Акт проголошення Незалежності України
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
Вступ
Актуальність цієї теми не можна переоцінити, вона полягає в тому, що проблема здобуття незалежності це вічна проблема. Шлях до утворення незалежної і суверенної держави Україна був дуже тернистим. Ще в далекому минулому український народ прагнув ні від кого не залежати: боровся за свою свободу, незалежність і визнання у світі.
За часів Київської Русі словяни мали свою державу, свого правителя, мову (старословянську), християнську віру; відбивалися від нападників і знали за що боролися і що захищали. Пізніше козаки боролися за незалежність і створення своєї держави, проти кріпацтва і неволі, проти насадження чужої віри і мови. Ще пізніше, на початку XX століття, українці, шляхом революції проголосили Українську Народну Республіку, але тоді Росія не давала повної автономії Україні.
Отже, майже протягом всієї історії український народ прагнув до незалежності, і ось він здобув цю довгожданну незалежність. Ось чому ця тема так актуальна.
Мета цього реферату полягає в тому, щоб дослідити той шлях, яким ішла Україна до здобуття незалежності, етапи створення незалежної суверенної держави, посилити відчуття гордості за свою державу, відродити патріотизм в душах українців.
Завдання реферату:
- зясувати причини і наслідки здобуття Україною незалежності;
- проаналізувати етапи створення незалежної держави Україна;
- вияснити зовнішньополітичні погляди України після становлення незалежності;
Огляд літератури:
Для написання реферату автор використовує ряд статей, в яких розповыдаэться про становлення незалежності України. Зокрема в статті Левка Лукяненка розповідається про безпосередні події 1924 серпня 1991 року так званий путч. В статті Миколи Плавюка розглядається співвідношення становища України перед і після проголошення незалежності України. В статті з журналу Історія України за серпень 2001 року, розповідається про те, як відбувалося становлення незалежності України, число виборців, які проголосували на референдумі 1 грудня 1991 року за те, щоб Україна була незалежною та інші факти з історії України.
1. Кінець перебудови, передумови проголошення незалежності України
1.1 Декларація про державний суверенітет України основа послідовного утворення її незалежності
У звязку з обговоренням Декларації про суверенітет України в парламенті виникла криза. Влітку 1990р. новообрані парламенти союзних республік один за одним проголошували декларації про державний суверенітет. У цій ситуації М.Горбачов, обраний позачерговим зїздом народних депутатів СРСР у березні того ж року Президентом СРСР, запропонував укласти новий союзний договір, що передбачав збереження єдиної держави. Народна рада вимагала рішуче декларувати намір України стати незалежною.
На той час кілька десятків депутатів-комуністів відбули до Москви на XXVIII зїзд КПРС, що поставило під загрозу наявність потрібної кількості людей для прийняття постанов. На вимогу опозиції 6 липня Верховна Рада вирішила відкликати до Києва всіх народних депутатів, де б вони не перебували, у тому числі й В. Івашка, який був головою редакційної комісії на зїзді КПРС.
9 липня В. Івашко несподівано подав у відставку, заявивши, що він не бачить у Верховній Раді надійної опори для здійснення програми економічного, соціального і культурного відродження України. (Незабаром він був обраний заступником Генерального секретаря ЦК КПРС). Депутатська більшість залишилася без лідера. Скориставшись цим, опозиція перейшла у наступ, і Декларація про державний суверенітет України була прийнята 16 липня в редакції, на яку раніше важко було розраховувати. На позицію українських парламентарів вплинуло й те, що кількома днями раніше аналогічний документ прийняла Верховна Рада РРФСР.
Декларація проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах, верховенство Конституції та законів республіки на своїй території, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Декларація складалася з преамбули і 10 пунктів.
Великі суперечки викликало питання про майбутню армію України. Врешті-решт було прийнято формулювання: Українська РСР має право на власні збройні сили. В Декларації записано, що громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР. Проголошувався намір У РСР стати в майбутньому постійно нейтральною державою і дотримуватися трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Щодо громадянства У РСР прийнято було компромісне формулювання: Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР. Народній раді вдалося внести в Декларацію кілька поправок, зокрема, про самовизначення української нації як основу суверенітету України, про призначення Генерального прокурора республіки українським парламентом, про визнання всього економічного і науковотехнічного потенціалу, створеного на території України, власністю її народу.
За Декларацію проголосувало 355 народних депутатів, проти 4. Здавалося, відкрився шлях до консолідації рі