Geum.ru

1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   118

1. 14. Аналіз правової регламентації довгострокового тимчасового користування лісами: забезпечення прав громадян на користування лісовими ресурсами, корупційні ризики та попередження порушень лісового законодавства/Рабочая версия отчета/


22/10/2010 - 554 перегл.





Почти ежедневно мне приходится размещать  материалы, посвещенные конфликтам в сфере землепользования, прямо касающимся леса и лесоводов. Однако, каких-либо систематических исследований данной проблемы пока нет. В этой связи, предлагаю Вам обратить внимание на работу Олега Сторчоуса, выполняемую в рамках действий Всемирного банка по проекту ФЛЕГ. Она не завершена, но с согласия автора мы выносим её рабочий вариант на широкое обсуждение. Ваша реакция, прежде всего критика, очень поможет в поиске путей эффективной защиты лесных земель и ресурсов от не правомерных посягательств, а также в обеспечении реализации  права граждан на доступ в лес.  Приводим анатацию работы, а также её полный вариант в прикрепленном файле (70 стр.) М.П.

Анотація
Проблеми, пов»язані з незаконними рубками, тіньовим обігом лісопродукції й корупцією в лісовому секторі, характерні для багатьох країн світу. Тому на початку третього тисячоліття на міжнародному рівні було ініційовано рух FLEG, який являє собою добровільну ініціативу країн з посилення уваги до застосування законів та управління лісовим сектором. Головним напрямком діяльності цього міжнародного процесу є боротьба з незаконними діями в сфері лісозаготівель та нелегальним обігом деревини. В той же час, програма займається виявленням, оцінкою значимості проблем правозастосування лісової галузі на національному й регіональному рівнях, сприяє підвищенню ефективності правозастосування й управління в лісовому секторі, вивчає проблеми забезпечення прав місцевого населення й малого бізнесу на легальне використання лісових ресурсів та підвищення прозорості роботи лісової галузі, та поліпшення поінформованості населення з цих питань. Процес FLEG організований за регіональним принципом та покликаний допомогти владі та суспільству у вирішенні означених проблем.
Нажаль, чинне лісове законодавство України має ряд значних недоліків, як суто теоретичного характеру так практичної реалізації. Однією з найбільш конфліктних сфер правозастосування нової редакції Лісового кодексу України (2006 рік) виявились правовідносини довгострокового тимчасового користування лісами. Так сталось, що запровадження цих норм створило ряд складних те резонансних проблем, що пов»язані з забезпеченням прав громадян на користуванням лісовими ресурсами, недостатньої поінформованості суспільства про стан справ у лісовій галузі, а також ще раз вказало на вироблення дієвої антикорупційної політики та ефективного попередження правопорушень в лісовій галузі.
У представленій роботі вперше з часу запровадження відповідних законодавчих норм проведено комплексний аналіз практики застосування правовідносин довгострокового тимчасового користування лісами, вивчено його теоретичну базу, виявлені конфліктні питання та запропоновано шляхи вдосконалення законодавства в цій сфері. До матеріалів додаються зразки заяв, які можуть бути використані громадянами для захисту порушених прав щодо забезпечення доступу в ліси. Для лісогосподарських підприємств запропоновані примірний зразок договору довгостроково тимчасового користування лісами та варіант позовної заяви про розірвання такого договору з недобросовісним лісокористувачем.
_______________________________________________________________________________
Вступ

Глава 1 Нормативно – правове регулювання правовідносин довгострокового тимчасового користування лісами

Глава 2 Конфлікти, пов»язані з тимчасовим користуванням лісами, позиція влади та громадськості

Глава 3 Досвід окремих країн в наданні лісів для потреб рекреації

Глава 4 Судова практика

Глава 5 Висновки та пропозиції щодо покращення законодавства
________________________________________________________________________________

