Наука, техніка і мистецтво в XIX столітті
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?ди, який, дістав назву періодичного закону Менделєєва.
Д. Менделєєв і чорновик таблиці періодичної системи
Визначними центрами природознавчих досліджень у XIX ст. стали університети Берліна, Відня, Парижа, Петербурга. Основоположники нових наукових напрямів мали сподвижників і однодумців. Вони утворили наукові школи, до яких належало чимало талановитих вчених.
3. Основні тенденції розвитку філософії
Найяскравіше основні тенденції розвитку філософії кінця XVIII - першої половини XIX ст. втілились у працях німецьких учених - Іммануїла Канта (1724-1804), Г.-В.-Ф. Гегеля (1770- 1831) і Л. Фейєрбаха (1804-1872). Праці Канта і Гегеля піднесли тогочасну філософську думку на новий щабель, створили передумови для подальшого розвитку вчення про будову всесвіту, причини руху й занепаду живої природи, методи й завдання пізнання, призначення й межі людської діяльності.
Зачинателем німецької класичної філософії був Кант, Його погляди сформувалися напередодні французької революції 1789 р. та увібрали всю суперечливість тієї епохи. Кант намагався примирити непримиренне, поєднати в одній системі різнорідні філософські напрями. До матеріалістичного вчення, яке не визнає вищої духовної інстанції, віл додав твердження про непізнаванність світу, який існує лише в свідомості людини. Найбільше його "...вражали дві речі: зоряне небо над нами та моральний закон усередині нас". Отож, у працях Канта поєднувалися два напрями розвитку філософії - матеріалізм та ідеалізм. Він зазнав критики як з одного, так і з іншого боку, проте його наступники значною мірою продовжили розроблення його вчення.
Ідеалізм Канта досяг свого завершення у філософії Гегеля Гегель вітав революцію у Франції, був прихильником республіки. Ідеалом для нього стала антична демократія. Він заперечував феодально-абсолютистські порядки в Німеччині. За основу всіх явищ природи й суспільства Гегель приймав начало, що його він визначав як "світовий розум", "світовий дух", "абсолютну ідею". Шукав звязків між логікою та історією, обожнював державу. Дійшов висновку про шкідливість революційних перетворень у Німеччині та необхідність підтримки конституційної монархії як найкращої форми державного правління.
Під впливом Гегеля формувалися погляди Людвіга Фейєрбаха. Навчаючись на теологічному факультеті університету в Гейдельберзі, він переїхав до Берліна, щоби слухати лекції Гегеля. Незабаром він уже сам читав курс "гегелівської філософії". Одначе, відкинувши ідеалізм свого вчителя, Фейєрбах рішуче перейшов на позиції войовничого атеїзму. Анонімно опублікував працю, спрямовану проти віри у безсмертя душі, але був викритий і вигнаний з університету. Після одруження протягом 25 років жив у селі, помер у злиднях.
В історії філософії праці Фейербаха дістали неоднозначну оцінку. Безбожники вбачали його заслуги у відродженні й поглибленні матеріалізму, обґрунтуванні атеїзму. Інші трактували погляди Фейєрбаха на користь своєрідної віри, такого собі сатанізму. Підстави для цього давали споглядальність і непослідовність не тільки його праць, а й вчинків: Фейєрбах вітав революцію 1848- 1849 PP- в країнах Європи, 1870 р. вступив до соціал-демократичної партії, але ніколи не провадив активної політичної діяльності.
4. Напрями розвитку літератури
У XVIІІ ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час визрівання в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їхнє наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи проникливим розумом епоху, вони за допомогою художніх засобів та образів передавали її сутність І місце в Історії.
Глибокодумну поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітительства Йоган-Врльфганг фон Гете (1749-1832) і Фрщріх фон Шіллер (1759-1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і розуміли свою мету абстрактно.
Памятник Й.Гете і Ф.Шіллеру у Веймарі (Німеччина)
Поет і мислитель Гете замолоду брав участь у літературному русі "Буря й натиск". Головним для його учасників було виховання вільної людської особистості та розквіт національної культури, а не перманентні політичні незгоди. Гете вивчав історію культури, природничі науки, вів наукові дослідження. Людину сприймав цілісно і тільки в контексті епохи, а суспільні явища повязував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменникові приніс роман у листах "Страждання молодого Вертера". Філософські Ідеї Гете окреслені у трагедії "Фауст". В уста головного героя вкладено віщі слова: "Лиш той життя і волі гідний, хто бється день у день за них".
Шіллер, як і Гете, палко вірив у незворотність прогресу та необмежені можливості людини, в її розум, духовні та фізичні сили. Перші твори Шіллера засвідчили формування республіканських поглядів автора. Конвент навіть удостоїв його почесного звання громадянина Французької Республіки. Подальший розвиток подій привів поета до переконання, що свободи можна досягнути лише завдяки естетичному вихованню. Шіллер залишив багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, він уважав основними причинами перипетій зіткнення інтересів окремих особистостей. Твори присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичн