Україна на шляху до незалежності (1985-1991рр.)
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
Міністерство освіти і науки України
Кафедра історії
Історія України
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
На тему: Україна на шляху до незалежності (1985-1991рр.)
Зміст:
Вступ
1. Національне пробудження українського народу в другій половині 80-х рр.. та початок формування опозиційних до КПРС організацій
2. Програмові засади національно-демократичних сил та їх боротьба за українську державність. Декларація про державний суверенітет (16 липня 1990р.)
3. Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) та його історичне значення
Висновки.
Література:
Вступ
Рідна мова й рідна історія це ті головні компоненти, без яких повноцінне існування нації неможливе. Ось чому тоталітарна система, глибоко антинародна своєю суттю, докладала стільки зусиль, щоб відібрати в нас мову, позбавити наш народ історичної памяті, бо лише той, хто безпамятний, хто безязикий, хто втратив свою національну духовність і гідність, буде беззахисним перед диктатурою, стане підданим для найпотворніших соціальних експериментів.
Упродовж десятиріч Україні відводилась роль своєрідного полігону, де безборонно чинився й навіть заохочувався державний розбій, спрямований на те, щоб знищити нас як націю, дощенту розруйнувати багатовікову українську культуру, віру, народні звичаї, послідовно викорінюючи зі свідомості людей найменші ознаки їхнього національного буття. Сили зла посягали на саму душу людини, намагаючись на свій лад здеформувати і спустошити її. Тож чи дивно, що цілі покоління молодих людей виростали без знання власної історії, без правдивих, не сфальсифікованих уявлень про минувшину свого народу.
Сьогодні Україна відроджується. Повернулися до нас із диявольських спецхранів невмирущі козацькі літописи, зірвано тавро заборон із класичних праць Грушевського, Яворницького та інших славетних наших істориків.
В цій роботі розповідається про ті роки нашої історії, коли відбувалось національне пробудження українського народу, коли наша держава нарешті здобула свою незалежність.
1. Національне пробудження українського народу в другій половині 80-х рр.. та початок формування опозиційних до КПРС організацій
Розвязанню національних проблем у реформаторській програмі М. Горбачова відводилося останнє місце. Мабуть, реформатори потрапили в полон десятиліттями навязуваних радянськими пропагандистами положень про остаточне і цілковите розвязання національного питання в СРСР.
Нерозуміння потреб і прагнень народів СРСР виявляв навіть сам Генеральний секретар ЦК КПРС. Під час першого офіційного візиту до Києва у червні 1985 р. він кілька разів назвав Радянський Союз Росією. Перебуваючи у Харкові, він назвав це місто російським. М. Горбачов знаходив у своєму родоводі українські корені, із задоволенням розповідав про них, але був щиро переконаний у тому, що в Україні не існує національного питання, оскільки український народ невіддільний від російського.
Однак уже на початку перебудовної доби громадяни України особливо гостро відчули принизливість і небезпеку цілковитої залежності від московського центру. Це повязувалося з наслідками вибуху енергоблоку на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р.
Завдяки гласності масштаби Чорнобильської катастрофи стали відомі широкому загалу. Громадяни України відчули небезпеку прийняття за межами республіки доленосних для них політичних, економічних й екологічних рішень. Чорнобиль відіграв роль каталізатора суспільно-політичних процесів, які привели до розуміння необхідності здобуття незалежності України.
Для опозиційних Москві сил в Україні Чорнобиль став своєрідним символом. Все наполегливіше і відвертіше вони порушували питання про мовний Чорнобиль, духовний Чорнобиль русифікацію. У червні 1987 р. Спілка письменників України висловила глибоку стурбованість тим, що в Україні з повсякденного ужитку зникає українська мова, і дійшла висновку про необхідність її конституційного захисту. За дорученням Спілки Ю. Мушкетик, Б. Олійник і Д. Павличко підготували відповідного листа, адресованого Верховній Раді УРСР. О. Гончар та інші письменники звернулися до своїх російських колег з проханням підтримати їхні вимоги про встановлення обовязкового вивчення рідної та російської мов у школах національних республік. Що це значить вибір вивчення мови за бажанням батьків? обурювався Гончар. Ставити таке питання це йти на ліквідацію мови нашого народу.
Невдоволення громадськості становищем української мови змусило політбюро ЦК Компартії України розглянути у липні 1987 р. питання Про посилення інтернаціонального і патріотичного виховання населення. Було визнано, що громадськість правомірно порушує проблему національно-культурного характеру, звертає увагу на звуження сфери застосування української мови, низький рівень мовної культури багатьох теле- та радіопередач, газет і журналів. Водночас висловлювалося застереження щодо вимог оголосити українську мову державною та відмовитися у школах республіки від принципу вільного вибору мови навчання.
До розгляду цього питання політбюро ЦК Компартії України повернулося у грудні 1988 р. Було визнано, що відсутні належні умови для оволодіння українською мовою всіма громадянами, які мешк?/p>