Наука, техніка і мистецтво в XIX столітті
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
і драми і трагедії, зокрема трилогія "Валленштейн", "Марія Стюарт", "Орлеанська діва", "Вільгельм Телль".
Гете і Шіллер зробили вагомий внесок у зростання німецької свідомості й подолання роздробленості Німеччини. Вони надали світового рівня авторитетові німецької літератури та визначили напрями її подальшого розвитку.
Прагнення до нового, незвичайного породило новий літературний метод - романтизм. Головними жанрами художнього твору стали лірика, лірична драма і ліро-епічна поема. Словами і діями своїх героїв автори розкривали власне світобачення, ставлення до навколишньої дійсності, вели пошуки кращого устрою суспільства. Соковита, барвиста мова, виразність характерів, драматизм сюжету, яскраві епітети, метафори, порівняння вирізняють твори письменників і поетів-романтиків з-поміж інших творів. Одні з них приязно змальовували середньовіччя і заперечували необхідність революційних потрясінь, інші пробуджували бунтарський дух та оспівували принади свободи. Але представників обох напрямів нерідко єднало неприйняття революційних методів боротьби, невдоволення кривавими наслідками революційного втручання в історичні процеси.
Риси консервативного романтизму простежуються у творчості англійського письменника Вальтера Скотта (1771-1832). Він засуджував революцію, ідеалізував монархію. В. Скотт увійшов у світову літературу як засновник жанру соціального та історичного романів ("Пуритани", "Айвенго", "КвентінДорвард та ін.). Представниками революційного романтизму були: Дж. БайроніП.-Б. Шеллі в Англії. В. Гюго і Жорж Санд у Франції, А. Мідкевич і Ю. Словацький у Польщі. На Американському континенті жанр епічної поемі розвинув поет-романтик, учений-філолог і перекладач Генрі Лонгфелло, автор знаменитої "Пісні про Гайявату". У Росії риси романтизму були притаманні творчості поетів-декабристів, О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Жуковського.
Вальтер Скотт
Одним із найпослідовніших виразників романтичного світовідчуття був визначний англійський поет Джордж Гордон Байрон (1788-1824). Аристократ з походження, Байрон багато читав, писав вірші. Подолати невпевненість у собі через природну кульгавість йому допомогли заняття стрільбою, плаванням, верховою їздою. У своїх творах він засу- див вузькі рамки аристократичного лаптя. У 1816 р. Байрон оселився у Швейцарії. Тяжкі переживання поета-вигнанця стали основою ліричної драми "Манфред". Як і Фауст - літературний герой Гете, Манфред розчарувався у своїх пошуках. Він страждав од докорів сумління й самотності, але постав перед читачем людиною сильною та несхитною. В Італії поет писав роман у віршах "Дон Жуан", що залишився незавершеним. У цьому творі намітився перехід Байрона від романтизму до іншого творчого методу - реалізму.
Д.Г. Байрон
Поет особисто підтримав боротьбу народу Греції проти турецького гніту. До Греції були звернені останні слова Байрона: "Я віддав їй свій час, кошти, здоровя - тепер віддаю життя. Що міг би я зробити ще?". Серце поета поховали в Греції, а тіло з військовими почестями привезли до Англії.
У XIX ст. у світовій літературі поширився новий творчий метод - реалізм. Досягнення природничих наук, соціальні заворушення ніби закликали письменників і поетів до глибинного дослідження поривів людської душі, критичного пізнання минулого й сучасного та правдивого його зображення. Яскравими представниками нового напряму в західноєвропейській літературі стали німецький поет і публіцист Генріх Гейне (Гайне; 1797- 1856), письменники О. де Бальзак і Ф. Стендаль (Франція), Ч. Діккенс і В.-М. Теккерей (Англія).
Г. Гейне
Реалізм у російській літературі став панівним літературним напрямом із другої чверті XIX ст. Основоположник російського реалізму - Олександр Пушкін (1799- 1837). Вірші та поеми визначного поета пронизані любовю до Батьківщини та свого народу, вони звеличують добро і засуджують несправедливість. Історичні сюжети використано в драмі Пушкіна "Борис Годунов" і повісті "Капітанська дочка".
О. Пушкін
Завдяки поетичному, глибоко виразному змалюванню російської дійсності неповторний вплив на розвиток культури Росії зумів справити, незважаючи на недовге життя, Михайло Лермонтов (1814-1841). Творами "Ревізор", "Мертві душі" Микола Гоголь (1809- 1852) започаткував критичний характер реалізму,
5. Живопис у житті людини і суспільства
Суспільна свідомість і стан душі художника знаходили своєрідне втілення у творах образотворчого мистецтва. Одним із його видів є живопис - художнє відображення на полотні, дереві, папері, стіні зовнішнього та внутрішнього світу людини, природи, реальних чи уявних образів і подій. Художники XIX ст. належали до різних течій, але вони залишили по собі безсмертні творіння, що передають взаємовідносини людини й суспільства, неповторну красу природи, побутові та історичні сцени, портрети сучасників, міфологічні мотиви тощо.
Визначним явищем у світовій культурі стало французьке образотворче мистецтво, славу якого склали Е. Делакруа, О. Домє, Г. Курбе, Ж.-Ф. Міле, художники "барбізонської школи".
Яскравим представником і лідером школи романтизму в мистецтві став французький живописець і графік Ежен Делакруа (1798-1863). Він переймався трагічними подіями в тогочасній Європі, відгукувався на них своїми полотнами. Його мистецтво суперечило канонам офіційного академічного живопису. Делакруа творив картини, сповнені людських емоцій, захоплюючих сюжетів. Його художні засоби -