминучий взагалі розвиток сучасної цивілізації на основі зростаючого виробництва та споживання енергії? І логічні міркування: чи можлива цивілізація, що не просто заощаджує енергію, а в принципі альтернативна енерговитратній? Світова громадськість не підтримує думку продовження терміну служби ядерних енергоблоків.

Опубліковані результати широкого епідеміологічного дослідження стану здоров'я дітей, що живуть в околицях п'яти АЕС США після їх закриття: «Форт Сант Врейн» (Колорадо), «ЛяКрос» (Вісконсін), «Міллстоун / Хадда НЕК»,«Ранчо Секо» (Каліфорнія) і «Троян» (Орегон). У перші два роки після закриття АЕС дитяча смертність у секторі 64 км (40 миль) з підвітряного боку від АЕС впала на 15-20% у порівнянні з попередніми двома роками.

Міжнародна Спілка економістів, яка є Генеральним консультантом Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй, у 2008 році направила керівництву ООН доповідь «Альтернативна енерговитратній цивілізація». Доповідь почали обговорюватися, але на світ обвалилася економічна криза, і увага переключилася. Зараз же, у світлі японського лиха і в дні 25-ої річниці Чорнобиля знову з'явився привід повернутися до цієї доповіді.

Можна далі перераховувати тривожні факти, їх тисячі, але головне, щоб про них знали люди, яким належить право вирішувати, бути чи не бути атомній станції у їхній країні.

Головною загрозою ядерної енергетики було, є і буде те, що на будь-якому кроці експлуатації АЕС, починаючи з видобутку урану для виробництва ядерного пального і завершуючи виведенням об'єкта з експлуатації, виникають небезпечні радіоактивні відходи. Вони становлять незліченні небезпеки для населення і навколишнього середовища не стільки в регіоні АЕС, але і для вагомо більшої місцевості, грандіозного числа мешканців нашої планети.

Щоб знешкодити відходи, що напрацьовуються АЕС, не вистачить коштів, які заробляють АЕС. Тобто, фінансової необхідності в застосуванні атомних електростанцій в Україні немає. Наша енергетика ставиться в залежність від закордонних постачальників.

Продовження роботи застарілих ядерних реакторів не вирішить труднощів української енергетики, а створить низку нових. Кращим рішенням енергетичної могутності України було б поступове виведення з експлуатації небезпечної атомної енергетики, а кошти, які витрачалися б на її підтримку, варто використовувати на збільшення енергоефективності у промисловому і житловому господарствах.

На сучасному етапі розвитку цивілізації посилився розвиток нових галузей енерговиробництва. Це вітряні двигуни, сонячні батареї, геотермальні установки, приливні і відпливні морські електростанції. Виключно перспективні водневі реактори і біологічні установки з отримання енергії. Але якими б вражаючими не були успіхи енергоємної цивілізації і якими б привабливими не здавалися її перспективи, вже намітилися кризові явища.

Людство росте за чисельністю, що веде до зростання споживання енергетичних ресурсів планети, але зростання обсягів споживання природних ресурсів має ліміт. Далі, вже нинішні обсяги витрат енергії створюють небезпеку засмічення навколишнього середовища. З'являється ймовірність виняткових за наслідками техногенних катастроф.

Чим енергетично насиченішою стає цивілізація, тим вона більш крихка. Відключення світла в селі 50-х років означало тільки темряву, а відключення електроенергії в сучасному місті - це холод у квартирах, де лопнули водопровідні труби, псування продуктів у холодильнику, зрив операцій у лікарнях і багато-багато іншого. Але набагато важливіше економічний глухий кут: зростання цін на енергію випереджає ефект від її застосування.

Ще більш небезпечні соціальні наслідки. Якщо претензії бідної частини населення планети на поліпшення рівня життя не будуть суттєво забезпечуватися зростанням обсягів виробництва енергії, яку виробляють АЕС, то неминуча соціальна криза.

Шляхи подолання або хоча б зменшення небезпечних наслідків енерговитратного розвитку цивілізації різноманітні: від ідеї міжнародного контролю за всіма АЕС до повної відмови від них.

Дешева енергія АЕС - це дешевий міф. За даними Міністерства енергетики США, середні питомі капітальні вкладення для АЕС, які були введені в експлуатацію в 1987 р., 3700 дол./кВт встановленої потужності. За тими ж даними питомі капіталовкладення для вугільної електростанції, побудованої в той же час у Нью-Йорку, з повною промивкою газів та іншими природоохоронними заходами склали 1100 дол./кВт встановленої потужності. Таким чином, будівництво АЕС обходиться у 3,4 рази дорожче, ніж найдосконаліша й екологічно чиста вугільна станція.

Ось і виявилося, що електроенергія, яка виробляється АЕС, навіть без урахування низки суттєвих статей витрат, виявляється, принаймні, в 5 разів дорожчою електроенергії, що виробляється на парогазових установках.

