Халхін–Гол 1939 року в оцінці істориків і політиків різних країн
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
і стосувалися тільки Маньчжурії. До цих документальних матеріалів були додані карти і довідкові таблиці, іменні показчики і т.д. Документальні матеріали доповнювалися багаточисельними особистими записами і спогадами. Все це було передано штабу генерала Д. Макартура і сьогодні зберігаються у архіві Центру військової історії у Вашингтоні.
В кінці 70-х із цих документів було відібрано декілька десятків найбільш важливих монографій, і в 1980 р. в США зявилося 15 томне видання Війна в Азії і на Тихому океані. 19371949 рр.. Перші 12 томів цієї праці включили 47 японських монографій і спеціальних досліджень, які перекладені на англійську мову.
Найбільш авторитетним із західних дослідників даної проблеми до цих пір вважається професор А. Кукс, який після закінчення війни працював в апараті американської окупаційної адміністрації і мав доступ до багатьох японських документів. В 1950 р. під його керівництвом були підготовлені і видані 5 монографій. Матеріали, які стосувалися подій на річці ХалхінГол, займали в них два томи. Ці монографії, незважаючи на помилки і неточності, були визнані в той час найавторитетнішими публікаціями англійською мовою.
А в 1985 р. вийшла монографія самого А.Кукса під назвою Номонхан: Японія проти Росії. 1939р. в двох томах обсягом близько 1250 сторінок. Не дивлячись на те, що деякі висновки автора не зовсім точні, дослідження американського історика безперечно відноситься до числа найбільш глибоких, систематизованих і обєктивних праць по історії даного періоду. Поряд із власними висновками і роздумами, А. Кукс на основі документів проаналізував роль Квантунської армії в подіях біля річки ХалхінГол і оцінив їх як … поворотний пункт японської історії, які приблизили в кінцевому рахунку війну проти західних держав на Тихому океані.
В СРСР, до речі, список наукових досліджень, присвячених цим подіям, теж вражає. Всі вони більш або менш повно розкривають діяльність керівних органів СРСР і Монголії по підготовці та відбитті агресії, особливості, хід і наслідки бойових дій, масовий героїзм радянських і монгольських воїнів.
Але найбільш суперечливі моменти цих подій залишилися за межами цих досліджень, оскільки пропагандистські цілі часто переважали над історичною достовірністю: героїчне, довгі роки занадто вихвалялося, а негативне і помилкове, якого було набагато менше, але воно все таки було, соромливо замовчувалося. Оцінюючи ці події з позиції сьогоднішнього дня, слід визнати, що односторонній підхід до цієї проблеми, який проявлявся в минулому, на превеликий жаль не завжди відповідав історичній правді.
Наприклад, у всій радянській літературі замовчувався перший травневочервневий етап бойових дій, який продемонстрував слабку підготовку сухопутних частин і особливо авіації 57 особливого корпусу РСЧА. Архівні дані свідчать про розгубленість командного корпусу, про втрату ним здатності налагодити оперативне і чітке управління військами в бойових умовах. Якраз даними обставинами в основному обумовлена повна заміна командування корпусу через місяць після початку конфлікту.
Статистичні дані про результати боїв на ХалхінГолі також були піддані корекції радянською офіційною історіографією. Згідно нашої статистики, радянськомонгольські війська втратили 2 413 вбитими, 10 020 пораненими і 216 полоненими. Але ці цифри дуже занижені. Згідно інших джерел, наші втрати склали 10 тисяч, потім їх підняли до 18,5 тисяч чоловік. На основі останніх досліджень російських військових істориків, радянські війська в ході боїв на ХалхінГолі зазнали слідуючих втрат особового складу: 7 974 чоловіка, загальні санітарні втрати 15 926 чоловік.
Японія офіційно оголосила, що її втрати вбитими, пораненими і хворими склали 18 тисяч із 76 тисяч чоловік, які брали участь у бойових діях. За підрахунками японського історика С. Хаяси, загальні японські втрати склали не менше 73 % які брали участь у конфлікті, тобто близько 55 тис. чоловік.
В радянських донесеннях стверджувалося, що в боях на ХалхінГолі було збито більше 600 японських літаків. Насправді японці втратили всього 164 літаки, в тому числі 90 в боях і 74 в р результаті катастроф, знищених на землі, зовсім пошкоджених.
Японські історики консервативного напрямку, заперечуючи запланований характер конфлікту, вперто називають халхінгольські події випадковим прикордонним інцидентом місцевого значення, відповідальність за виникнення якого часто покладається на СРСР. Це ми знаходимо у японській Офіційній історії війни в Великій Східній Азії.
Така оцінка зовсім не виключає думки інших японських істориків, які називають події на ХалхінГолі другою російськояпонською війною. Дослідники в своїх працях також говорять про них, як про неоголошену або локальну війну оскільки бої були надзвичайно жорстокими і напруженими і продовжувалися майже півроку з травня до середини вересня 1939р.
Хто ж був ініціатором військового конфлікту в районі річки ХалхінГол політичне і військове керівництво країни, або це була в значній мірі самостійна акція Квантунської армії, які ніби вийшли із підкорення Генеральному Штабу, що до цих пір стверджує значна частина японських дослідників, в тому числі і К. Танака?
В радянській історичній науці на протязі майже пяти десятиліть не дивлячись на відсутність прямих доказів стверджувалось, що ті загальні агресивні задуми Токіо у відношенні СРСР і МНР мають пряме відношення до подій в районі річки ХалхінГол. В числі прихильників таког?/p>