Геополітичні ідеї Каутільї
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
Міністерство освіти та науки України
Запорізький національний технічний університет
Кафедра МЕВ
Контрольна робота
на тему:
Геополітичні ідеї Каутільї
Підготувала:
ст.гр. ГФ-228 Г.С. Глущенко
Перевірив:
ас. каф. МЕВ П.М.Жижиян
2009
Зміст
Вступ
1. Артхашастра - памятник великої історичної цінності
2. Питання державного та економічного устрою
3. Питання зовнішньої політики
4. Питання війни та устрою воєнних сил
Висновки
Перелік посилань
Вступ
Каутілья - староіндійський державний діяч, радник царя Чандагупти, котрий жив у четвертому столітті до н.е.
Каутілью вважають укладачем політичного трактату Артхашастра. Основні свої ідеї, в тому числі й геополітичні, він виклав саме в цьому трактаті.
В цьому трактаті описується ідеальна держава з розгалуженою поліцейською системою і сильною царською владою, для зміцнення якої допускаються будь-які засоби.
Цей твір унікальний своїм жанром це повчання царя для правильного управління країною. Це якнайповніше зведення прикладних знань про політику, це енциклопедія індійського політичного мистецтва. Трактат містить положення брахманізму про кастові розпорядження, про необхідність забезпечення закону дхарми суворими покараннями, про перевагу жречества над іншими станами, його монополії на відправлення релігійного культу. У повній відповідності з постулатами брахманізму проводяться ідеї панування спадкової знаті і підпорядкування світських правителів жерцям.
1. Артхашастра - памятник великої історичної цінності
Артхашастра є одним з найважливіших літературних памятників, що зберіг виключно коштовні відомості про суспільно-економічний пристрій древньої Індії і систему її державного управління. У цьому історичному трактаті викладені також методи ведення сільського господарства, ремесел і торгівлі, зовнішньої політики і війни, принципи будівництва озброєних сил, питання права і ін.
Вже на самому початку цього памятника вказується, що даний трактат є єдине керівництво політики, складене на основі витягань з більшої частини того керівництва в політиці, которі були створені древніми вчителями з метою опанування землі і для її охорони тому три науки, говориться в розділі 2 (главі 5), коренем своїм мають науку про державне управління. Ще в розділі 1 (главі 2) Встановлення місця філософії дано оригінальне і по тому часу глибоке визначення цій науці. Філософія тим, що досліджує за допомогою логічних доказів: у вченні про три види законне і незаконне, у вченні про господарство користь і шкоду, у вченні про державне управління вірну і невірну політику і досліджує при цьому сильні і слабкі сторони цих наук, приносить користь людям, укріплює дух в лиху і в счастії і дає уміння міркувати, говорити і діяти. [1,538]
Особлива відмінність та історична цінність Артхашастри заключається в тому, що в трактаті політика й управління розглядаються не в контексті релігійної моралі, а на підставі державної користі й практичного використання, котрі з часом були взяті як якісна основа суспільно-політичного життя та сприяли у подальшому формуванню світської концепції староіндійської політики.
2. Питання державного та економічного устрою
Які ж соціально-економічний устрій відображають теоретичні погляди Каутільї, викладені в Артхашастрі ?
В Артхашастрі виділяються шість форм політики:
- Мир (сандхі);
- Війна (віграха);
- Похід (яна);
- Очікування (асана);
- Двійна політика (двадха);
- Пошук допомоги (самшрая)
Цей трактат відображае склавшийся на той час феодальний устрій з особливостями, властивими державам Сходу.
Артхашастра відображає класове суспільство. Чотири касти аріїв брахмани, кшатрії, вашьї, шудри, - є основними групами населення країни.
Для забезпечення державних чиновників і придворної челяді були потрібні величезні витрати, щоб вони мали усілякі задоволення, і цар робив їх, оскільки він вважав, що саме ці люди забезпечують непорушність встановленого ладу (см.: Артхашастра, розділ 91, розділ 3).
Таким чином, основними класами стародавнього індійського суспільства були, з одного боку, трудове населення села, що проводить продукти сільського господарства, і ремісничого люду, який був складовою частиною сільської общини стародавньої Індії; він забезпечував всі необхідні для общини роботи, а в місті все необхідне для потреб держави, зокрема в значній мірі для війни і торгівлі. Це були вайши і шудри. З іншого боку, привілейовану частину стародавнього індійського суспільства складав клас, представлений придворною челяддю (станом або кастою вищих) на чолі з царем і численною армією чиновників державних відомств. З цих аристократичних, привілейованих кругів вербувалися радники, міністри, воєначальники і інші особи служивих государственного апарату, які і складали опору пануючи. Цей державний апарат тиснув на трудове населення. І якщо врахувати часті війни (а війна була однією з найважливіших функцій феодальної держави, обумовленою теж економічними причинами), що вимагали величезних витрат (а також і людських резервів для ведення війни), то стане ясним, що однієї шостої частки