Головною перевагою електроенергії, що виробляється на АЕС, прихильники будівництва атомної станції вважають її дешевизну в порівнянні з найбільш поширеними вугільними та газовими. Дійсно, паливна складова вартості електрики, що виробляється, поки що менша на АЕС, ніж на теплових електростанціях. Але капітальні витрати вищі в декілька разів! Розрахунки, що використовуються для доведення вигоди атомної енергетики, не враховують справжні витрати на демонтаж відпрацьованих ресурсів станцій, який може розтягнутися на десятиліття і навіть століття. А вони порівнянні з вартістю будівництва АЕС, але от тільки нести їх будуть наші нащадки. Можна припустити, що посилення заходів безпеки, які, безумовно, будуть прийняті у майбутньому, значно збільшать ці витрати.

У всьому світі швидкими темпами зростає вартість вивезення, переробки та захоронення відпрацьованого ядерного палива. Російський відповідний «сервіс» коштує вже близько 1000 доларів за кілограм! В інших країнах - ще дорожче. До того ж багато країн взагалі заборонили ввезення на свою територію «чужого» ядерного бруду.

Електроенергія, що виробляється АЕС, дешева лише до тих пір, поки в неї не включають вартість вилучення, транспортування, переробки, захоронення відходів, вартість демонтажу станції, а атомні проекти отримують субсидії з держбюджету. Світова статистика з 1985 р. демонструє неухильне зниження темпів приросту ядерної енергетики, який підтримується сьогодні, по суті, тільки прагненням низки азіатських країн будь-якими способами домогтися енергетичної незалежності.

Тоді звідки міфи, що атомні станції - найекономічніші? Такі міфи з'явилися тому, що вони потрібні були військово-промисловому комплексу. За атомними реакторами і станціями, як за вершиною айсберга, ховається приголомшлива за своєю потужністю і вартістю «атомна індустрія». Ніколи і ні на що не витрачалися такі величезні кошти, які вкладені у створення цієї самої «атомної індустрії». Відпрацьоване паливо - це саме радіоактивне, смертельно радіоактивне зі всього, що «виробляє» ядерний реактор.

Міжнародна ядерна індустрія перебуває в кризовому стані, оскільки не знає, що робити зі зростаючими обсягами відходів АЕС. За логікою речей, радіоактивні відходи повинні залишатися у країні, де вони виробляються, а не цинічно звалюватися у країну зі слабким екологічним законодавством. І більшість країн розраховують «збути» радіоактивні відходи і відпрацьоване ядерне паливо до інших країн.

Європейські країни не поспішають форсувати атомні будівництва. В даний час тільки в одній країні Західної Європи будується новий блок АЕС - у Фінляндії, причому - це перше ядерне будівництво в регіоні з 1991 року. Німеччина, Іспанія, Швеція, Бельгія, Італія, Австрія, Данія прийняли законодавчу заборону на розвиток і використання атомної енергії в майбутньому. Одні поступово виводять станції з експлуатації (Німеччина, Швеція), а інші (Італія) зупинили їх зовсім. У США за останні тридцять (!) років не було виконано жодного замовлення на нові реактори.

Завжди було так: наступне джерело енергії було більш потужним. То була «войовнича» лінія енергетики. Часто вона йшла рука об руку з військовими додатками: атомна, воднева бомби. У гонитві за надлишковою енергією людина все глибше занурювалася у стихійний світ природних явищ і до якоїсь пори не дуже замислювалася про наслідки своїх справ і вчинків. Але часи змінилися. Зараз, на початку ХХІ століття, починається новий, важливий етап земної енергетики. З'явилася енергетика «заощадлива», побудована так, щоб людина не рубала сук, на якому вона сидить, дбала про охорону істотно ушкодженої біосфери.

Енергетика дуже швидко акумулює, асимілює, вбирає в себе найновіші ідеї, винаходи, досягнення науки. Це й зрозуміло: енергетика пов'язана буквально з усім, і все тягнеться до енергетики, залежить від неї. Тому енергохімія, воднева енергетика, космічні електростанції, енергія, що знаходиться в «чорній дірі», вакуумі, - це всього лише найбільш яскраві віхи, штрихи того сценарію, який пишеться на наших очах і який можна назвати Завтрашнім Днем Енергетики.

Якщо ми відмовимося від застосування атомної енергії, то яким чином будемо заповнювати її брак, адже суспільство з кожним роком споживає все більше і більше енергії? Нам і не потрібно стільки енергії, тому що значну її частину ми примудрюємося в буквальному сенсі викидати на вітер. Економія - ось найдешевший спосіб забезпечення енергетичних потреб людини. Не відкривати вікна навстіж узимку, коли у квартирі спекотно, а прикручувати вентиль подачі тепла в кімнату. Поставити склопакети замість традиційних вікон тощо. Замість звичайної лампочки розжарювання, від якої користі на 10 відсотків, придбати економічні. У техніці є таке поняття - коефіцієнт корисної дії. Його і брати в розрахунок. Тоді навіть тієї енергії, яку зараз виробляють електростанції, вистачати буде з надлишком. На Заході визнано, що інвестиції в енергозбереження в 4 рази ефективніші, ніж створення нових потужностей. До того ж можна використовувати енергію води, сонця, вітру. Все це вже працює в цивілізованому світі. Але це - окрема тема.


Ігор Конвісер, професор