Таври: суспільний устрій, господарство, культура та вірування
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?клад, камяні ящики подібні кримським дольменам характерні кобанській культурі, що була розповсюджена на Кавказі. В той же час культура таврів генетично повязана з кримськими памятками епохи бронзи. Тому теорія О.М. Лєскова про автохтоне походження не без впливу прийдешнього елементу є найбільш ймовірною.
2. ПОБУТ
Характеризуючи побут таврів, необхідно враховувати деякі географічні умови в яких вони жили. Адже довкілля не абияк впливає на розвиток суспільства, пожвавлюючи або затримуючи його. Чим нижче рівень розвитку виробничих сил суспільства, тим більшу роль відіграють географічні умови. Тому перед тим, як описувати побут таврів, треба спочатку розібратись в яких географічних умовах відбувалось його формування.
Гірський масив Криму утворений з трьох гряд, які простягаються вздовж всього південного та південно-східного узбережжя. Таври населяли найвищу та найпівденішу гряду Кримських гір і долину, яка примикала до неї з заходу. Вона має дуже крутий склон. Вершина уявляє собою покату рівнину, то камянисту, то травянисту. Ріки, русло яких проходило серед гір, швидкі.
Таким чином можна зробити висновок, що головним фактором у формуванні побуту таврів є місцевість, яку вони населяли, а саме скелясті гори, з бідною рослиністтю, що знаходилися неподалік від Чорного Моря.
2.1 Господарство
Поселення таврів займали площу від 0,5 до 5 га. Більшість з них розташовані в передгірських районах. Житла вони будували каркасні, стіни були обмазані глиною перемішаною з соломою (пізніше зявилися камяні), по середині стояли стовпчики, які слугували опорою для крівлі. Відомі також землянки та напівземлянки. Вхід улаштовували з південної сторони. В центрі була розташована яма для вогнища, поряд знаходилась ще одна трохи менша, очевидно для приготування їжі. Біля житла таври в господарських ямах зберігали зерно. Ті що жили в горах облаштовували свої житла в печерах природного або штучного походження.
Основним заняттям таврів відгоне скотарство, тобто сезонна перекочівка з долин в гори і навпаки. Так це описує Скімн Хіосський: Таври народ багаточисельний, що полюбляє кочове життя в горах. Розводили вони рогату худобу велику та особливо дрібну (вівці, кози), та свиней. Конярство не набуло особливого розвитку, як і використання коней для верхової їзди. Враховуючи особливості ландшафту, не важко здогадатися, що значну роль в житті таврів відігравало також рибальство та мисливство. Це підтверджується знахідками мідних вудочок.
Землеробство було характерним лише для представників передгірського населення. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, квасолю, горох та ін. Особливо популярним було хліборобство, що стало одним з головних занять мешканців неподалік розташованого Херсонесу.
Достеменно відомо про існування у таврів бронзолетійного виробництва.
Знаряддя праці таври виготовляли з металу (мідь, олово, бронза, дуже рідко залізо), каменю, кісток. Цікавою знахідкою є мотига з Черкес-Керменського могильника, яка була зроблена з оленячого рогу.
Також знайдений археологічний інвентар, що свідчить про наявність в господарстві таких ремесел як гончарство, ткацтво, прядство.
2.2 Культура
Головною ознакою культури таврів є камяні ящики, в яких вони ховали померлих. На початку ХХ ст. було відкрито памятки, що дістало назву кизил-кобинська культура. Серед них виявлено й могильники. Поховання здійснено в камяних ящиках різних конструкцій. Датується культура ХІ-ІІІ ст. до н.е.
Тому з виділенням кизил-кобинської культури постає питання чи можна її ототожнювати з камяними ящиками Гірського Криму чи все ж таки це дві різні археологічні культури, за якими стоять два різні народи.
Деякі вчені (В.М. Дьяков, Х.І. Кріс, А.О. Щепинський) ставлять під сумнів етнічну спорідненість цих двох культур, обґрунтовуючи це тим, що по-перше, регіон (передгіря Криму) кизил-кобінських памяток не збігаються з територією поширення памяток таврів; по-друге, простежуються певні розбіжності в поховальному обряді зокрема, у таврських ящиках немає лощеної кераміки, зате багато зброї та прикрас. Швидше за все ці відмінності пояснюється різним соціальним становищем представників цих культур.
А.О. Щепинський ідентифікував кизил-кобинську культуру із кіммерійцями, котрі осіли у передгірському Криму під натиском скіфів і культура яких зазнали змін у наслідок часткової асиміляції їх таврами. Даний аргумент можна спростувати тим, що кіммерійці на території Північного Причорноморя зявляються лише у ІХ ст. до н.е.
Прибічниками ідеї етнічної спорідненості цих культур є Г.А. Бонч-Осмаловський, П.М. Шульц, О.М. Лєсков та ін. В підтвердження своєї теорії вони приводять такі аргументи: памятки кизил-кобінців хронологічно збігаються з памятками, що належать таврам; більшість знахідок кизил-кобинців ідентичні гірським знахідкам; в писемних джерелах немає свідчень про інший народ (окрім таврів), який би мешкав тут.
Таким чином напрошується висновок, що все ж таки прослідковується тенденція спорідненості цих двох культур і обєднання їх в одну - кизил-кобинську.
Що стосується мистецтва таврів то, у порівнянні з іншим народами, які жили навколо, воно не набуло особливого розвитку. Кераміка була прикрашена примітивним геометричним орнаментом. Примітивними були і прикраси. Керамічні статуетки, що виконували сакральну функцію, були дуже прості і мають зооморфний або антропоморфний вигляд. Хоч, і є приклади наявно?/p>