Участь Російської імперії в антинаполеонівських коаліціях
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
. Франція була найпотужнішою у військовому відношенні державою Європи. Вона мала першокласну армію, що формувалася на основі загальної військової повинності. Французька артилерія й стрілецька зброя за своїми бойовими якостями були поза конкуренцією. На командні пости в армії висувалися найбільш здібні офіцери й генерали. Наполеон розвинув і удосконалив теорію ведення війни за допомогою масових армій.
Уже в 1802 1803 рр. Коли ще відносини Росії і Франції були терпимими один до одного, позиція Олександра І швидко змінюється. Він не міг приховати свого роздратування, стежачи за успіхами Першого консула Франції. Європейські імператори сприймали Наполеона як вискочку; він вів себе жорстоко і грубо, не церемонячись з звичаями старої та доброї Європи.
Після перемог французьких військ над другою коаліцією влада Наполеона Бонапарта поширилася практично на всю Італію, багато німецьких держав, територію Голландії. У 1803 р. Наполеон Бонапарт відновив війну з Великою Британією й почав підготовку до вторгнення на Британські острови.
Влітку 1805 р. була створена третя антифранцузька коаліція, до складу якої увійшли Велика Британія, Росія, Австрія, Швеція, Неаполітанське королівство. Коаліція могла виставити понад 500 тис. солдат. Її метою було вигнання французьких військ з Німеччини, Італії, Швейцарії, Голландії й реставрація монархічних режимів. Наполеон Бонапарт назвав третю коаліцію черговим союзом, витканим Англією із золота й ненависті, та заявив, що третю коаліцію чекає доля перших двох, які впали під чоботами солдатів Франції [1, c.45].
Наполеон виношував ідею вторгнення на територію Великої Британії головного свого суперника на шляху до світового панування. Імператор навіть розглядав ідеї використання повітряних куль або морських суден, які віддалено нагадували сучасні підводні човни. Водночас він ясно усвідомлював, що перемогти Британію можна тільки розгромивши її могутній морський флот.
У морському бою в жовтні 1805 р. біля мису Трафальгар, південніше Кадіса (Іспанія), обєднаний франко-іспанський флот під командуванням адмірала Пєра Шарля де Вільньова зустрівся з британським флотом адмірала Гораціо Нельсона. Коли французькі кораблі вишикувалися своєрідним півмісяцем, Нельсон уперше застосував нову тактику розставив свої кораблі в колону по два і спрямував її перпендикулярно до центральної частини розташування кораблів супротивника. Британці розірвали лави ворожих кораблів у центрі, а потім уже розправилися із двома половинами окремо. Врятувалася лише третина ескадри Вільньова, а сам французький адмірал був полонений. Велика Британія стала морською володаркою світу. Гораціо Нельсон був смертельно поранений у своєму 140-му бою на флагманському кораблі Вікторія. Трафальгарський бій був останнім в історії великим військовим зіткненням кораблів-вітрильників.
На суші події розвивалися по-іншому. Наполеон Бонапарт стрімко перекинув свої війська з території Франції за Рейн і змусив капітулювати австрійську армію поблизу фортеці Ульм. У листопаді 1805 р. французька армія захопила Відень. Тим часом російські війська й залишки австрійської армії обєдналися в Чехії. Біля селища Аустерліц у запеклому бою зустрілися наполеонівські війська й обєднана російсько-австрійська армія під командуванням Михайла Кутузова. Цей бій одержав назву битви трьох імператорів. Російський імператор Олександр I вирішив дати бій за австрійським планом, складеним із серйозними помилками, відхиливши пораду М. Кутузова не розпочинати бою до прибуття підкріплень.
2 грудня 1805 р. Наполеон, маючи меншу за чисельністю армію, завдав нищівного удару по союзній армії. Бездарне командування з боку окремих генералів призвело до того, що частина російських військ опинилася на тонкій кризі великого ставка, який Бонапарт наказав обстріляти ядрами. Багато російських воїнів знайшли свою смерть у його холодних водах. Під Аустерліцем союзні війська втратили 27 тис. чоловік, з них росіян 21 тис. Втрати французів склали 12 тис. чоловік убитими. Багато солдатів союзників здалися в полон. Ледь уник його поранений М. Кутузов. У полоні міг опинитися й сам імператор Олександр. У паніці він був покинутий свитою і якийсь час залишався на полі бою лише з особистим медиком і двома козаками.
Самодержець плакав, втративши самовладання. У паніці втікав двір австрійського імператора Франца на чолі із самим монархом.
Третя коаліція розпалася. Австрійський імператор 26 грудня 1805 р. уклав з Бонапартом Пресбурзький мирний договір, за яким поступився Франції значною частиною своїх володінь в Італії. Австрія виплатила Франції контрибуцію в розмірі 85 млн. франків. Аустерліц зумовив розпад Священної Римської імперії німецьких націй у серпні 1806 р. Тоді ж Наполеон обєднав 16 німецьких держав у Рейнський союз, який сам і очолив.
Розгромивши Австрію, Наполеон спрямував удар на Пруссію. У липні 1806 р. між Росією й Пруссією був підписаний союзний договір, що поклав початок формуванню четвертої коаліції. До союзників приєдналися Велика Британія, Швеція й Саксонія. Але в жовтні 1806 р. одночасно під Єною й Ауерштедтом сили прусської армії були розбиті. Прусські фортеці здавалися одна за іншою. Прусський король разом з урядом утік у Східну Пруссію.
На допомогу Пруссії поспішала Росія. Російські війська рушили в Польщу й Східну Пруссію. Причин для такого кроку було чим?/p>