Акт проголошення Незалежності України
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
но, абсолютно егоїстичними мотивами, борючись за утвердження особистої влади.
Справедливість вимагає зазначити. що Б.Єльцин і Л.Кравчук турбувалися про зміцнення влади, яка дісталася їм абсолютно легітимно, в результаті всенародного волевиявлення. Агонізуючи, імперська Росія наприкінці XX ст. зробила крок у напрямку демократичних перетворень західного зразка. Мабуть, у цьому полягав головний національний інтерес для її народу. На жаль, навіть тепер серед населення сусідньої країни чимало таких, хто поділяє погляди радикальних політиків типу Баркашова та Жириновського.
Тут слід згадати, що напередодні організованого М.Горбачовим референдуму на підтримку Союзу 17 березня 1991р. керівники Росії, України, Білорусії та Казахстану відправили своїх представників на зустріч (до речі також у Мінську), щоб розглянути та обговорити пропозиції щодо створення обєднання, яке виключало б існування загальносоюзного центру. Зустріч відбулася в лютому 1991р. Уже після цього референдуму розгорнулися конкретні дії в цьому напрямку. Ініціатором виступав Г. Бурбуліс, довірена особа Б.Єльцина. 1991 року, в квітні, згадував він, ми приступили до вироблення чотиристороннього договору в межах старого Союзу: Росія, Україна, Білорусія, Казахстан. Горбачов уживав усіх заходів, щоб він не відбувся. Груднева угода у Біловезькій пущі була певною мірою повторенням цієї спроби.
Цікаву думку висловив після всіх подій (1993р. під час візиту до Києва) президент Литви А. Бразаускас. В інтервю газеті Киевские ведомости (1993, 24 липня) він заявив: Ініціатором СНД безпосередньо був М.Горбачов, адже саме він ще у 89-му році дав певний поштовх потрібна федерація з новим змістом. А що таке новий зміст? При цьому поняття конфедерація було ледь не лайливим і обговоренню не підлягало. О 10-й годині ранку 8 грудня президенти та премєр-міністри трьох країн сіли за стіл переговорів і самі склали остаточний текст Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав. Сторони заявили, що Радянського Союзу, як держави, більше не існує, внаслідок чого діяльність його органів на території трьох держав припиняється. Сфери спільної діяльності в рамках СНД мали реалізуватися на рівноправній основі через відповідні координуючі інститути. До сфер спільної діяльності були віднесені такі:
- координація зовнішньополітичної діяльності;
- співробітництво у формуванні й розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського та євразійського ринків, у галузі митної політики;
- співробітництво у розвитку систем транспорту та звязку;
- співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища, участь у створенні всеохопної міжнародної системи екологічної безпеки;
- боротьба з організованою злочинністю.
Кожна зі сторін залишала за собою право припинити дію Угоди або окремих її статей, заздалегідь повідомивши про це інших учасників Угоди. Сторони заявляли, що гарантують виконання міжнародних зобовязань, які випливали для них із договорів і угод колишнього СРСР. Угода про утворення СНД оголошувалася відкритою для приєднання всіх держав членів колишнього СРСР, а також інших держав, які поділяли цілі та принципи цієї Угоди.
Після того як Угода була підписана, Б.Єльцин зателефонував до Вашингтона президентові США Дж.Бушу, а С.Шушкевич М.Горбачову. Обох попередили, що Радянського Союзу більше не існує.
21 грудня 1991р. керівники 11 з 15 колишніх союзних республік підписали в Алма-Аті Протокол до Угоди, в якому фіксувалось утворення на рівноправних засадах Співдружності Незалежних Держав. Вони також ухвалили Декларацію, яка не лише підтверджувала головні цілі та принципи СНД, а й внесла низку істотних уточнень. По суті, на зустрічі 21 грудня 1991р. в казахстанській столиці відбулося повторне утвердження Співдружності в розширеному складі.
Час, що минув відтоді, показав: регулярні зустрічі лідерів пострадянських республік поперемінно в різних столицях не забезпечили стійкої життєздатності СНД.
Рано чи пізно буде підраховано й подано суспільству вірогідний баланс досягнень та втрат, повязаних із державною незалежністю, точніше з тими варіантами, за якими вона утверджувалася. Проте очевидним є те, що за роки, які минули після розпаду Радянського Союзу, ситуація в Україні погіршувалася швидше, ніж у Росії.
Висновки
Я зясувала, що головною причиною здобуття Україною незалежності було прагнення до повноцінного життя на своїй землі, у своїй країні, а наслідками цього стало погіршення економічного стану, збільшення проблем країни, а в наш час Україна переживає економічну кризу.
Незалежність України встановлювалась не за один день. Незалежність створювалася протягом століть. Та я в своїй роботі описала це поетапно: спочатку прийняття декларації про державний суверенітет, потім державний переворот, тоді поступово Україна наблизилася до проголошення незалежності.
Ставши незалежною державою, Україна опинилася перед необхiднiстю визначити свої геополiтичнi прiоритети. Перед нею постала альтернатива: або залишитися безпосереднім впливом Росiї, або ж заявити про свою захiдну орiєнтацiю. Перший варiант означав, що Україна приречена, як i ранiше, лишатися обєктом геополiтики, другий вiдкривав можливiсть входження до свiтового спiвтовариства в якостi субєкта геополiтики. Як показує практика прiоритетним став другий варiант.
Список використаної літератури та джерел