Geum.ru

Події голоду 1932-1933 рр.

Контрольная работа - История

Другие контрольные работы по предмету История

? селян, змусивши вмерти з голоду від 6 до 8 млн. чоловік;

  • до кінця пятирічки на Україні було "колективізоване" 70% селянських господарств.

    • 2. В роки 2-й пятирічки (1933-1937 р.) завершення колективізації:

    • колективізовано понад 90% селянських господарств;
    • проведене організаційно-господарське зміцнення колгоспів і радгоспів - створені політвідділи в МТС і радгоспах (які займалися розкуркулюванням, політпропагандою і агітацією, соціалістичними змаганням і т.п. );
    • прийнятий новий Статут колгоспів (1935 р.), у якому: земля навічно закріплювалася за колгоспами; підкреслювалося, що особисте господарство займає в селян підлегле положення, перед суспільним;
    • регламентувалися оплата праці по трудоднях, розміри пер-садибного господарства (1/4-1/2 гектари) і т.п. ;
    • введення обовязкових для колгоспів постачань державі (з 1933 р.).

    Підсумки колективізації

    Сільське господарство стало колгоспним, отримані засобу для індустріалізації.

     

    Проголошені принципи:Здійснення колективізації:

    • добровільність;
    • поступовість;
    • розмаїтість форм кооперації;
    • поступовий перехід від нижчих форм (збутова, позичкова й ін.) до вищого (виробника-колгоспи) формам кооперації;
    • облік місцевих умов;
    • фінансова і матеріальна допомога міста селу.
    • примусовий вступ селян у колгосп (під погрозою розкуркулювання і т.п. );
    • форсування темпів (повідомляли навіть змагання між районами);
    • застосування однієї форми кооперації-сільгоспартілі (колгоспу)
    • організація МТС - посилка двадцятипятитисячників для боротьби з куркульством, організації колгоспів і виконання планів постачань хліба державі.
      • Голод 1932-1933 р.:
    • у селянстві убили почуття хазяїна, а саме сільське господарство розорили і відкинули на багато років тому;
    • репресії торкнулися не тільки куркулів, але і середняків, які противилися вступу в колгоспи.
    Подіям 19321933 рр. передували не менш сумні і трагічні роки колективізації "по-сталінськи". Адже до кінця 1932 р. в Україні було колективізовано майже 70 % господарств. Але як колективізовано? І це теж одна з причин майбутнього голоду. Колективізація передбачалася в артільній формі. Починаючи з лютого 1930 р., коли було опубліковано новий Зразковий статут сільгоспартілі "як перехідної форми до колгоспу", масово почали за наказом наркома землеробства СРСР Я. Яковлєва (Епштейна), протягом трьох місяців усуспільнювати корів, коней, дрібну худобу і птицю. В результаті селяни почали різати велику рогату худобу, що призвело до скорочення її поголівя майже на 15 млн. голів. Це і була організована більшовицькою владою одна з основних передумов майбутнього голоду. Тобто, це був чистої води геноцид проти власного народу. Про цю передумову голоду в літературі, присвяченій цій трагічній події, майже нічого не говориться.

    Крім того, план здавання продовольства колгоспами був такий високий, що на трудодні" майже нічого було видавати, і колгоспники жили за рахунок своїх присадибних ділянок. Але й тут надвисокі податки змушували селян розпродавати майно, худобу й залишати села. В 19281931 рр. кількість селянських господарств в Україні зменшилася на 352 тисячі. Ця обставина теж далася взнаки в 1932 1933 рр., під час голоду.

    Наступною передумовою майбутнього голоду було так зване "розкуркулення", коли було фактично знищено всі господарства заможних селян. Щоб придушити опір суцільній колективізації, їх оголошували "куркулями" і виселяли на Північ або до Сибіру. Потім почали виселяти середняків і навіть частину бідняків. За січень-березень 1930 р. по країні відбулося 2200 селянських виступів, у яких взяло участь майже 800 тис. осіб. Куркулями вважали тих, хто використовує найману працю, має двох-трьох коней, стільки ж корів, реманент, певну кількість орної землі тощо. Таких, за даними перепису 1926 р., було лише 4 % в країні.

    Було визначено три категорії куркулів. Зокрема, до першої категорії були віднесені т.зв. "організатори й учасники антирадянських виступів". Каральні органи тих років очолювали на Україні В.Балицький і С.Реденс. Перший був головою ГПУ УСРР з 1 вересня 1923 по 31 червня 1931 та з лютого 1933 по липень 1934. Також Балицький був наркомом внутрішніх справ УСРР з березня 1924 по листопад 1930 та з 15 липня 1934 по 11 травня 1937 р., коли знову було відновлено НКВД УСРР. Реденс же був головою ГПУ УСРР та повноважним представником ОГПУ СРСР по УСРР з 25 липня 1931 по 20 лютого 1933 р. Тобто, саме у час напередодні і в роки голоду. Саме під їх керівництвом каральні органи і вирішували вказівкою з Москви долю українських селян звичайно, за допомогою місцевих українських партійних керманичів: С.Косіора, Г.Петровського, Л.Кагановича, М.Хатаєвича та інших. На власний розсуд каральні органи складали списки "куркулів", і останні підлягали увязненню або смертній карі. Під означення "друга категорія" підпадали ті, хто чинив менший опір. Вони підлягали засланню на Північ, Урал, Сибір і Казахстан. Тих, хто підпадав під означення "третя категорія" відбувалися меншими покаранням. Списки другої та третьої категорій складали з урахуванням думки сільської влади місцевих активістів, що давало останнім можливість зводити особисті рахунки. Спеціальною інструкцією уряду від 4 лютого 1930 р. встановлювався "план" селянських господарств, що підлягали розкуркуленню (3-5% всіх селянських господарств Насправді кількість "розкуркулених" досягла 10-15 %.

    Перший етап "розкуркулення" тривав в Україні з друг?/p>