Вступ

У лютому 2006 року набрала чинності нова редакція Лісового кодексу України (1), відповідно до якої у лісовій галузі запроваджено ряд суттєвих законодавчих новел. Одним з основних нововведень закону явилось розмежування лісового фонду на земельних лісові та «звичайні» лісові ділянки. Питання використання лісових ділянок стали врегульовуватись виключно Лісовим кодексом, і на них не поширюються вимоги земельного законодавства.
Як і в попередній редакції Лісового кодексу, лісокористування залишилось у формі постійного та тимчасового, а останнє в свою чергу поділено на довгострокове та короткострокове користування лісами. При чому законодавець значно спростив отримання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно – оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо – виховних цілей, проведення науково - дослідних робіт. Потенційним лісокористувачам вже стало не потрібно проходити тривалу процедуру землевідводу, а обмежитись лише отриманням двох - трьох погоджень, при наявності яких районна чи обласна адміністрація повинна прийняти розпорядження про виділення такої ділянки. На підставі прийнятого розпорядження зацікавлена юридична чи фізична особа укладає відповідний договір з постійним лісокористувачем. Лісова ділянка при цьому не вилучається у постійного лісокористувача (спеціалізованих лісогосподарських підприємств), тому приймання – передача лісових ділянок проводиться за спрощеною процедурою, яка полягає у складанні відповідного акту з винесенням меж ділянки в натурі. Щоправда, в окремих областях наявна практика, коли договори ДТКЛД укладають з тимчасовими лісокористувачами районні адміністрації, на правах формального власника державних лісів за межами населених пунктів. Такий дещо стан не відповідає змісту ст. 18 ЛКУ, якою визначається виключний перелік суб»єктів правовідносин ДТК.
Нагадаємо, що «стара» редакція Лісового кодексу (ст. ст. 9, 74, 75 ЛКУ від 21.01.1994 року) (2) передбачала таку форму як «довгострокове тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду», яка також оформлювалась договором. Однак «ціна питання» - оформлення землі під ці потреби була дуже висока. Тобто як і для отримання у користування інших земельних ділянок, крім погодження з постійним лісокористувачем, потрібно було проходити тривалу, коштовну і складну процедуру землевідводу, а остаточне рішення приймалось районною радою (ст. 14 ЛКУ від 21.01.1994 року), в адміністративних межах якої знаходилась ділянка. Сільські та міські ради наділялись повноваженнями приймати рішення про надання таких земель в межах відповідних населених пунктів. Після чого укладався договір на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі – на умовах оренди. Відповідно, межі земельної ділянки повинні були виноситись в натурі спеціалізованою землевпорядною організацією. Звичайно, викладена схема отримання ділянок являлась надто громіздкою, і зважаючи на «некомерційність» таких земель, не отримала поширення на території країни. До речі, попередня редакція кодексу передбачала прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку користування земельними ділянками лісового фонду в культурно – оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних цілях, однак за 12 років існування попередньої редакції кодексу нормативний акт так і не був розроблений.
Натомість запровадження спрощеного порядку виділення лісових ділянок широкому колу юридичних та фізичних осіб і відносно невелика плата за виділені ділянки вже через 2 – 3 роки чинності Лісового кодексу стала причиною масового отримання лісів для рекреаційного лісокористування у більшості регіонів України. При чому, в окремих регіонах ліси в ДТК влада почала виділятити вже через декілька місяців після набрання чинності нової редакцією кодексу, а в ряді інших областей «мода» на роздачу лісів для потреб рекреації прийшла лише у 2009 році. Слід констатувати, що зараз на території країни укладені та діють сотні договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, і лісокористувачам різних форм власності виділено тисячі гектарів лісових ділянок. Відповідно, це дозволило сформувати певну практику застосування правовідносин у цій галузі.
Разом з тим оголилось ряд гострих проблем чинного лісового законодавства, що зумовлені недостатністю правового регулювання цієї сфери. Особливо актуальною виявились питання порушення прав громадян на вільний доступ в ліс та здійснення загального лісокористування. Як наслідок таких недоліків, виникли гострі конфлікти між громадою та лісокористувачами, зацікавленими сторонами було ініційовано судові спори. Адже поряд з сумлінними тимчасовими лісокористувачами, окрема частина фізичних та юридичних осіб, які отримали у користування ліса, умисно допускає грубих порушень режиму користування лісами. Ситуація до сих пір ускладнюється відсутністю будь – яких офіційних роз»яснень з боку уповноважених державних органів в частині практики застосування правовідносин рекреаційного лісокористування. Немає сумнівів, що проблеми і конфлікти пов»язані з застосуванням правовідносин користування лісами будуть виникати в більшості регіонів країни.
