Новітня історія Фінляндії
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?ом.
Винищування євреїв тривало за наказом Гітлера до самого кінця війни, точніше до його самогубства. Так було знищено шість мільйонів євреїв - чоловіків, жінок і дітей.
Євреїв збирали по усією окупованою Німеччиною Європі і направляли в Аушвиц і інші табори смерті, але і в цьому випадку Фінляндія коштує осібно.
У Фінляндії було в 1939 році приблизно 1 700 євреїв, що мали громадянство Суомі. З них 260 чоловіків брали участь в Зимовій війні - 200 євреїв були безпосередньо на фронті. У 1941-1944 році вклад фінляндських євреїв в перемоги був навіть значніший, ніж їх процентне їх співвідношення в порівнянні з іншими громадянами Фінляндії. 23 євреї загинули в роки цієї війни.
Євреї добре вписалися у фінляндське суспільство. У країні була проведена тільки одна операція проти євреїв - і це була прикра помилка чиновників : восени 1942 року таємна поліція Валпо передала без санкції уряди Фінляндії вісім біженці-євреїв Німеччини. І про це нагадує нам зараз памятник, що коштує на південній набережній Хельсінкі.
Коли гармати замовкли, в справу вступили автомати - почалися страти. Міжнародний трибунал розглядав злочини керівників гітлерівської Німеччини проти людства з жовтня 1945 по жовтень 1946. 12 чоловік було засуджено до страти через повішення, тільки Герман Геринг зумів прийняти в останню мить своєму життю капсулу із смертельною отрутою.
На проведених в західній зоні окупованої Німеччини засіданнях трибуналів вироки за військові злочини були ухвалені приблизно 15 000 злочинців, і 486 з них були страчені. У Норвегії зявилися перед судом до 40 000, 17 000 з них отримали тюремний термін за військові злочини, а 25 були страчені. У Франції відбулося 790 страт, Бельгії - 242, Голландії - 40, Італії - 50, Чехословаччині - 700, Австрії - 30..
А у Фінляндії? Після закінчення військових дій - жодного смертного вироку. Знову Фінляндія виявилася виключенням з правил.
Що відбувалося на схід від Ельби після травня 1945 року, ми напевно не знаємо. Вироки, винесені комуністичними судами, стали уперше надбанням гласності тільки в 1948 році. Натовпи біженців зі сходу на захід, в основному на територію Західної Німеччини, говорять самі за себе. Багато прибалтів, поляків, румунів і югослав визнали за краще залишатися в таборах для переміщених осіб в Західній Німеччині.
Західні країни не стали, правда, опиратися вимозі Москви повернути усіх радянських громадян. У 1945-1947 роках на батьківщину повернулися до 2 272 000 чоловік, деякі добровільно, але значна частина - з активною допомогою західних держав.
Фінляндія відправила до СРСР з жовтня 1944 по січень 1945 року 56 000 інгерманландців (російських фіннів), 44 000 росіян, 2 500 німців (колишніх німецьких солдатів) і до тисячі представників інших категорій запитаних осіб. До 1953 року додому повернулися або були повернені 5,5 мільйона радянських громадян. Отримана пізніше інформація дозволяє говорити про те, що пята частина з них була страчена або спрямована прямо в табори або на поселення в Сибір.
Ще більша кількість німців переміщала з місця на місце. Близько 3 мільйонів німців змусили переселитися в післявоєнну Німеччину. Велику частину цієї категорії складали жителі Чехословацьких Судет. В результаті таких операцій по переселенню померло 267 000 чоловік. З Угорщини було виселено насильно 623 000 німців, з Румунії - 786 000, з Югославії - півмільйона і з Польщі - 1,3 мільйона.
Найбільше німці переселилися зі східних областей Німеччини, переданих рішенням держав, що перемогли, Польщі, в західні області, ФРН, що стали. Польща, у свою чергу, поступилася своїми східними воєводствами Радянському Союзу.
Фінляндія - єдина країна на континенті, яка передала свої території державі, що перемогла, але без тих, що населяли їх до війни фіннів. З територій Карелії і Печенги усе населення перейшло на захід від нової межі. Радянські чиновники їх не виганяли - ці жителі прийняли рішення добровільно. Ніде у іншому місці ніяке населення не покидало добровільно, без умовлянь з боку своїх або без дії терору нових хазяїв, рідні місця, залишаючи порожніми навідні страх території.
Гідні згадки як вдала неповторна операція дії влади Фінляндії по інтеграції в суспільство і розселенню своїми силами і своїми засобами в порівняно короткі терміни переселенців (з втрачених на користь СРСР територій. Їх було до 500 000 чоловік - прим.перекладача). У нас не утворився, як в деяких інших європейських країнах, клас тих, що загубили своє коріння біженців.
Окрім поступки території Фінляндії була вимушена виплатити репарації 300 мільйонів доларів США. Курс валюти був визначений за даними на 1938 рік, і постачання мали бути вироблені, в основному, у вигляді металовиробів. Вартість поставлених Радянському Союзу за перший рік у вигляді репарацій виробів і товарів склала суму, порівнянну з 15% обєму ВВП Фінляндії, а протягом другого року постачань - 11% від ВВП.
Вантаж репарацій здавався смертельним. Але СРСР погодився в 1948 році на зниження обємів репарацій, і, врешті-решт, усі обумовлені постачання були здійснені в строк, тобто до осені 1952 року. І це також було небаченим досягненням в післявоєнній Європі.
Фінляндія нагадувала в ті роки самотнього вовка, який тихо і беззвучно підкрадається до мети, щоб забезпечити незалежне існування. Мало хто на заході спостерігав за подіями у Фінляндії. Вважалося, що Фінляндія залишилася наодинці з СРСР і що вона може розраховувати тільки на милість всесильного переможця. Не дивно, що багато людей за кордоном і деякі у себе в країні вважали положення Фінлянді?/p>