Україна - Туреччина: розвиток відносин від давнини до сучасності
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
аємин між українським і турецьким народами, що творилися протягом багатьох століть.
8. Становлення відносин між Україною і Туреччиною на сучасному етапі
Протягом тривалого періоду Російської імперії, а потім СРСР, складовою яких була Україна, в її ідеологічних надрах вироблялися механізми, що визначали принципи взаємовідносин з різними країнами. Вони поділялися на такі, з якими можна було мати економічно взаємовигідні відносини, і ті, з якими таких взаємин мати не рекомендувалось. Домінантою в цьому геополітичному дискурсі виступало геополітичне протистояння Російської та Османської імперій, а пізніше протиборство між соціалістичним табором і капіталістичним Заходом. Україна в силу свого підпорядкованого становища не мала і не могла мати самостійної зовнішньополітичної позиції.
Україна має перехідний статус у системі міждержавних орієнтацій, який змінюється від регіонального аутсайдера до самостійного прийняття політичних рішень в національних інтересах. Цей статус передбачає інтенсифікацію пошуків власного місця та алгоритму просування до нового світового порядку. В його основі закладено принцип державного суверенітету, що відповідає політиці України як суверенної держави. Це стосується й принципів взаємовигідних відносин і з системою міжнародного співтовариства, і з окремими державами.
Це є справедливим і щодо системи орієнтацій напрямків міждержавних відносин України, і принципів відносин з окремими країнами. До таких країн належить Туреччина, яка в останні роки вступає в економічні та політичні контакти з Україною. Обидві країни є сторонами транспортно-комунікаційного коридору, що повязує Європу та Азію в єдину магістральну систему.
Туреччина зараз секуляризована світська держава, яка динамічно розвивається. Вона є членом Чорноморського консорціуму, займає провідні позиції в Союзі тюркських держав і в Організації економічного співробітництва. Туреччина також є постійним членом військово-політичної коаліції НАТО.
Значущість Туреччини для реалізації зовнішньополітичних інтересів України зростає у звязку з тим, що Туреччина має досить сильні позиції на всьому просторі Алтайсько-Карпатської дуги, до складу якої входять країни Центральноазійського та Кавказького регіонів. Це може стати для України вирішальним фактором у процесі входження її у простір цих перспективних регіонів. Туреччина може виступити сильним партнером України при лобіюванні її національних інтересів під час налагодження вигідних взаємовідносин з країнами, які входять до складу цих регіонів.
9. Співробітництво України й Туреччини в галузі археології (19962001 рр.)
Від періоду Османської імперії залишилося чимало рухомих і нерухомих памяток: історико-архітектурні споруди у Північному Причорноморї, зокрема на Кримському півострові, Поділлі та інших регіонах України; зібрання чисельних музеїв, культурні нашарування багатьох археологічних памяток.
Після знищення української тюркології наприкінці 30-х рр. ХХ ст. склалися труднощі у вивченні багатьох проблем українсько-турецької історії. Лише з розбудовою незалежної Української держави відновлення тюркологічних археологічних досліджень стало актуальним завданням сучасної науки, основою українсько-турецьких наукових проектів.
Першим кроком на цьому шляху є досвід співробітництва Інституту археології НАН України та Турецького історичного товариства в межах спільної археологічної експедиції, зокрема археологічне дослідження осередків османської культури в Очакові, Білгороді-Дністровському, а також виконання спільного проекту з обстеження нерухомих памяток тюркського походження на території України, створення каталогу історико-архітектурних памяток.
Ще у 1989р. було розпочато археологічні розкопки в Очакові експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом С.О. Біляєва. У процесі досліджень було виявлено залишки фортеці Озі та забудови окольного міста, підземного міста, обстежено турецький вал, знайдені багато чисельні археологічні матеріали османської культури.
Результати робіт перших років довели необхідність встановлення контактів зі спільного вивчення памяток. За сприяння посла Туреччини в Україні Аджара Джермена у 1996р. почались консультації з питань виконання спільного проекту досліджень. З 1997р. розпочата робота спільної археологічної експедиції.
У 1999р. проведені обстеження залишків османських памяток у містах Кам`янці-Подільському, Хотині, Ізмаїлі, Білгороді-Дністровському. Саме в Ізмаїлі знаходиться унікальна памятка класичної османської архітектури мечеть XVI ст. Українські та турецькі фахівці визначили, що вона не має аналогів на теренах Північного Причорноморя. Цього ж року було розпочато стаціонарні розкопки у Білгороді-Дністровському з дослідження Карантинного двору та його обєктів, насамперед османської лазні, яка була відома ще за згадкою Е. Челебі (сер. XVII ст.).
У 20002001 рр. здійснені великі роботи з обстеження та картографування татарських та турецьких памяток Криму, здійснені їх обміри та опис. Здійснені також обстеження споруд Бахчисарайського палацу.
Таким чином, роботи спільної археологічної експедиції сприяли значному зрушенню вивчення спільної історії, культурних взаємовпливів і засвідчили необхідність подальшого співробітництва у польових та кабінетних дослідженнях вчених України і Туреччини.
10. Україна і Туреччина: куль