Становлення державності та законодавства у ранньофеодальній слов`янській державі
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
та його васалом.
Виявом політичної автономії, яку здобувало місто, ставало право обирати свої власні органи управління, видавати правові акти, Здійснювати суд над городянами. Сеньйор передавав місту ці права за одноразовий викуп, або в обмін на щорічну сплату певної суми грошей. Зовнішніми ознаками міського самоврядування були башта з дзвоном як символ права скликати міські збори; ганебний стовп і шибениця, що свідчили про право чинити суд; міська печатка з зображенням герба міста як вираз права приймати свій статут. Управління в такому самоврядному місті здійснювали міська рада та виборний мер.
Церковні феодали в Польщі мали тісніші звязки з папою, ніж з королем, що не перешкоджало єпископам втручатися у внутрішні феодальні усобиці. Міста перебували у повній владі магнатів. Магнати часто порушували навіть автономію тих міст, яким королями було надане Магдебурзьке право.
Важливим було і здобуття містами торгових привілеїв, що дозволяли їм економічно розвиватися. Так у торговому привілеї м. Кракова говориться: Ми, Казимир, божою милістю король Польщі… намагаючись [ще більше примножити] користь, благоустрій та щастя міста нашого Кракова та його мешканців, про успіхи яких слава іде по світу, за роздумами нашими та раді баронів наших постановили та утверджуємо на вічні часи, що всі купці, що приїжджають з яких-небудь королівств, держав, провінцій, земель…, які бажали б у згаданому місті виставити напоказ, продати або скласти свої товари, можуть це вільно робити.
Найбільш важливим завоюванням міст було визнання вільного стану за всіма городянами. У ці часи існувало прислівя: Повітря міста робить людину вільною. Якщо кріпакові вдавалося прожити один рік і один день в стінах міста і за цей час господар не заявляв про свої права на нього, він отримував назавжди повну свободу. Характерною рисою міського життя був цеховий устрій міських ремісників. Цех був виробничою і політичною корпорацією, спілкою майстрів однієї професії, створеною для боротьби з конкуренцією і для взаємодопомоги. Кожний ремісничий цех мав свій статут, прапор і герб. На чолі цеху стояли виборний магістр і старшини, існував цеховий суд. У разі потреби скликалися загальні збори майстрів.
Цехові статути регулювали не тільки ремісниче виробництво, а й життя членів цеху. Тут діяв принцип: Кожен член цеху повинен жити не краще і не гірше від іншого. Тому цех стежив за тим, щоб майстри не працювали більше звичайного часу, не тримали більшої кількості підмайстрів та учнів, щоб вироби відповідали встановленому цехом стандарту і т.д. Купецькими обєднаннями були гільдії, які також мали свої статути і своїх старшин. Специфічною рисою європейського середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обовязково входили до певного цеху, а купецтво обєднувалося в гільдії.
Таким чином, з усього вище сказаного постає цілісна картина процесу становлення ранньофеодальних держав у південно та західнословянських народів. Це явище повязано передусім з певними особливостями розвитку вище згаданих країн.
Певну тенденцію можна помітити у впливі процесу формування та розвитку суспільно економічних відносин та особливостей сюзеренітету васалітету на становлення та характер державних відносин.
В умовах ранньофеодальної монархії проходить утвердження феодальна система. Відбувається розвиток феодальної власності на землю. Вільний від усяких обовязків і повинностей алод поступався місцем бенефіцію умовній службовій власності на землю, та спадковому феоду, власник якого теж повинен був служити своєму сюзерену. Одночасно відбувається соціальне розшарування, формування панівної верстви феодалів-землевласників і пригнобленого феодально-залежного, а потім і покріпаченого селянства.
Велике значення на процес становлення держав та укріплення влади мали особливості розвитку міст та місцеве самоврядування. Будучи визначним чинником у процесі державотворення влада на місцях значно допомагала центральній владі наводити лад у державі.
2. Політичний устрій перших державних обєднань
2.1 Формування структури державного апарату
Період ранньофеодальної монархії це час становлення феодальної державності. Загальною закономірністю було виникнення в більшості країн Європи монархічної форми правління феодальних королівств.
Більш різноманітними були державні структури в країнах Центральної та Південно-Східної Європи.
У Чехії в IXXI століттях монархія в основному повторювала західноєвропейські зразки. На чолі Чеської держави стояв князь. Важливі двірцеві посади заміщалися за рахунок князівських дружинників. Найбільш важливими серед них були посади керуючого князівськими палатами (палатія), верховного скарбника (комірника), керуючих князівськими володіннями (владаря), стайнями (маршалка) тощо. Усі вони складали князівську раду. Інколи князь скликав двірцеві зїзди. В краях (жупах) влада була у каштелянів.
Приблизно Х-ХІ століттями датується ранньофеодальна монархія в Польщі. Вища влада тут також належала князю. При Болеславі Хороброму (9921025 рр.) верховна влада перетворюється на королівську. Існувала королівська рада із великих земельних магнатів (можновладців), інколи, як і в Чехії, скликалися зїзди світських і духовних феодалів. Центральний апарат управління (воєвода, канцлер, комірник, скарбник) складався з осіб, призначених королем. На місцях управління округами пе