Халхін–Гол 1939 року в оцінці істориків і політиків різних країн
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
? підходу є військовий історик Е.А. Горбунов, який викладає ці плани в своїх книгах 20 серпня 1939 і Крах планів Оцу. При цьому особливо підкреслювалося, що цей план був розроблений і затверджений восени 1938 р. не командуванням Квантунської армії, а якраз Генштабом імператорської армії. Такої ж точки зору дотримується і А. Кошкін.
Іншої оцінки дотримуються сьогодні і ряд російських вчених. У підручнику по історії Японії, наприклад, відмічається: Як і при конфлікті у озера Хасан, в цьому випадку мала місце самовільна акція командування Квантунської армії. Не поставивши до відома Токіо, вони розробили план захоплення частини монгольської, а потім і радянської території з виходом до транссибірської магістралі.
Одним із перших проти односторонньої трактовки цих подій виступив військовий історик В. Вартанов в своїй статті ХалхінГол: що під позолотою?. Як і всі інші дослідники, він не висловлює сумніву в агресивності і антирадянській направленості японських планів по відношенню до СРСР в ті роки. Але аналіз обстановки в регіоні і внутрішнього положення в Японії якраз на середину 1939 р., на його думку, свідчить про те, що втягнення у відкритий широкомасштабний збройний конфлікт з Радянським Союзом японським правлячим колам було невигідно, і вони спеціально цього не планували. Японська регулярна армія була глибоко втягнута у війну в Китаї, вже на протязі двох років вела важкі бої на два фронти проти регулярних військ Чан Кайші і могутнього партизанського руху в тилу. В Японії вичерпувалися сировинні ресурси, росли втрати особового складу, посилювалися антивоєнні виступи в самій армії і в країні і т. д. Хіба можна було серйозно розраховувати на завоювання МНР, вторгнення в СРСР, окупацію Забайкалля з двома піхотними полками і частинами посилення в загальній кількості трохи більше 10 тис. чоловік, а якраз ці японські частини брали участь в початковій стадії конфлікту? Подібну точку зору поділяє і О. Кириченко.
З нашої точки зору, пише В.Варопанов, бойові дії, як це не здається несподіваним, носили випадковий характер і були обумовлені нерозберихою в цьому районі з лінією кордону. Протягом ряду років між монгольською і маньчжурською сторонами з цього приводу проводилися консультації; але єдиної точки зору вироблено так і не було.
Таку ж позицію в своїй статті СРСР і японська агресія 19371941 рр. займає В.П. Сафронов. Автор вважає, що цей конфлікт виник як черговий прикордонний інцидент ізза розходження сторін у визначенні кордону чи то по картах чи на місцевості.
На основі цього ряд російських вчених стверджують, що тодішні претензії японців були обґрунтованими, а винні в конфлікті монгольські власті, які розмістили на спірній території прикордонні пости. Відомий японський військовий історик І. Хата на основі власних досліджень теж приходить до висновку що … з обєктивної точки зору, радянський підхід у відношенні кордону здається більш переконливим.
На початку конфлікту обидві сторони розглядали його як звичайний інцидент. Вони обмінялися декількома взаємними протестами перший із них був адресований уряду МНР. Але навряд чи буде правильним розглядати конфронтацію випадковим збігом обставин. Вона визрівала ще і тому, що часті і дрібні прикордонні інциденти нагромаджувалися і створювали сприятливий грунт для протистояння.
Важко не погодитися з думкою російських дослідників, що конфлікт на ХалхінГолі, крім військовосилового, мав явно політикодипломатичний вимір. Розвязавши крупно масштабні бойові дії, і Радянський Союз, і Японія прагнули здобути для себе максимальну політичну користь і, в першу чергу, продемонструвати свою боєздатність перед потенційними союзниками, оскільки в Європі і США існували досить серйозні сумніви у здатності СРСР і Японії виступити в якості надійних і боєздатних партнерів у майбутніх коаліціях, склад і конфігурація яких тоді ще не були остаточно прояснені. Послідуючі дипломатичні кроки як Радянського Союзу так і Японії підтвердили ці висновки російських дослідників. Кожна із сторін шукала можливі виходи із ситуації.
халхін гол бойовий армія монгольський
Джерела та література
1. Касатонова Е. Правда и вымыслы о ХалхинГоле // Азия и Африка сегодня. 2007. №12. С. 5969.
2. Кириченко. ХалхинГол: завеса тайны спадает // Япония сегодня. Август 1999. С. 89.
3. Симонов К. На той, необъявленной. Из дневников Далеко на Востоке 19481968 гг. // Япония сегодня. Август 1999. С. 1011.
4. Лазарев А. на пути к большой войне // Япония сегодня. Август 1999. С. 1415.
5. Афанасьев В. ХалхинГол в ретроспективе большой войны // Отечественная история. 1995. №5. С. 6785.
6. Кошкин А. Японский фронт маршала Сталина. Тень Цусимы длиною в век. М., 2004. С. 4665.