Україна на шляху до незалежності (1985-1991рр.)
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
іалізму, узурпація комуністичним апаратом влади рад, вихолощення суверенітету республік, упровадження імперської політики денаціоналізації народів.
Значна увага в програмі була приділена питанню національно-державного будівництва, побудові громадянського суспільства, встановленню рівноправних міжнародних відносин з державами всього світу. Докладніше висвітлювалася економічна програма, в якій були сформульовані такі напрями діяльності щодо забезпечення економічної незалежності, як роздержавлення, приватизація, децентралізація управління, створення економічної системи, які ґрунтувалися б на різноманітності й рівноправності всіх форм власності. Також розглядалося питання про створення власної митної, фінансової, банківської та грошової систем, здійснення радикальної земельної реформи із забезпеченням рівноправності всіх форм власності.
Отже, збори продемонстрували посилення конфронтації між Рухом і Компартією України. У виступах делегатів зауважувалося, що Рух спрямує всі зусилля на заборону КПУ і націоналізацію її майна. У звязку з цим наголошувалося на необхідності проведення виборів на багатопартійній основі та створення опозиційного блоку Демократична Україна під керівництвом НРУ.
2. Програмові засади національно-демократичних сил та їх боротьба за українську державність. Декларація про державний суверенітет (16 липня 1990р.)
Обовязковою умовою функціонування демократичного суспільства є багатопартійна система. Відображаючи погляди різних класів і соціальних груп, багатопартійність є соціальним амортизатором. Вона дає змогу розвязувати суспільні суперечності в межах конституційно регламентованих політичних процесів. Водночас багатопартійність може по-різному впливати на політичне й соціально-економічне життя суспільства. Цей вплив залежить від історичних особливостей, політичних традицій суспільства, певного механізму правової регламентації діяльності політичних партій.
Діяльність Руху стимулювала створення багатопартійної системи.
На початок 1991 р. до їхніх лав входило понад 30 тис. чол. Офіційно було зареєстровано 13 партій. їхня діяльність мала локальний характер, більшість з них ще не зайняла свого місця у політичній структурі суспільства.
Ґрунтуючись на програмних документах, можна було виділити три основні течії: національно-демократичну (в ній переважали партії, що входили до Руху); ліберально-демократичну та комуністичну (соціалістичну).
Національно-демократична течія, незважаючи на велику спорідненість програмних положень, не була однорідною. Виразно виділялося національно-центристське угруповання, уособлене Українською республіканською партією (УРП).
Головною метою діяльності партії було визначено створення Української незалежної соборної держави як неодмінної умови політичного, економічного і культурного відродження, утвердження демократичного ладу і розвиток громадянського суспільства. Для цього було визнано за необхідне підготувати нову конституцію України, ввести республіканське громадянство і новий виборчий закон, забезпечити розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову.
У національному питанні УРП проголосила рівність громадян України незалежно від походження і національності, необхідність забезпечити культурну автономію громадянам усіх національностей. Особливо наголошувалося на праві кримських татар на організоване повернення їх до Криму і політичну автономію у складі України.
За період після зїзду партія створила практично в кожній області свої осередки. На лютий 1991 р. її чисельність збільшилася до 7646 членів і кандидатів партії. Серед них було 305 народних депутатів різних рівнів (10 народні депутати Верховної Ради України).
На конференції у лютому 1991 р. ідеологія УРП була визначена як ідеологія демократичного націоналізму, що насамперед підносить ідею активної боротьби за національне визволення.
Близька за змістом до програми УРП була програма Української християнсько-демократичної партії (УХДП), установчий зїзд якої відбувся в квітні 1990 р. у Львові. Ця партія питання майбутньої державності України повязувала передусім з досягненням політичної незалежності, ліквідацією тоталітаризму як системи. Наголошувалося на необхідності відновлення національної символіки і надання українській мові статусу державної.
Досить швидко в суспільно-політичному русі сформувалося націоналістичне крило. Це були не чисельні партії, але їхні програм ні документи, заяви керівників набували значного резонансу в суспільстві і часто в очах більш поміркованих верств населення дискредитували ідею незалежності України.
Під гаслом Незалежність або смерть формувалася Всесвітня націонал-радикальна партія, метою якої проголошувалося створення самостійної України від Карпат до Кавказу. Для цього передбачалося обєднати усіх національно свідомих українців планети в єдину монолітну партію, а за необхідності використати такий спосіб збройної боротьби, як повстання. Проте установчий зїзд партії не відбувся.
У жовтні 1989 р. у Львові була створена Українська національна партія (УНП). У програмі зазначалося, що партія не визнає законності створення УРСР, заперечує чинність Конституції і союзного договору 1922 р., розцінює становище України як колоніальне. Категорично відкидалася можливість реформувати суспільство в межах соціалістичного вибору.
Владні структури бу