Реальний картина у цій галузі свідчить про те, що лісові ділянки виділялись в владою без дотримання принципів прозорості. Через це можна стверджувати, що на сьогодні правовий інститут довгострокового тимчасового користування лісами небезпідставно набув в Україні корупційного забарвлення.
Стало також очевидним, що наявна законодавча база у сфері регулювання лісових відносин виявилась неготовою ефективно вливати на недобросовісних лісокористувачів. Багато питань викликала відсутність гласності при наданні лісових ділянок, обмеженість доступу до інформації з цих питань. Зауважимо, що у значної частини громадян отримання будь – якої землі у користування асоціюється з надто складною, зарегульованою та витратною процедурою землевідводу. Надання лісів у довгострокове тимчасове користування явно не вписувалось у цей «соціально – правовий» стереотип, тому враховуючи необізнаність більшості населення у питаннях лісового права, це певною мірою спричинило масові нарікання на незаконність дій влади.
Характерно, що значна кількість представників мас - медіа, посадовців виконавчої влади та місцевого самоврядування, і навіть юристів, будучи не обізнаними у тонкощах сучасного лісового права, при наданні коментарів з цих питань помилково вважають ДТКЛ орендою лісових земель, хоча за предметом нормативного регулювання це різні правові інститути. Це також викликало розходження у судовій практиці. Як наслідок такої плутанини – виникнення непорозумінь між громадою, виконавчими органами влади та тимчасовими користувачами.
Незрозумілою в цьому питанні залишається правова позиція Держкомлісгоспу України, адже саме цей орган відповідно ст. ст. 28, 38 ЛКУ повинен здійснювати державний контролю за додержанням лісового законодавства, розробляти нормативно – правові акти, що визначають умови ведення лісового господарства, та здійснювати методичне забезпечення у цій галузі. Однак за чотири роки Кабінетом Міністрів України та Держкомлісгоспом України не було ініційовано і видано профільного нормативного акту, який би врегульовував порядок довгострокового тимчасового лісокористування. Так, лише у п. п. 32 – 36 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, що затверджений Постановою КМУ № 761 від 23.05.2007 року (Надалі – Постанова № 761) (3) були деталізовані окремі питання, які в більшості стосуються порядку виділення лісових ділянок. В той же час ці положення викликають більше питань, ніж надають відповідей. Пункт 49 згаданого Порядку передбачає затвердження Держкомлісгоспом Правил використання корисних властивостей лісів, однак за минуванням трьох років цей нормативний акт так і залишається неприйнятим.
Через брак юристів – практиків у галузі лісового законодавства, жодних наукових статей та розробок з юридичної тематики в цій сфері не існує, розгорнуті правові коментарі з даних питань поки що відсутні.
Зважаючи на перелічені проблеми, у представленій роботі зроблено спробу провести комплексний аналіз практики застосування інституту довгострокового тимчасового користування лісами на сучасному етапі, дослідити найбільш гучні конфлікти у цій сфері, визначити їх причини і передумови, таким чином виявити відповідні недоліки правової регламентації. У статті наведено найбільш розповсюджені порушення, які допускаються тимчасовими лісокористувачами, надаються рекомендації щодо захисту прав громадян в частині права вільного доступу та перебування в лісах. Для зручності приведені зразки документів, які можуть бути використані громадянами для захисту свого права вільного доступу до лісів, а також додається примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами, який можливо тимчасово використовуватись до внесення відповідних змін у законодавство. У додатку також наводиться приблизний зразок позовної заяви до суду щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами з тимчасовим лісокористувачем.
Крім того, у роботі частково розглянутий зарубіжний досвід у сфері рекреаційного лісокористування, особливо – країн близького зарубіжжя, висвітлені окремі практики правового регулювання названої сфери. У зв»язку з специфічністю та широтою теми організації та ведення мисливського господарства в Україні, у дослідженні не акцентується увага на мисливському лісокористуванні, яке також віднесено «новим» кодексом до довгострокового тимчасового користування лісами.


Автор: -
Источник: